ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року
м. Київ
справа № 820/4260/16
касаційне провадження № К/9901/31641/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 (головуючий суддя - Нуруллаєв І.С., судді - Мельников Р.В., Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 (головуючий суддя - Григоров А.М., судді - Подобайло З.Г., Тацій Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків" до Державної фіскальної служби України, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТВ-Харків" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач-1), Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального ГУ ДФС (далі - відповідач-2, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції від 12.03.2016 №0000202202, №0000212202, №0000222202, рішення ДФС України від 20.07.2016 №15584/6/99-99-11-02-01-15 про результати розгляду повторної скарги Товариства.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ним правомірно оподатковувалися операції з постачання продукції (жіночі прокладки та тампони) за заниженою ставкою податку на додану вартість у розмірі 7%, доводи контролюючого органу про розмитнення дитячих підгузків PAMPERS, гігієнічних прокладок з крильцями, щоденних прокладок марки ALWAYS, DISCREET, NATURELLA, гігієнічні тампони TAMPAX за ставкою податку на додану вартість 20% є безпідставними, оскільки операції з імпорту товарів не є предметом спору та не впливають на розмір податку при постачанні товарів на митній території України.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 13.12.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017, позов задовольнив частково. Скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 12.03.2016 №0000202202, №0000212202, №0000222202. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли до висновку, що медичними виробами, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків, з 02.07.2014 вважаються вироби, що відповідають визначенню термінів "медичний виріб" згідно з підпунктом 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753, та підтверджені свідоцтвом про державну реєстрацію медичного виробу або підтвердження про державну реєстрацію медичного виробу, та у даному випадку медичні вироби позивача підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків, що свідчить про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, Інспекція звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки товар (жіночі прокладки та тампони, дитячі підгузки), який реалізував позивач за ставкою податку на додану вартість у розмірі 7 відсотків, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2014 №216 "Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків" не підпадає під визначення "медичного виробу" у значенні, наведеному у підпункті 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 №753. Також відповідач-2 зазначає, що операції із ввезення таких товарів на митну території України, що здійснювалися 01.07.2014, повинні оподатковуватись за ставкою податку на додану вартість 20 відсотків. Вказує на те, що позивач здійснював імпорт товару за ставкою 20 відсотків, а реалізовував на митній території України за ставкою податку на додану вартість у розмірі 7 відсотків.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29.05.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв до провадження касаційну скаргу Інспекції та витребував матеріали справи з суду першої інстанції, а ухвалою від 26.06.2023 - визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 27.06.2023.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі і правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 23.02.2016 №13/28-09-22-02-04/33816944 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог:
пункту 193.1 статті 193, пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в наслідок чого позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 9326333,00 грн;
підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171 ПК України, в наслідок чого позивачем занижено податок з доходу фізичних осіб у сумі 849756,40 грн;
підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме платником не подано, подано з помилками податкову звітність за формою 1-ДФ за 1 квартал 2014 року про суми нарахованих (виплачених, наданих) доходів та утриманого (сплаченого) з них податку;
пункту 13 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку па додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 №678, а саме не направлено до Інспекції повідомлення про делегування філіям (структурним підрозділам) права виписки податкових накладних та ведення частини реєстру, отриманих та виданих податкових накладних.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.03.2016:
№0000202202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 9326333,00 грн, застосовано штрафні санкції у розмірі 4663166,50 грн;
№0000212202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 849756,40 грн, застосовано штрафні санкції у розмірі 212439,10 грн;
№0000222202, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,0 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 12.03.2016 №0000202202, №0000212202, №0000222202, які прийняті контролюючим органом в наслідок порушення позивачем вимог підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 171.2 статті 171, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України.
Судами установлено, що 22.03.2011 між позивачем (продавець) при посередництві ТОВ "Українська фінансова компанія "Респект" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу векселів №Б1103-2-1, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати покупцю, а покупець сплатити та прийняти вказаний нижче вексель (далі - цінні папери) на умовах, передбаченим цим договором: кількість - 1, вид векселя - простий, найменування векселедавця - ТОВ "СТВ-Харків", серія та номер векселя - АА 0916438, дата складання векселя - 17.03.2011, термін сплати векселю - по пред`явленню після 21.03.2011, номінальна та договірна вартість векселя - 5000000,0 0грн.
Згідно з актом прийому-передачі векселів 22.03.2011 продавець передав, а покупець прийняв наступний вексель кількість - 1, вид векселя - простий, найменування векселедавця - ТОВ "СТВ-Харків", серія та номер векселя - АА 0916438, дата складання векселя - 17.03.2011, термін сплати векселю - по пред`явленню після 21.03.2011, номінальна та договірна вартість векселя - 5000000,00 грн.
16.03.2012 між позивачем (векселедавець) та ОСОБА_1 (векселеотримувач) укладено угоду про встановлення терміну сплати за векселем, відповідно до пункту 2 якої сторони погодились продовжити термін сплати за векселем та визначити його як по пред`явленню після 20.01.2013.
У зв`язку з направленою вимогою про сплату векселя та актом пред`явлення векселю до платежу позивач перерахував на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5000000,00 грн.
На думку контролюючого органу позивач не виконав функції податкового агента, а саме: не нарахував, не утримав та не сплатив податок з доходів фізичних осіб по операції з виплати доходу за векселем фізичній особі ОСОБА_1 та не вніс дані щодо такої операції до податкового розрахунку за формою № 1-ДФ за 1 квартал 2014 року.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Положеннями пункту 164.2 статті 164 ПК України визначені доходи платника податку, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Відповідно до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статі 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Положеннями підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 171.2 статті 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
Підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до Податкового Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені Податковим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Підпунктом 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України визначено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.
Відповідно до підпункту 170.2.7 пункту 170.2 статті 170 ПК України для цілей цього пункту: