ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року
м. Київ
справа № 826/3189/17
адміністративне провадження № К/9901/40742/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 квітня 2017 року (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (головуючий суддя Собків Я.М., судді: Вівдиченко Т.Р., Бабенко К.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас" до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компас" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом (з врахуванням уточнень) до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 грудня 2016 року №0024621404, №1491140303, №1492140303, від 17 лютого 2017 року №0006831404, №0006801404.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства під час визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб й військовим збором (у зв`язку із неоподаткуванням додаткового блага, отриманого фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), а також податком на прибуток підприємств та декларування податкового кредиту за результатами господарських операцій з контрагентами (ТОВ "Норфолк", ТОВ "Маркетингова група "Ексмаркет" та ТОВ "Ренесанс Інжиніринг"), оскільки правильність формування позивачем даних податкового обліку підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, дійшли переконання, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування даних податкового обліку; крім того Управлінням не доведено, що позивачем занижено об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб й військовим збором; відтак, на думку судів, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм, а також прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди з`ясували, що у період з 28 жовтня по 17 листопада 2016 року посадовими особами Управління проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 24 листопада 2016 року №289/26-15-14-04-05/31028801, яким встановлено порушення вимог:
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 1 034 800,00 грн. та заниження податку на прибуток за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року на загальну суму 4 827 459, 00 грн., в тому числі по періодах: 2014 рік - 670 946,00 грн., 2015 рік - 2 480 671,00 грн., І півріччя 2016 року - 1 675 842,00 грн.;
- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, у зв`язку із чим занижено суми ПДВ, що підлягають сплаті в бюджет, на 1 866 734,00 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2013 року - 98 607,00 грн., за травень 2013 року - 83 853,00 грн., за серпень 2013 року - 24 500,00 грн., за березень 2014 року - 140 053,00 грн., за квітень 2014 року - 155 201,00 грн., за травень 2014 року - 61 850,00 грн., за червень 2014 року - 65 250,00 грн., за липень 2014 року - 57 640,00 грн., за серпень 2014 року - 64 550,00 грн., за вересень 2014 року - 75 850,00 грн., за жовтень 2014 року - 84 918,00 грн., за листопад 2014 року - 97 170,00 грн., за грудень 2014 року - 174 642,00 грн., за січень 2015 року - 217 157,00 грн., за лютий 2015 року - 71 708,00 грн., за березень 2015 року - 156 488,00 грн., за квітень 2015 року - 82 317,00 грн., за травень 2015 року - 30 645,00 грн., за червень 2015 року - 22 625,00 грн., за серпень 2015 року - 39 250,00 грн., за жовтень 2015 року - 39 993,00 грн., за грудень 2015 року - 22 467,00 грн.;
- підпункту "е" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту "а" 171.2 статті 171, пункту "а" 176.2 статті 176 ПК України, що мало наслідком заниження зобов`язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 30 066,77 грн., у тому числі по періодах: квітень 2014 року - 3 775,20 грн., квітень 2015 року - 8 480,00 грн., червень 2015 року - 4 950,75 грн., квітень 2016 року - 7 375,00 грн., червень 2016 року - 5 485,32 грн.;
- підпункту "е" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту "а" 171.2 статті 171, пункту "а" 176.2 статті 176 ПК України, з урахуванням підпунктів 1.1 - 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору на загальну суму 2 170,40 грн., у тому числі по періодах: квітень 2015 року - 681,68 грн., червень 2015 року - 416,98 грн., квітень 2016 року - 614,63 грн., червень 2016 року - 467,11 грн.
До таких висновків податковий орган прийшов, вказуючи на відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ "Норфолк", ТОВ "Маркетингова група "Ексмаркет" та ТОВ "Ренесанс Інжиніринг" (у зв`язку із відсутністю у них необхідних умов для здійснення обумовлених укладеними з Товариством договорами господарських операцій), неправомірне віднесення до складу витрат витрат, понесених внаслідок реконструкції об`єктів нерухомості, що перебувають на балансі позивача, а також неоподаткування додаткового блага, отриманого фізичними особами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2016 року №0024641404, №0024621404, №0024601404, №1491140303, №1492140303, №1485140304, які оскаржені Товариством в адміністративному порядку й рішенням ДФС України від 13 лютого 2017 року №2801/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2016 року №1485140304, частково скасовано податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2016 року №0024641404, №0024601404, у зв`язку із чим Управлінням 17 лютого 2017 року прийнято нові податкові повідомлення-рішення №0006831404 та №0006801404.
Таким чином, на підставі акту перевірки та за результатами розгляду скарги позивача контролюючим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 09 грудня 2016 року №0024621404 щодо зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1 034 800,00 грн.;
-від 09 грудня 2016 року №1491140303 стосовно збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 48 609,24 грн., з яких: 30 066,77 грн. - за податковим зобов`язанням, 18 542,47 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- від 09 грудня 2016 року №1492140303 з приводу збільшення грошового зобов`язання з військового збору на 3 045,79 грн., а саме: 2 170,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 875,39 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- від 17 лютого 2017 року №0006831404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 5 223 236,00 грн., у тому числі: 4 649 568,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 573 668,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- від 17 лютого 2017 року №0006801404, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 786 974,00 грн., з яких: 1 429 579,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 357 395,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено пунктом 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у виді виникнення права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариством укладались наступні договори:
- з ТОВ "Норфолк" (як виконавцем) - договір №01-08-13 від 01 серпня 2013 року про надання послуг на розміщення реклами, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надати замовнику (Товариству) послуги по розміщенню рекламних зображень на умовах вільного розміщення на 130 рекламоносіях, розташованих в населених пунктах України, перелік яких вказано в додатку №2 до договору, але не менш ніж на двох рекламоносіях у кожному з населених пунктів, біля залізничних вокзалів, залізничних станцій, автовокзалів, автостанцій, а також ринків у радіусі не більше ста метрів від вказаних об`єктів, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги;
- з ТОВ "Маркетингова група "Ексмаркет" (як виконавцем) - ряд договорів про надання послуг № 1-Р від 05 травня 2014 року, №2-Р від 06 травня 2014 року, №3-Р від 08 травня 2014 року, №4-Р від 08 травня 2014 року, №5-Р від 14 травня 2014 року, №6-Р від 20 травня 2014 року, №7-Р від 26 травня 2014 року, №1-Р від 02 червня 2014 року, №2-Р від 04 червня 2014 року, №3-Р від 04 червня 2014 року, №4-Р від 05 червня 2014 року, №5-Р від 05 червня 2014 року, №6-Р від 06 червня 2014 року, №7-Р від 06 червня 2014 року, №1-Р від 01 липня 2014 року, №2-Р від 02 липня 2014 року, №3-Р від 03 липня 2014 року, №4-Р від 04 липня 2014 року, №5-Р від 07 липня 2014 року, №6-Р від 09 липня 2014 року, №7-Р від 14 липня 2014 року, №1-Р від 01 серпня 2014 року, №2-Р від 04 серпня 2014 року, №3-Р від 05 серпня 2014 року, №4-Р від 07 серпня 2014 року, №5-Р від 08 серпня 2014 року, №6-Р від 11 серпня 2014 року, №7-Р від 12 серпня 2014 року, №1-Р від 01 вересня 2014 року, №2-Р від 02 вересня 2014 року, №3-Р від 02 вересня 2014 року, №4-Р від 03 вересня 2014 року, №5-Р від 03 вересня 2014 року, №6-Р від 04 вересня 2014 року, №7-Р від 05 вересня 2014 року, №8-Р від 08 вересня 2014 року, №1-Рк від 01 жовтня 2014 року, №2-Рк від 01 жовтня 2014 року, №3-Рк від 02 жовтня 2014 року, №4-Рк від 02 жовтня 2014 року, №5-Рк від 03 жовтня 2014 року, №6-Рк від 06 жовтня 2014 року, №7-Рк від 07 жовтня 2014 року, №8-Рк від 08 жовтня 2014 року, №9-Рк від 08 жовтня 2014 року, №1-Ркл від 03 листопада 2014 року, №2-Ркл від 03 листопада 2014 року, №3-Ркл від 03 листопада 2014 року, №4-Ркл від 04 листопада 2014 року, №5-Ркл від 04 листопада 2014 року, №6-Ркл від 04 листопада 2014 року, №7-Ркл від 05 листопада 2014 року, №8-Ркл від 05 листопада 2014 року, №9-Ркл від 05 листопада 2014 року, №10-Ркл від 06 листопада 2014 року, №1-12Ркл від 01 грудня 2014 року, №2-12Ркл від 01 грудня 2014 року, №3-12Ркл від 01 грудня 2014 року, №4-12Ркл від 01 грудня 2014 року, №5-12Ркл від 02 грудня 2014 року, №6-12Ркл від 02 грудня 2014 року, №7-Ркл від 02 грудня 2014 року, №8-Ркл від 03 грудня 2014 року, №9-Ркл від 03 грудня 2014 року, №10-Ркл від 03 грудня 2014 року, №11-Ркл від 03 грудня 2014 року, №12-Ркл від 04 грудня 2014 року, відповідно до умов яких виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з розміщення рекламних зображень на умовах вільного розміщення на 40 (в деяких випадках 39, 50, 55 та 85) рекламоносіях, розташованих в населених пунктах України, перелік яких вказано в додатках №2 до договорів, але не менше ніж на п`яти рекламоносіях у кожному з населених пунктів, біля залізничних вокзалів, залізничних станцій, автовокзалів, автостанцій, а також ринків у радіусі не більше ста метрів від вказаних об`єктів, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги.
В підтвердження виконання договорів Товариством надано копії додатків №1 та №2 до них, актів приймання-передачі наданих послуг, платіжних доручень та податкових накладних.
Крім того між Товариством (як замовником) та ТОВ "Норфолк" (як підрядником) укладено ряд договорів підряду № 01/04-3 від 01 квітня 2013 року № 20/04-4 від02 квітня 2013 року, № 04/04-5 від 04 квітня 2013 року, № 05/04-6 від 05 квітня 2013 року, № 02/05-4 від 17 квітня 2013 року, № 01/50-3 від 18 квітня 2013 року, № 09/05-11 від 19 квітня 2013 року, № 03/05-5 від 22 квітня 2013 року, № 05/05-7 від 24 квітня 2013 року, № 05/05-7 від 24 квітня 2013 року, № 07/05-9 від 08 травня 2013 року, № 04/05-6 від 14 травня 2013 року, № 06/05-8 від 15 травня 2013 року, № 08/05-10 від 16 травня 2013 року, згідно умов яких підрядник за завданням замовника зобов`язався на свій ризик, власними силами із власних матеріалів виконати роботи (будь-яка діяльність підрядника згідно з локальним кошторисом, пов`язана з роботами з часткового ремонту покрівлі об`єктів - офісна будівля за адресою: вул.Немировича-Данченка, 16, м.Київ і адміністративна будівля (літера А-3) майнового комплексу за адресою: вул.Хортицьке шосе, 1, м.Запоріжжя), а також результати цієї діяльності), а замовник - прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Виконання договорів підтверджується наданими позивачем копіями договірних цін з приводу часткового ремонту покрівлі, локальних кошторисів, підсумкової вартості ресурсів, розрахунків загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 на ремонтні роботи; актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт за квітень-травень 2013 року, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за квітень-травень 2013 року, платіжних доручень, податкових накладних.
Також Товариством укладався ряд договорів з ТОВ "Ренесанс Інжиніринг" (як підрядником), а саме:
- 12 березня 2014 року за №1/12/03/2014, №2/12/03/2014, №3/12/03/2014, відповідно до умов яких підрядник зобов`язався в порядку та на умовах, встановлених договорами, власними силами і на власний ризик виконати у встановлені договорами строки підготовчі роботи при виконанні звукоізоляції приміщення, де розміщується холодильне обладнання системи кондиціювання об`єкта (адміністративно-офісна будівля замовника, розташована за адресою: вул.Немировича-Данченка, 16, м.Київ), ремонтні роботи приміщень п`ятого поверху на об`єкті, демонтажні роботи при заміні дифузійних решіток та адаптерів вентиляційного обладнання на об`єкті, визначені у локальному кошторисі, що є додатками до договорів, а замовник - прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх в порядку, встановленому договорами;