Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 202/3829/16-ц
провадження № 61-1930св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Приватне акціонерне товариство "Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району в особі керуючого санацією Биковського Миколи Юрійовича, Дніпропетровська міська рада,
особа, яка зверталась з апеляційною скаргою, - перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокурори в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2023 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Зайцевої С. А., Петешенкової М. Ю.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства "Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" (далі - ПрАТ "Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт"), Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району в особі керуючого санацією Биковського Миколи Юрійовича (далі - КВЖРЕП Індустріального району в особі керуючого санацією Биковського М. Ю.), Дніпропетровської міської ради про визнання права власності в порядку приватизації, в якому просила:
визнати квартиру АДРЕСА_1, такою, що фактично була передана ПрАТ "Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська, та належить до числа об`єктів приватизації;
визнати право ОСОБА_1 на приватизацію квартири АДРЕСА_1 ;
визнати право приватної власності ОСОБА_1, на квартиру АДРЕСА_1, яка має загальну площу 24,9 кв. м, житлову площу 11,9 кв. м та складається з: 1 - коридор, загальною площею 3,4 кв. м; 2 - кладова, загальною площею 1,5 кв. м; 3 - житлова, загальною площею 11,9 кв. м; 4 - кухня, загальною площею 5,4 кв. м; 5 - санвузол, загальною площею 2,7 кв. м.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Суди розглядали справу неодноразово
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано квартиру АДРЕСА_1, такою, що фактично була передана ПрАТ "Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська та належить до числа об`єктів приватизації.
Визнано право ОСОБА_1 на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .
Визнано право приватної власності ОСОБА_1 для подальшої державної реєстрації у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка розташована на четвертому поверсі та має загальну площу 24,9 кв. м, житлову площу 11,9 кв. м, та складається з: 1 - коридор, загальною площею 3,4 кв. м; 2 - кладова, загальною площею 1,5 кв. м; 3 - житлова, загальною площею 11,9 кв. м; 4 - кухня, загальною площею 5,4 кв. м; 5 - санвузол, загальною площею 2,7 кв. м.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2019 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року у цій справі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2019 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що у цій справі на подання прокуратурою Дніпропетровської області апеляційної скарги, яка діяла в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, поширювався присічний річний строк на оскарження рішення суду першої інстанції, визначений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає таку процесуальну дію як відмова у відкритті апеляційного провадження. Відкриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки прокуратура не була залучена судом до участі у справі, тому право на оскарження судового рішення набула з моменту ознайомлення із рішенням суду на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, що і стало підставою для поновлення прокуратурі Дніпропетровської області строку апеляційного оскарження. Оскільки апеляційна скарга прокуратури Дніпропетровської області подана на судове рішення від 21 червня 2016 року, строк на апеляційне оскарження якого був встановлений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та сплив на час подання апеляційної скарги у червні 2019 року, на таку скаргу не можуть бути розповсюджені положення частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), а відповідно і випадки, які як винятки передбачені для поновлення строку на апеляційне оскарження. Крім того, органи прокуратури в силу своєї правосуб`єктності не можуть розглядатися в контексті пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) як особи, не повідомлені про розгляд справи або не залучені до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Це правило може бути реалізоване органами прокуратури лише в разі, якщо вони були стороною у справі, і діяли не в інтересах держави, а у власних інтересах як сторона цивільної справи (і при цьому не були повідомлені про розгляд справи або не були залучені до участі у ній). Отже, суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для з`ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області (тепер - Дніпропетровська обласна прокуратура) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, поданою після спливу річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Короткий зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", КВЖРЕП Індустріального району в особі керуючого санацією Биковського М. Ю, Дніпропетровської міської ради про визнання об`єкта нерухомості таким, що переданий у власність територіальної громади, визнання права особи на приватизацію та визнання права власності.
