ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року
м. Київ
справа № 804/15401/15
касаційне провадження № К/9901/24913/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 (суддя - Турлакова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді - Сафронова С.В., Чабаненко С.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до суду із адміністративним позовом до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2015 №569-17.
На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав того, що приймаючи оскаржуване рішення контролюючим органом не враховано, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначається в розмірі 2,7% в тому випадку, коли саме житлова площа для будинку перевищує 500,00 кв м. При цьому, будинок, розташований по АДРЕСА_1, яким він володіє на праві власності, має загальну площу 525,3 кв м та житлову - 205,0 кв м, а зважаючи на те, що житлова площа його будинку відповідно до положень статті 265.4.1 Податкового кодексу України не перевищує 250 кв м й податковий орган мав надати пільгу зі сплати податку на цей об`єкт оподаткування, у зв`язку із чим вважає оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 12.02.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 01.09.2015 №569-17.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що житлова площа будинку позивача відповідно до технічних даних становить 205,0 кв м, що є менше за 500 кв м, а тому сформоване відповідачем податкове повідомлення-рішення без врахування рішення Жовтоводської міської ради від 25.12.2013 №1445-41/VІ "Про внесення змін до рішення Жовтоводської міської ради від 27.06.2012 №736-24/VІ "Про затвердження ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" та із застосуванням ставки податку в розмірі 2,7 відсотка для житлового будинку, житлова площа якого не перевищує 500 кв м саме із загальної площі за І, ІІ-VІ квартали 2014 року є неправомірним.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, а саме: статей 67, 68 Конституції України, підпунктів 12.3.4, 12.3.5 пункту 12.3 статті 12, статті 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), статей 68, 71, 86, 138, 159, пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просив рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач, посилаючись на законність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, зазначає, що ним правильно на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до положень підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України донараховано податкові зобов`язання з податку на майно, від`ємне від земельної ділянки за ставкою 2,7 відсотка, оскільки, вважає позивача платником зазначеного податку та у розмірі вказаному у податковому повідомленні - рішенні, враховуючи те, що він використовує дане приміщення для власної господарської діяльності.
Надалі у доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.03.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.06.2023 призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 06.06.2023.
Відповідачем 06.07.2021 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893, наказів ДПС України від 30.09.2020 №529, від 24.12.2020 №755.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача у справі - Дніпродзержинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним як відокремлений підрозділ ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44118658).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими побудовами загальною площею 525,3 кв м, житлова площа - 205,0 кв м, що підтверджується Свідоцтвом про право власності.
Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 №267-17, яким відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 5 422, 85 грн.
За наслідками адміністративного оскарження прийнятого податкового повідомлення-рішення рішенням Головного управлінням ДФС у Дніпропетровській області від 21.08.2015 №7492/10/04-36-10-07-09 визначено сформувати та направити платнику нове податкове повідомлення-рішення про збільшення нарахування податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" на суму 14 643, 45 грн.
У подальшому, Інспекцією прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 01.09.2015 №569-17, яким відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 14 643, 45 грн, оскільки, замість ставки податку для фізичних осіб у розмірі 1 відсотка, застосувавши ставку податку для фізичних осіб у розмірі 2,7 відсотка, оскільки, згідно з рішення Жовтоводської міської ради від 25.12.2013р. №1445-41/VІ "Про внесення змін до рішення Жовтоводської міської ради від 27.06.2012р. №736-24/VІ "Про затвердження ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" ставка податку для фізичних осіб для житлового будинку, житлова площа яких перевищує 500кв м становить 2,7%.
За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення рішенням Державної фіскальної служби України від 06.10.2015 №9308/5/99-99-10-01-03-14, останнє залишено без змін.
Не погоджуючись із розміром визначеного податкового зобов`язання, оскільки житлова площа будинку складає - 205,0 кв м, у той час, як податкове зобов`язання визначене виходячи із загальної площі, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Положеннями частини першої статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України (в редакції до 01.01.2015) визначено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 265.2.1 пункту 265.2 статті 265 ПК України).
Враховуючи встановлені обставини у даній справі суди дійшли правильного висновку, що позивач, як власник нерухомого майна, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а належний йому на праві власності житловий будинок, є об`єктом оподаткування цим податком.
Згідно з підпунктом 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 ПК України (у редакції, чинній до 01.04.2014) базою оподаткування є житлова площа об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.
У редакції підпункту 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 ПК України, чинній з 01.04.2014, базою оподаткування визначено загальну площу об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 265.4.1 пункту 265.4 статті 265 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2015) база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв метрів; в) для різних видів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Підпунктом 265.5.2 пункту 265.2 статті 265 ПК України (у редакції Закону від 04.07.2013 №403-VІІ) визначено ставки податку для фізичних осіб у такому розмірі: а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв метрів; б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв метрів; в) 1 відсоток - для різних видів об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких не перевищує 740 кв метрів; г) 2,7 відсотка - для різних видів об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких перевищує 740 кв метрів.