Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 607/19086/13-ц
провадження № 61-6870св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Альфа-Банк", ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Позняка В. М., та на постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Дикун С. І., Бершадської Г. В., Сташківа Б. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного комерційного банку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання поруки припиненою.
Позовну заяву мотивував тим, що 26 березня 2008 року між ОСОБА_2 та АКБ "Укрсоцбанк" укладений кредитний договір.
26 березня 2008 року, для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 уклали договір поруки № 770/43-143-08.
Позивач вказував, що 31 липня 2008 року банк без його згоди як поручителя підвищив процентну ставку за договором кредиту, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.
Крім того, вважає, що порука є припиненою у зв`язку з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, оскільки основне зобов`язання позичальника за кредитним договором припинилося належним виконанням, що підтверджується квитанцією від 08 серпня 2008 року № kr06310 про сплату ОСОБА_2 кредиту у розмірі 399 994,57 грн та процентів у сумі 1 777,75 грн.
ОСОБА_1 просив суд з 31 липня 2008 року визнати припиненою поруку за договором від 26 березня 2008 року № 770/43-143-08, укладеним між ним та АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк".
09 січня 2014 року ОСОБА_3 подала заяву про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Заяву мотивувала тим, що 26 березня 2008 року між нею та АКБ "Укрсоцбанк" також був укладений договір поруки № 770/43-144-08 у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед банком.
Оскільки позичальник виконала зобов`язання перед кредитором, тому вважає, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.
Протокольною ухвалою головуючого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2014 року ОСОБА_3 залучено до участі у розгляді справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 26 серпня 2014 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 26 серпня 2014 року, справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишені без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач погодився зі зміненими умовами договору поруки від 26 березня 2008 року, про що свідчить додаткова угода від 08 серпня 2008 року № 1, укладена між банком, позичальником ОСОБА_2 та поручителем ОСОБА_1 про внесення змін до договору поруки від 26 березня 2008 року № 770/43-143-08.
Згідно з умовами вказаної додаткової угоди, порукою забезпечується повернення кредиту у сумі 87 145 доларів США у строк до 15 березня 2033 року, сплата процентів за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних. Інші умови договору поруки залишаються незмінними (пункт 3 додаткової угоди).
Крім того, суди дійшли висновку, що позивач не довів повне погашення заборгованості за кредитним договором.
Постановою Верховного Суду від 13 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року залишено без змін (провадження № 61-18756св21).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження судових рішень, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
19 липня 2022 року ОСОБА_3 повторно звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року, справу передати до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2022 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В. відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 24 січня 2023 року у зв`язку з відрядженням судді Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду Усика Г. І. до Вищої ради правосуддя, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2023 року) визначено суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
27 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2023 року) визначено склад колегії: головуючий - Луспеник Д. Д. та судді, які входять до складу колегії: Воробйова І. А., Гулько Б. І., Коломієць Г. В. (суддя доповідач), Лідовець Р. А.
19 квітня 2023 року перед початком розгляду справи по суті судді Воробйова І. А. та Лідовець Р. А. заявили про самовідвід з тих підстав, щоб усунути обставини, які б давали щонайменший сумнів в об`єктивності та неупередженості суду, оскільки вони у складі колегії суддів Верховного Суду брали участь у вирішенні даної справи за касаційною скаргою іншої особи ( ОСОБА_1 ) та ухвалили постанову від 13 липня 2022 року, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року залишено без змін.
19 квітня 2023 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяви суддів Верховного Суду Воробйової І. А., Лідовця Р. А. про самовідводи, справу передано на повторний автоматичний перерозподіл.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 квітня 2023 року) визначено склад колегії: головуючий - Луспеник Д. Д. та судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В. (суддя доповідач), Ступак О. В., Шипович В. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну оцінку зібраним доказам, унаслідок чого ухвалили помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304цс19), від 26 серпня 2020 року у справі № 804/173/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 490/5224/14-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц, від 08 червня 2021 року у справі № 916/1428/19.
Посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник вказує, що суддя колегії суддів апеляційної інстанції Сташків Б. І. вже брав участь у 2019 році у розгляді цієї справи, відповідно мав заявити самовідвід. Крім того, він є близьким родичом судді місцевого суду ОСОБА_4, яка також брала участь у розгляді цієї справи.
Заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій здійснено розгляд справи за відсутності доказів про належне її повідомлення. Всупереч вимогам закону, заявнику не вручено копію поданої стороною у справі апеляційної скарги, не повідомлено про час та місце судового розгляду справи, а також не було надано можливості взяти участь у справі, подати відзив на апеляційну скаргу, прийняти участь у судовому засіданні, оскаржити судові рішення.
Судами не досліджено письмові докази у справі, зокрема, які підтверджують повне погашення кредиту за договором та його припинення, листи Національного банку України, що підтверджують відсутність валютних зобов`язань за договором кредиту між банком та ОСОБА_2, висновок експертизи, яким підтверджено факт припинення зобов`язань за кредитним договором.
Суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме: скріншотів електронних документів, нікчемних договорів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_3, оскільки рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Верховний Суд не розглядає вказаний відзив на касаційну скаргу, оскільки в ньому по суті, заявлено вимоги про скасування судових рішень, проте Верховний Суд уже відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 березня 2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладений договір споживчого кредиту №770/42-41-08.
