ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року
м. Київ
справа № 819/3266/15
касаційне провадження № К/9901/41113/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2015 (суддя - Дерех Н.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 (головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді - Хобор Р.Б., Іщук Л.П.) у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій" до Кременецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрій" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції від 22.06.2015 форми В1 №0001902200, форми В1 №0001911500, форми Р №0001921500.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на безпідставність висновків контролюючого органу про неправомірне застосовування позивачем нульової ставки при експорті товарів за межі митної території, з огляду на звільнення таких операцій від оподаткування на підставі абзацу 2 пункту 15-1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 23.11.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 22.06.2015 форми В1 №0001902200, форми В1 №0001911500, форми Р №0001921500.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з протиправності висновків контролюючого органу про неправомірне застосовування позивачем нульової ставки при експорті товарів за межі митної території, з огляду на звільнення таких операцій від оподаткування на підставі абзацу 2 пункту 15-1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Скаржник доводить, що у позивача відсутнє право на включення до складу податкового кредиту у складі вартості товару, відповідно до наданих податкових накладних, оскільки позивачем в підтвердження транспортування товару не надано товарно-транспортні накладні. Відповідач зазначає, що позивачем безпідставно застосовано нульову ставку при експорті товарів за межі митної території на підставі абзацу 2 пункту 15-1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.03.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.06.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 27.06.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за грудень 2014 року, січень 2015 року, за результатами якої складено акт від 05.06.2015 №111-15/31276026 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
пункту 192.1 статті 192, підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195, пункту 200.4 статті 200, абзацу 2 пункту 15 підрозділу 2 розділу XX ПК України, в наслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2014 року на 2590051,00 грн, за січень 2015 року на 1734119,00 грн;
пункту 192.1 статті 192, підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200, абзацу 2 пункту 15 підрозділу 2 розділу XX ПК України, в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 13І76,00 грн, в тому числі за грудень 2014 року на 8037,00 грн, січень 2015 року на 5139,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.06.2015:
форми В1 №0001902200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 2590051,00 грн, нараховано штрафні санкції в сумі 1295026,00 грн;
форми В1 №0001911500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за звітний період - січень 2015 року на суму 1734119,00 грн, нараховано штрафні санкції в сумі 867060,00 грн.
форми Р №0001921500, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 19764,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 13176,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 6588,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 209.4 статті 209 ПК України при вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство-виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.
Відповідно до пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.
За правилами пункту 15-1 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України тимчасово до 31 грудня 2014 року включно від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами-виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств-виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.
Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість, крім вивезення сільськогосподарськими підприємствами-виробниками таких зернових та технічних культур, вирощених на землях сільськогосподарського призначення, які перебувають у їх власності та/або постійному користуванні, та/або на орендованих землях, зареєстрованих належним чином відповідно до встановленого законом порядку, на дату такого експорту.
Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (пункт 209.6 статті 209 ПК України).
Судами встановлено, що Товариство зареєстроване як юридична особа, здійснює господарську діяльність з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11). Товариство знаходиться на обліку як платник податків у Кременецькій об`єднаній державній податковій інспекції, зареєстроване платником податку на додану вартість, застосовує спеціальний режим оподаткування по податку на додану вартість, є платником фіксованого сільськогосподарського податку.
Позивач здійснює вирощення зернових культур (кукурудзи) на земельних ділянках, які використовує на умовах суборенди згідно з договорами суборенди земельних ділянок від 02.01.2014: №А-П/01/14, укладеного із СГТОВ "Прогрес-плюс", №А-Н/01/14, укладеного із TOB "Нива".
За умовами таких договорів суборенди орендар (СГТОВ "Прогрес-плюс", ТОВ "Нива") передає, а суборендар (СГТОВ "Аграрій") приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1405,00 га та 840,7477 га відповідно, які орендар орендує на підставі договорів оренди з орендодавцями власниками земельних паїв, котрі перелічені в додатку № 1 до договору.
Відомості про державну реєстрацію договорів суборенди відсутні. Разом з тим, кожен з договорів оренди земельних ділянок (паїв) пройшов державну реєстрацію.
Позивач здійснював операції з експорту вирощеної сільськогосподарської продукції (кукурудзи 3 класу, українського походження, врожаю 2014 року) згідно з контрактами №ULF14P054-21 від 27.10.2014 на загальну суму 55270120,70 грн, укладених із покупцем - ULF TRADE AG (Талакер 50, 8001 - СН Цюріх, Швейцарія).
Наведені вище операції оподатковувались податком на додану вартість, позивачем застосовувалась ставка податку на додану вартість 20 відсотків згідно з пунктом 10 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України та нульова ставка згідно із підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України.
На думку податкового органу, позивач неправомірно застосовував нульову ставку при експорті товарів за межі митної території (що давало право на бюджетне відшкодування), оскільки такі операції мали б звільнятися від оподаткування на підставі абзацу другого пункту 15-1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України і відповідно не підлягати бюджетному відшкодуванню.