ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року
м. Київ
справа № 816/1393/16
адміністративне провадження № К/9901/37612/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 (головуючий суддя Бегунц А.О., судді Рєзнікова С.С., Старостін В.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23" до Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Приватне акціонерне товариство "Управління механізації будівництва №23" (далі - ПрАТ "УМБ №23", Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (яке замінено Верховним Судом на правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0002181406.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "Фавор Бізнес Груп", ТОВ "СТС Проект" щодо купівлі-продажу бітуму нафтового дорожнього в`язкого, а також виконання будівельних робіт фактично не відбувались, а були лише оформлені документально, у зв`язку із чим у ПрАТ "УМБ №23" не виникло право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених даними товариствами.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.04.2017 скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги; скасував податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0002181406.
Апеляційний суд своє рішення мотивував наявністю в матеріалах справи первинних документів, підтверджуючих реальність взаємовідносин позивача із ТОВ "Фавор Бізнес Груп" та ТОВ "СТС Проект". Водночас, доводи податкового органу щодо відсутності у цих юридичних осіб дозвільної документації на здійснення спірних господарських операцій, наявність свідчень певних осіб, які зареєстровані керівниками товариств, про непричетність до діяльності останніх, висновок експерта про виконання підписів від імені директора ТОВ "СТС Проект" не у рукописний спосіб, суд апеляційної інстанції відхилив, посилаючись на те, що вони не спростовують факту виконання умов договорів, укладених позивачем з вказаними контрагентами. Стосовно вироку Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 у справі №537/544/17 відносно директора ТОВ "Фавор Бізнес Груп", суд зазначив, що відповідач не надав доказів створення цього товариства саме для ухилення від сплати податків у межах господарських операцій з ПрАТ "УМБ №23".
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У скарзі відповідач зазначає, що апеляційним судом не в повній мірі досліджено обставини здійснення спірних господарських операцій, які були відображені у первинних документах, однак без їх фактичного виконання, а тому такі документи не можуть вважатись належно оформленими та не надають право на формування податкового кредиту. Зауважив, що предметом спірних договорів була поставка нафтопродуктів та виконання будівельних робіт, які потребують отримання відповідної дозвільної документації, однак така ТОВ "Фавор Бізнес Груп" та ТОВ "СТС Проект" не видавалась.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області у зв`язку з відмовою ПрАТ "УМБ №23" від надання відповіді на письмові запити контролюючих органів про надання інформації проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Фавор Бізнес Групп" (код ЄДРПОУ 39916412) та ТОВ "СТС Проект" (код ЄДРПОУ 38773125) за листопад-грудень 2015 року, правомірності їх відображення в податковій звітності.
За результатами проведеної перевірки складений акт від 25.05.2016 №180/16-31-14-06-09/04715606, яким встановлено порушення позивачем приписів підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 та пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 305 039 грн, у тому числі за листопад 2015 року на суму 180 940 грн та за грудень 2015 року на суму 124 099 грн.
Відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0002181406 від 12.07.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 305 039 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 152 519,50 грн.
Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час їх виникнення).
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За визначенням статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Згідно усталеної судової практики при розгляді справ цієї категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що між ПрАТ "УМБ №23" (покупець) та ТОВ "Фавор Бізнес Групп" (продавець) укладено договір від 23.11.2015 №23/11-1, предметом якого є поставка бітуму нафтового дорожнього в асортименті.
На підтвердження виконання умов даного договору позивач подав до суду видаткові накладні, банківські виписки, податкові накладні.
Транспортування товару здійснювалось перевізником ТОВ "Українська Енергетична група" відповідно до товарно-транспортних накладних.
Відповідно до пояснень Товариства, придбаний у ТОВ "Фавор Бізнес Групп" бітум нафтовий дорожній використано у власній господарській діяльності під час виконання робіт по капітальному та поточному ремонту доріг, ямкового ремонту території дороги, ремонту зерносховища, будівництві тротуару про що свідчать відповідні договори, акти приймання виконаних будівельних робіт та накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, наявні в матеріалах справи.
Із ТОВ "СТС Проект" (підрядник) позивач (замовник) уклав договір підряду №235 від 02.11.2015 про виконання робіт з улаштування побутових приміщень на території заводу за адресою: Урочище Триби, Полтавського району, Полтавської області, а також договір №236 від 02.11.2015, предметом якого є роботи з улаштування системи опалення в адміністративному корпусі за адресою: Полтавська область, с. Терешки, вул. Шевченка 11а.
До суду позивач подав акти виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів, податкові накладні, платіжні доручення.
Відповідач наполягав на нереальності вищезазначених господарських операцій, на обґрунтування чого зазначив, що на запит податкового органу Територіальним сервісним центром 5341 в Полтавській області надано інформацію листом від 17.05.2016 №31/16-9-1585 про те, що працівниками Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області не видавались свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів перевізнику ТОВ "Українська Енергетична Група".
Так, відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція) інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.
Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.
Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
Отже, під час відпуску, приймання, транспортування, зберігання бітуму нафтового дорожнього підлягали застосуванню положення вказаної Інструкції.
Підпунктом 4.2.4.1 Інструкції встановлено, що прямим (ваговим) методом вимірюють масу нафти і нафтопродуктів у тарі та транспортних засобах шляхом зважування на вагах (залізничних та автомобільних цистерн) для статичного зважування середнього класу точності за ГОСТ 29329-92 "Весы для статического взвешивания. Общие технические требования" з кількістю повірочних поділок не менше ніж 3000.
Границі відносної похибки методу не мають перевищувати:
+- 0,5% - під час вимірювання маси нетто нафтопродуктів, а також маси бітумів;