Судове рішення мотивоване тим, що у цій справі на подання прокуратурою Дніпропетровської області апеляційної скарги, яка діяла в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, поширювався присічний річний строк на оскарження рішення суду першої інстанції, визначений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає таку процесуальну дію як відмова у відкритті апеляційного провадження. Положення пунктів 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), є винятками із загального правила, передбаченого частиною другою статті 358 ЦПК України. Тому у випадках, коли за правилами дії норми у часі не діє норма частини другої статті 358 ЦПК України, не діють і винятки з неї. Оскільки апеляційна скарга прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради подана на судове рішення від 21 червня 2016 року, строк на апеляційне оскарження якого був встановлений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та сплив на час подання апеляційної скарги у червні 2019 року, на таку скаргу не можуть бути розповсюджені положення частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), а відповідно і випадки, які як винятки передбачені для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Крім того, колегія суддів звернула увагу на те, що органи прокуратури в силу своєї правосуб`єктності не можуть розглядатися в контексті пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) як особи, не повідомлені про розгляд справи або не залучені до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Це правило може бути реалізоване органами прокуратури лише в разі, якщо вони були стороною у справі, і діяли не в інтересах держави, а у власних інтересах як сторона цивільної справи (і при цьому не були повідомлені про розгляд справи або не були залучені до участі у ній).
Враховуючи імперативний характер положень абзацу 3 частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), та те, що річний строк, визначений для прокуратури, є присічним і поновленню не підлягає, суд позбавлений у цьому випадку можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини 2 статті 358 ЦПК України, правові підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року відсутні.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У лютому 2023 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокурори подав до Верховного Суду касаційну скаргу в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, у якій просив скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2023 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
Дніпровська міська рада була формально залучена до участі у справі в якості відповідача, оскільки на її адресу позовна заява та повістки не направлялись, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради взагалі не залучався до участі у справі. Зазначені обставини є безумовною підставою для скасування оскарженого рішення суду, що надало право прокурору звернутись з апеляційною скаргою в інтересах держави після спливу одного року з дня виготовлення повного тексту судового рішення на підставі пункту 1 частини 2 статті 358 ЦПК України;
звертаючись до суду з апеляційною скаргою прокурор детально зазначив причини поважності пропуску строку на апеляційне оскарження як прокурором, так і органом місцевого самоврядування та виконавчого органу місцевого самоврядування;
ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною, постановленою з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, передбачених статтями 56, 357, 358 ЦПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру";
прокуратура Дніпропетровської області не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, про існування заочного рішення дізналась з Єдиного державного реєстру судових рішень України, наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень встановлена після вивчення матеріалів вказаної справи в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська 12 червня 2019 року, про що свідчить відмітка на заяві про ознайомлення зі справою;
суд апеляційної інстанції, відмовляючи в поновленні строку на апеляційне оскарження, не обґрунтував, чому ним не враховано, що прокурор звернувся з апеляційною скаргою в інтересах Дніпровської міської ради, яка не повідомлена про розгляд справи та винесення оскарженого рішення, при цьому судом першої інстанції вирішено питання про права та обов`язки вказаного органу місцевого самоврядування, оскільки визнання за ОСОБА_1 за відсутності правових підстав права власності на комунальне майно, позбавило територіальну громаду міста права власності на це нерухоме майно.
Аргументи інших учасників справи
У березні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, у якому просить залишити касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2023 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що касаційна скарга прокурора не відповідає вимогам ЦПК України. Так, в ній не зазначено, в чому саме полягає порушення норм процесуального права, яке нібито допущено судом апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для з`ясування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, під час нового розгляду зобов`язаний був керуватися висновками суду касаційної інстанції. Крім того, прокурор не має повноважень на подачу даної касаційної скарги. За змістом статей 2, 318 ЦК України держава та територіальна громада - є різними учасниками цивільних правовідносин, а відповідно і різними суб`єктами права власності. По тексту як апеляційної, так і касаційної скарги прокурор неодноразово наголошує на тому, що спірний об`єкт нерухомого майна є власністю територіальної громади, водночас скарги подані в інтересах держави, яка не є і не могла бути власником відповідного майна.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 202/3829/16-ц, витребувано справу з суду першої інстанції.
У березні 2023 року матеріали цивільної справи № 202/3829/16-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року відзив на касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, поданий Дніпровською міською радою, повернуто без розгляду. У задоволенні клопотання заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора відмовлено. Справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 17 лютого 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Щодо апеляційної скарги першого заступника прокурора Дніпропетровської області, поданої в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стороні цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, Об грудня 2007 року).
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру".