ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року
м. Київ
справа № 380/7050/20
адміністративне провадження № К/9901/33017/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №380/7050/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОК" до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 (головуючий суддя Бруновська Н.В., судді: Кузьмич С.М., Улицький В.З.),
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Брок" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003810507 та №0003820507 від 30.03.2020.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено.
Головне управління Державної податкової служби у Львівській області в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 01.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі №380/7050/20 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області.
До суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу.
Ухвалою суду від 26.06.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 27.06.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.
Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.03.2020 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Брок" з питань взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТзОВ "Овертрейд компані" за період березень, травень, липень, серпень 2019 року, ТзОВ "ОЛД Трейд" за період липень 2019 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень, травень, липень, серпень 2019 року та податкових деклараціях з податку на прибуток за перший квартал 2019 року, півріччя 2019 року та три квартали 2019 року.
За результатами перевірки складено Акт від 05.03.2020 №492/05.7/20833498 (а.с.10), яким встановлено порушення позивачем:
п.134.1.1. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за №860/4153, внаслідок чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 1908842,40грн., в тому числі: за 1 квартал 2019 року на 293243,40грн., за 2 квартал 2019 року - 255474грн., за 3 квартал 2019 року - 1360125грн.;
п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 2120936грн., в тому числі за березень 2019 року в сумі 325826грн., за травень 2019 року в сумі 283860 грн., за липень 2019 року в сумі 1296048грн., за серпень 2019 року в сумі 215202грн.
Згідно висновку, викладеного в акті перевірки контролюючого органу, позивачем задекларовані господарські операції, які не мали реального характеру.
На підставі висновків акту перевірки податковим органом 30.03.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0003820507, яким за порушення вимог п.134.1.1. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток в сумі 2863263,60грн. в тому числі на 1ʼ 908ʼ 842,40грн. - за основним платежем та 954421,20грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
№0003810507, яким за порушення вимог п. 198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 3ʼ 181ʼ 404,00грн. в тому числі на 2ʼ 120ʼ 936,00 грн. - за основним платежем та 1ʼ 060ʼ 468,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування. В обґрунтування позовних вимог Товариством зазначено, що висновок контролюючого органу щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій із контрагентами не відповідає дійсності, адже такі операції підтверджені усіма необхідними первинними документами. Також позивач вказав, що недотримання його контрагентами податкової дисципліни може мати правові наслідки саме для цих контрагентів, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності. Товариство зазначає, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем,
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на висновки акту перевірки. Позиція відповідача полягає в тому, що згідно з представлених документів, інформаційних баз ДПС товари та послуги не могли бути придбані у ТОВ "Олд Трейд" та ТОВ "Овертрейд компані", що по суті засвідчує безоплатне одержання позивачем даних послуг.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, виходячи з того, що внаслідок відсутності у позивача належних та допустимих доказів реальності сумнівних господарських операцій відповідачем правомірно встановлено факт нереальності їх вчинення та як наслідок юридичну дефектність згаданих первинних документів. Відповідно спірні операції позивача не підтверджені належним чином складеними первинними документами, які є підставою для формування податкового обліку позивача. Як вказав суд, будь-яких інших доказів руху активів у процесі здійснення господарської операції та дійсному економічному змісту і ділової мети позивач суду не надав.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи податковий орган відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України не спростував достовірність відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків позивачем по справі на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням, фізичної можливості надання контрагента послуг, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б підтвердили висновки податкового органу, які зазначені в акті перевірки.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган оскаржив його у касаційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Підставою касаційного оскарження відповідач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №640/25738/19, від 12.03.2020 у справі №813/2036/15, від 06.06.2018 у справі №2231/15, від 13.11.2020 у справі №820/820/18. Також підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України із відсиланням на пункт 1 частини другої статті 328 КАС України, тобто з підстав недослідження судом доказів.
Відповідач стверджує, що на нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Олд Трейд" вказують наступні факти: відсутність наявних трудових ресурсів ТОВ "Олд Трейд" для виконання зазначених робіт, дефектність оформлених первинних документів, відсутність у ТОВ "Олд Трейд" матеріально-технічних і технологічних можливостей здійснення робіт на різних та віддалених один від одного об`єктах, відсутність основних засобів, які фізично необхідні при здійсненні вищенаведених операцій. Крім того, на підставі аналізу інформаційних баз ДПС та діяльності ТОВ "Овертрейд компані" контролюючий орган дійшов висновку про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного надання робіт та послуг, з огляду на те, що у позивача є всі необхідні технічні можливості для здійснення послуг самостійно. Встановлено, що підприємство надає послуги з підміни позицій товарних груп (робіт, послуг), що в подальшому реалізуються на адресу інших суб`єктів господарювання та відсутність фактів подальшої реалізації придбаних послуг по ланцюгу постачання. На підставі викладеного, податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві, посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, Товариство зазначає про законність рішення суду апеляційної інстанцій, вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судового рішення, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.