ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року
м. Київ
справа № 804/6305/16
касаційне провадження № К/9901/39397/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 (суддя Турлакова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді - Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський стрілочний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський стрілочний завод" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2016 №0000104001, №0000884000, №0000864000, №0000914000 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 942816,64 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам з його контрагентами, такі взаємовідносини пов`язані з його господарською діяльністю, підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними у акті контрагентами, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування. Також позивач зазначає, що особливості податкового обліку операцій з відступлення права вимоги регулюються положеннями пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), які були дотриманні позивачем під час взаємовідносин з фінансовою установою ТОВ "Інтертопресурс" за договорами факторингу. Вважає факт нарахування земельного податку в розмірі 3771266,56 грн обґрунтованим, а факт нарахування штрафних санкцій в сумі 942816,64 грн протиправним з підстав відсутності вини позивача щодо не відображення нарахувань земельного податку.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 30.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, позов задовольнив:, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 09.09.2016 №0000104001, №0000884000, №0000864000, №0000914000.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з контрагентами позивача, зазначеними у акті перевірки, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу. Позивачем були дотримані вимоги пункту 153.5 статті 153 ПК України за господарськими взаємовідносинами з фінансовою установою ТОВ "Інтертопресурс" за договорами факторингу. Суди також дійшли висновку про відсутність в діях позивача вини щодо не відображення у податковій звітності нарахування податку на землю за період з серпня 2013 року по грудень 2014 року.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У доводах касаційної скарги відповідач викладає обставини, встановлені у акті перевірки та якими він керувався під час прийняття оскаржуваних рішень, стверджує про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав не підтвердження таких операцій належними первинними документами, відсутності доказів придбання контрагентами позивача у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей. Відповідач вважає, що позивачем безпідставно включено до складу витрат суми процентів за договорами факторингу, укладеним із ТОВ "Інтертопресурс", оскільки податковий орган не має можливості перевірити реальність таких правовідносин з підстав припинення державної реєстрації зазначеного контрагента. Скаржник доводить, що позивач протягом серпня-грудня 2013 року та у 2014 році повинен був сплачувати земельний податок, але не сплачував, що є підставою для застосування до платника штрафних санкцій з земельного податку.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.08.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 26.06.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе розглянути справу у попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 27.06.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 23.08.2016 №149/28-01-40-02-14367980 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
підпунктів 14.1.2, 14.1.185, 14.1.191, 14.1.202, 14.1.203, 14.1.206, 14.1.244, пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в наслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 2058623,00 грн;
пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.2 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати на суму 637678,00 грн, завищено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступного періоду за грудень 2014 року на суму 27030,00 грн;
пункту 201.14 статті 201 ПК України, підпункту 4.1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, в результаті чого порушено податковий облік з податку на додану вартість в частині заниження рядку 11.2 декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року, грудень 2013 року, березень 2014 року, травень 2014 року, червень 2014 року;
підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, в результаті чого занижено орендну плату всього на суму 7 744 359,64 грн;
статей 31, 33 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, в результаті чого завищено суму земельного податку на загальну суму 112 197,10 грн;
підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 46.1 статті 46, підпункту 103.9 статті 103 ПК України, у частині неподання Товариством додатку ПН до рядка 17 податкової декларації з податку на прибуток від 27.02.2015 № 9081183806.
На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.09.2016:
№ 0000104001, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2573 278,75 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 2 058 623,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 514 655,75 грн;
№ 0000884000, яким нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 767398,75грн, у тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 613 919, 00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 153 479,75 грн;
№ 0000864000, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 27030,00 грн;
№ 0000914000, яким нараховано грошове зобов`язання з земельного податку у сумі 4714083,20 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 3771266,56 грн, за штрафними санкціями у розмірі 942816,64 грн.
Висновки контролюючого органу про виявлені порушення ґрунтувалися на тому, що: Товариством включено до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з придбання товарів у контрагентів позивача, які, на думку контролюючого органу, не носять реального характеру; безпідставно включено до складу витрат суми процентів за договорами факторингу, укладеними із ТОВ "Інтертопресурс", оскільки податковий орган не має можливості перевірити реальність таких правовідносин; позивач протягом серпня-грудня 2013 року та у 2014 році не сплачував земельний податок, що є підставою для застосування до платника штрафних санкцій з земельного податку.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Положеннями пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.
Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач (покупець) мав господарські відносини з наступними постачальниками: фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за договором постачання від 03.01.2011 №075/СН, предметом якого було постачання спецодягу (робочого одягу та елементів захисту для працівників Товариства на загальну суму 362980,00 грн (ПДВ - 60496,00 грн); ТОВ "Детальсервіс" за договором постачання від 23.04.2012 № 253/СН, предметом якого було постачання прокладок гумових в асортименті на загальну суму 221525,00 грн (ПДВ - 36929,00 грн); ТОВ "Техпромінжиніринг" за договором від 05.01.2012 № 001-12/034/ОГЄ, предметом якого було постачання оливи, фільтрів, інших матеріалів на загальну суму 135324,00 грн (ПДВ - 22554,00 грн) та технічне обслуговування компресорів (Atlas Copco); ТОВ "Алькор" за договором поставки від 10.02.2012 №105/ОГТ, предметом яких було постачання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1596,00 грн (ПДВ - 296,00 грн); ТОВ "Стандарт-Днепр" за договором постачання від 02.07.2013 № 262/СН, предметом якого було постачання технічних приладів, призначених для використання у виробничому циклі Товариства на загальну суму 7592,00 грн (ПДВ - 1265,00 грн); ТОВ НТЦ "Промислове обладнання та технології" (Промтехнології) за договором поставки від 15.01.2014 №20140115/Е/031/ВЛ, предметом якого були прилади і матеріали на загальну суму 22044,00 грн (ПДВ - 3629,00 грн); ПП "Велес" за договором постачання від 25.12.2012 № 647/СН, предметом якого було постачання товарів на загальну суму 793,00 грн (ПДВ - 132,00 грн); ПП "Багатопрофільний Альянс "СВВ-1" за договором постачання від 06.08.2012 №485/СН, предметом якого було постачання чавуну, феромарганцю на загальну суму 286999,00 грн (ПДВ - 47833,00 грн); ТОВ "НВФ "ДСК" за договором від 18.08.2010 № 523/СН, предметом якого було постачання металопрокату в асортименті на загальну суму 65649,00 грн (ПДВ - 10941,00 грн); ТОВ "Доброгост" за договором постачання від 16.05.2014 №177/СН від 16.05.2014, предметом якого було постачання пиломатеріалів, листв`яних порід на загальну суму 69543,00 грн (ПДВ - 11590,00 грн); ТОВ "ТД Євротєх", у якого придбавались шини відповідно до рахунку від 04.09.2012 №1661 на загальну суму 18759,00 грн (ПДВ - 3126,00 грн); ТОВ ПМТЗ "Укрпромінструмент" за договорами постачання від 16.12.2013 №448/ОГТ, від 17.01.2012 №020/ОГТ, предметом яких було постачання сверла, фрези, інших витратних матеріалів, які призначені для використання у виробничому циклі Товариства.
Аналогічні за змістом договори було укладено позивачем з наступними контрагентами: ТОВ УРП "Союз", ТОВ "Імпексбуд", ПП "Спецінструмент", ТОВ "Хотей-Дніпро", ПП "ДЕНІМ "Дніпроенергоімпекс", ТОВ "ВЕМЗ", ТОВ "АВІКО", ТОВ "НВКФ "Термо-Інжирінг", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "НПП "Ремсталь", ТОВ "Укртрансстандарт", ТОВ "Торгсервіс", ПП НВФ "Діалекс", ТОВ "Флюорит", ПБП"Економіка", ТОВ Міжгалузеве об`єднання "VIP IMPEX", ТОВ "Будтехцентр", ТОВ "Техметпром", ТОВ "Експрес Дрім", ТОВ ВТП "Биттехзапчастина", ТОВ "Інвент Груп" (до 22.01.2015 - ТОВ "Донбас Пром Оіл"), ТОВ "Спецбілд", ТОВ "Геосервіс Плюс" (з 01.01.01 - ТОВ "Ермана"), ТОВ "Строймонтажкомплект", ТОВ "КУТПМЗЗОВВС Дніпроекономресурси", ТОВ ВПП "Облагроспецсервіс", ТОВ "Дніпроуніверсал", ТОВ "НВО "Станкоресурс", ТОВ "Альянс ІСТ", ТОВ "Промснаб", ТОВ "НВП "Діоконт", ТОВ "Сервіспром", ТОВ "Контракт Сервіс Груп", ТОВ "Авесбуд", ПП "Транс Бізнес Лайн".
На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано до суду специфікації, рахунки, сертифікати відповідності, паспорти якості, специфікації, прибуткові ордери, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні, зворотні відомості, платіжні доручення.
Також між позивачем (замовник) та ТОВ "Промтехаудит" (виконавець) укладено договори на виконання робіт від 06.12.2013 №252/452/СОТ, від 08.01.2014 № 1/010/СОТ, предметом яких було експертне обстеження, надання висновку щодо можливості експлуатації вантажопідйомних механізмів та кранів, які задіяні у виробничому циклі Товариства. Протягом 2014 року ТОВ "Промтехаудит" виконано робіт на загальну суму 17097,00 грн (ПДВ - 2849,00 грн), зокрема: проведено експертне дослідження з наданням висновків про можливість експлуатації кранів ПАТ "ДНСЗ" (інв. №1682, №2299, №1935, №1914); розроблено технічну документацію для складання технічних паспортів нереєструємих вантажопідйомних механізмів (інв №369, №2560, №2584, №2582, №20111); проведено позачерговий повний технічний огляд вантажопідіймальних кранів, експлуатуємих в МСЦ (інв. №1845, №1846, №2070, №2071, №1844).
На підтвердження виконання наданих послуг позивачем надано до суду зворотні відомості, прибуткові ордера, рахунки, акти надання послуг, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення.
Судами також установлено: розрахунки за отриманий товар, виконані роботи проведено в повному обсязі, заборгованість відсутня; якість товару підтверджується висновками, паспортами якості та сертифікатами відповідності; транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, на яких міститься інформація про дозвіл служби охорони та служби постачання позивача на доступ товару та його фактичне переміщення на територію підприємства; з наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне придбання товарно-матеріальних цінностей, виконання послуг, їх обсяг.
Судами попередніх інстанцій також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.