Постанова
Іменем України
27 червня 2023 року
м. Київ
справа № 752/18506/20
провадження № 61-2434св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права на спадкування нерухомого майна.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що його батько ОСОБА_3 проживав у АДРЕСА_1, де займав одну кімнату на підставі обмінного ордеру № 378 від 05 травня 1955 року. Разом з ним проживав його син ОСОБА_1 .
На підставі рішення № 1153 виконкому Київської міської ради народних депутатів від 26 грудня 1989 року у зв`язку з проведенням капітального ремонту будинків ухвалено надати ОСОБА_3 (одинак) однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, жилою площею 17,33 кв.м, про що свідчить ордер № 14 серія "К" від 08 січня 1990 року.
22 липня 1993 року ОСОБА_3 виписаний з квартири АДРЕСА_2 з позначкою: у зв`язку зі смертю.
03 серпня 2006 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва скасовано актовий запис про смерть № 46 від 11 січня 1993 року, виданий Печерським РУЮ м. Києва, свідоцтво НОМЕР_1 про смерть ОСОБА_3 на підставі недостовірних відомостей.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року ОСОБА_3 оголошено померлим. На підставі цього рішення 08 квітня 2014 року було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серія НОМЕР_2 .
29 квітня 2014 року Другою Київською державної нотаріальною конторою на підставі заяви позивача як спадкоємця першої черги заведено спадкову справу № 313/2014 щодо майна померлого ОСОБА_3 .
В подальшому позивачу стало відомо про видачу 24 грудня 2019 року державним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на частину квартири АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_2 після померлого ОСОБА_4, 1938 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане майно належало померлому на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 06 червня 2000 року.
Позивач вважає, що вказане свідоцтво нотаріусом на ім`я ОСОБА_2 видано протиправно, у зв`язку із чим, просив визнати його недійсним на підставі статті 1301 Цивільного кодексу України та визнати за ОСОБА_1 право на спадкування нерухомого майна - однокімнатної квартири АДРЕСА_2, на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України, за законом після смерті ОСОБА_3, визнаного померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, зокрема, виходив із недоведеності позивачем належності спадкодавцю ОСОБА_3 на момент смерті на праві власності спірної квартири АДРЕСА_2 .
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
21 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
20 березня 2023 матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_3 на підставі обмінного ордеру № 378 від 05 травня 1955 року проживав в АДРЕСА_3, де в загальній квартирі АДРЕСА_4 займав одну кімнату, житловою площею 15,5 кв. м., що вбачається з архівного випису, виданого 21 червня 2007 року Державним архівом м. Києва Київської міської державної адміністрації.
Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів м. Києва № 1153 від 26 грудня 1989 року "Про надання жилих приміщень громадянам, будинки яких підлягають знесенню за планом реконструкції м. Києва та стають на капітальний ремонт", ОСОБА_3 (одинак) надано жиле приміщення - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, у зв`язку із чим виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів видано ордер № 14 серія "К" від 08 січня 1990 року.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого 08 квітня 2014 року Органом державної реєстрації актів цивільного стану, що видав свідоцтво - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 75 років (актовий запис № 01).
На підставі поданої ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини, 29 квітня 2014 року Другою Київською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 313/2014 до майна ОСОБА_3, 1938 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
06 червня 2000 року квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних долях, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 06 червня 2000 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В. П., за реєстровим номером 1460.
Вказана квартира придбана ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у ОСОБА_5, якому зазначене житлове приміщення належало на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого державною адміністрацією Московського району міста Києва 18 листопада 1999 року згідно з розпорядженням № 22787 від 18 листопада 1999 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
04 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Другої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 .
Державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Ткач О. А., 24 грудня 2019 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_2, спадкоємцю ОСОБА_4 - його дружині ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.