ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року
м. Київ
справа № 640/9726/20
адміністративне провадження № К/9901/26696/21
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 16.06.2021 (головуючий суддя - Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Ключкович В.Ю.) у справі №640/9726/20.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Самсунг Електронікс Україна Компані" (далі - ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило суд визнати протиправними скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - Офіс великих платників податків ДПС) від 17.04.2020 №0001610501, №0001620501.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2021 адміністративний позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2021 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування підстав оскарження ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №813/5611/15, від 02.08.2018 у справі №918/341/16 та від 12.05.2020 у справі №0870/6956/12.
В обґрунтування своїх доводів ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" зазначає, що ним під час проведення перевірки та до суду було надано акти встановленої форми №03-3 та документи, яким підтверджується утилізація (знищення) основних засобів у зв`язку з чим правила оподаткування, встановлені абзацом першим пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу не застосовуються. Також вказує, що позивач отримував від материнської компанії товари безоплатно, а тому сума податку на додану вартість відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України є нульовою.
У відзиві на касаційну скаргу Офіс великих платників податків ДПС зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Офісом великих платників податків ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2019.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 24.03.2020 № 37/28-10-14-01-01/26048094, в якому відображено висновки про порушення позивачем:
пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.9 статті 189, підпункту г) пункт у 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 6349731,00 грн;
пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, яким передбачено застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % у разі відсутності реєстрації податкових накладних протягом граничного терміну реєстрації.
Так, контролюючий орган дійшов висновку щодо ненарахування ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.03 2017 по 30.09.2019 в сумі 1447844,47 грн при ліквідації основних виробничих засобів за самостійним рішенням платника податку, які мають залишкову вартість, чим порушено вимоги пункту 189.9 статті189 Податкового кодексу України.
Крім того, ТОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані" не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2018 по 30.09.2019 в сумі 4901887,00 грн у зв`язку із списанням товару, який отриманий від нерезидента на безоплатній основі, без надання доказів їх використання у господарській діяльності платника податку, чим порушено вимоги підпункту г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
На підставі названого акту перевірки 17.04.2020 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 000161050, згідно з яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на 6349731,00 грн;
№ 0001620501, згідно з яким застосовано штрафну санкцію за відсутність реєстрації податкових накладних протягом граничного терміну реєстрації у розмірі 3 174 865,50 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що телефони, планшети, чохли та інша техніка ТМ "Samsung" використані позивачем за призначенням - для демонстрації власного товару, що узгоджується з діловою метою, відтак, операції по безоплатній передачі у тимчасове користування безпосередньо спрямовані та призводять до отримання прибутку в подальшому. Після визначеного терміну зберігання, введені в експлуатацію товари ліквідовуються у відповідності до політики позивача, таким чином, для визначення бази оподаткування податку на додану вартість для переданих товарів, слід застосовувати пункт 189.9 статті 189 Податкового кодексу України після їх фактичного повернення. Позивач, за визначеною методикою та із залученням спеціалізованих суб`єктів господарювання, знищив основні засоби, використані з метою надання маркетингових послуг та заради власних потреб.
Скасовуючи рішення суду першої та приймаючи рішення про відмову в позові суд апеляційної інстанції виходив з того, що товарно-матеріальні цінності неможливо віднести до знищених, оскільки платником податку не зазначені відповідні підстави, тобто, платником не надано пояснень та їх документального підтвердження стосовно іншого способу ліквідації основних фондів. Відтак, така ліквідація для цілей оподаткування розглядалась, як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації, у зв`язку з чим підприємством порушено вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України в частині не нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на балансову вартість первинних основних засобів, оскільки така ліквідація проведена за волевиявленням позивача.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.
Положеннями пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/ виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.