Відповідно до умов пункту 1.1 кредитного договору банк надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 400 000 грн зі сплатою 13,25 % річних.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 770/43-143-08, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язався перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, у строки та у порядку, передбаченому договором кредиту. Положеннями підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору поруки, визначено зміст забезпеченого порукою зобов`язання, його розмір, строк та порядок виконання, зокрема, сплата процентів за користування кредитом у розмірі 13,25 % річних. Згідно з умовами пункту 3.3.2 договору поруки, кредитор зобов`язаний до припинення цього договору не змінювати умов договору кредиту без попередньої письмової згоди поручителя, якщо внаслідок цього збільшується обсяг його відповідальності.
04 серпня 2008 року банк листом № 15-15/96-444 повідомив ОСОБА_2 про підвищення розміру процентної ставки за договором кредиту до 20 % річних з 31 липня 2008 року.
30 квітня 2010 року начальник відділення АКБ "Укрсоцбанк" надав відповідь на звернення ОСОБА_2 від 19 квітня 2010 року, з якої вбачається, що 31 липня 2008 року за договором кредиту від 26 березня 2008 року № 770/42-41-08 встановлено розмір процентної ставки 20 % згідно з листом від 04 серпня 2008 року.
06 серпня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до банку із заявою, в якій просила змінити валюту кредитування з гривні на долар США в умовах договору кредиту від 26 березня 2008 року.
08 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту від 26 березня 2008 року № 770/42-41-08, згідно з умовами якої ОСОБА_2 та АКБ "Укрсоцбанк" дійшли згоди здійснити заміну валюти зобов`язання - національної валюти України за договором кредиту шляхом переведення у долари США та у зв`язку із цим, внести зміни до договору кредиту. Зокрема, встановлено, що станом на дату укладення додаткової угоди, заборгованість позичальника за кредитом згідно з договором кредиту становить 399 994,57 грн (пункт 1 додаткової угоди). Внаслідок перерахунку заборгованості, який здійснено за курсом 459 грн за 100 доларів США, максимальний ліміт заборгованості позичальника за кредитом згідно з договором кредиту становить 87 145 доларів США (пункт 1.1 додаткової угоди) Починаючи з дня укладення цієї угоди, нарахування процентів за користування кредитним коштами здійснюється виходячи із ставки 13,5 % річних (пункт 1.2 додаткової угоди).
08 серпня 2008 року між банком, ОСОБА_2 та поручителем ОСОБА_1 було укладеного додаткову угоду за № 1 про внесення змін до договору поруки від 26 березня 2008 року № 770/43-143-08, згідно з умовами якої порукою забезпечується повернення кредиту у сумі 87 145 доларів США у строк до 15 березня 2033 року, сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних. Інші умови договору поруки залишаються незмінними (пункт 3 додаткової угоди).
У квитанції від 08 серпня 2008 року № kr06310 відображено операцію, з якої встановлено, що платник ОСОБА_2 оплатила 401 772,32 грн; призначення платежу: погашення кредиту у сумі 399 994,57 грн, процентів у сумі 1 777,75 грн; отримувач - Тернопільська обласна філія АКБ "Укрсоцбанк". Квитанція містить напис: "Ви повністю погасили заборгованість. Завдяки вашій позитивній кредитній історії Ви стали учасником програми лояльності нашого банку і можете скористатися пільгами при наступному кредитуванню".
16 лютого 2009 року ОСОБА_2 звернулася до керуючого Тернопільської філії АКБ "Урсоцбанк" із листом, в якому зазначила, що 26 березня 2008 року між нею та банком укладений договір споживчого кредиту № 770/42-41-08, а 08 серпня 2008 року укладено додаткову угоду, згідно з умовами якої здійснено перерахунок кредиту за курсом 459 грн за 100 доларів США та встановлено 13,5 % річних. Зазначила, що свої зобов`язання перед банком виконує належним чином, однак, у зв`язку із фінансовою нестабільністю, зростанням курсу національної валюти, перебуванням її в дородовій відпустці, просила надати відстрочку щодо повернення тіла кредиту на 18 місяців та знизити проценту ставку.
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2013 року у справі № 607/4158/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання припиненим договору поруки та визнання недійсною додаткової угоди до договору поруки, апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково. Виключено із мотивувальної частини рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 липня 2013 року вказівку суду про те, що договір кредиту від 26 березня 2008 року припинено. В іншій частині рішення Тернопільського міськрайонного суду від 22 липня 2013 року залишено без змін.
Рішення набрало законної сили.
Із рішення апеляційного суду встановлено наступне.
26 березня 2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 770/42-4, згідно з умовами якого позичальнику надано грошові кошти у сумі 400 000 грн зі сплатою 13,25 % річних строком до 15 березня 2033 року для придбання нерухомого майна - земельної ділянки, на якій розміщений незавершений житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Для забезпечення виконання кредитного договору між АКБ "Укрсоцбанк" з одної сторони та ОСОБА_2, ОСОБА_3, з іншої сторони, 26 березня 2008 року укладений договір поруки № 770/43-144-08, за умовами якого поручителі зобов`язуються перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів, комісії, можливої неустойки.
06 серпня 2008 року ОСОБА_2 звернулася в АКБ "Укрсоцбанк" із заявою, в якій просила змінити валюту кредитування з гривні на долари США згідно з договором кредиту від 26 березня 2008 року.
08 серпня 2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 1, згідно з якою здійснено перерахунок кредиту у іноземну валюту - долар США, за курсом 459 грн за 100 доларів США на суму 87 145 доларів США та встановлено процентну ставку у розмірі 13,5 % річних.