ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року
м. Київ
справа №120/3712/21-а
адміністративне провадження № К/990/26074/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження за наявними документами у матеріалах справи у касаційній інстанції адміністративну справу № 120/3712/21-а
за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року, ухвалене суддею Мультян М.Б.
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Граб Л.С., суддів: Сторчака В.Ю. Смілянця Е.С.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. В квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.03.2021 № 368-К "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.2. поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді тій, що він обіймав до звільнення, з 19.03.2021;
1.3. стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.03.2021 по день фактичного виходу на роботу, виходячи із середньоденного розміру заробітку у розмірі 378,64 грн, з відрахуванням обов`язкових податків та зборів;
1.4. стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 15000,00 грн, з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.03.2021 № 368-К його звільнено з посади головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області та зазначено підставою звільнення "попередження про наступне вивільнення від 04.12.2020, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
2.1. Однак, підстави, вказані у наказі Державної служби України з безпеки на транспорті, позивач уважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки посада головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті, яку він займав, продовжує існувати у зміненій структурі (новому штатному розписі) державного органу, тобто її скорочення не відбулось. Крім того, зауважує, що відповідно положення пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
2.2. Із посиланням на відповідні накази Державної служби України з безпеки на транспорті позивач зазначає, що відповідачем постійно проводилися конкурси щодо заміщення вакантних посад, в списках яких наявні посади головного спеціаліста рівнозначні тій, яку займав позивач. Проте, під час звільнення йому не було запропоновано жодної з вакантних посад.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 включно до 19.03.2021 працював на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, яка передбачалася штатним розписом, затвердженим та введеним в дію наказом Укртрансбезпеки від 05.04.2019 №152.
4. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті" погоджена пропозиція Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком .
5. Згідно з додатком до розпорядження, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області та Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області реорганізовані шляхом злиття у Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
6. Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.09.2020 № 340 упорядковано структуру Державної служби України з безпеки на транспорті, яка була введена в дію наказом Укртрансбезпеки від 13.10.2020 № 390, відповідно якого до штату Подільського міжрегіонального управління внесено структурні зміни та скорочено ряд посад, що були наявні в Управлінні Укртрансбезпеки у Вінницькій області, Управлінні Укртрансбезпеки у Житомирській області, які реорганізуються.
7. Пунктом 3 цього наказу утворено, зокрема, відділ державного контролю за безпекою на транспорті у Вінницькій області та відділ надання адміністративних послуг у Вінницькій області, які перебувають у підпорядкуванні Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
8. Відповідно до структури Укртрансбезпеки, яка була затверджена наказом Укртрансбезпеки від 09.09.2020 №340, у структурі Укртрансбезпеки відсутнє управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, а відповідно до витягу із штатного розпису на 2020 рік у Подільському міжрегіональному управлінні Укртрансбезпеки, відсутній відділ державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті.
9. Отже, з 15.10.2020 в Укртрансбезпеці відсутня посада головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, яку обіймав позивач.
10. Далі 04.12.2020 позивача повідомлено про наступне звільнення з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, оскільки посада, яку займає позивач скорочена, у зв`язку з прийняттям наказу Укртрансбезпеки від 09.09.2020 № 340 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки" та відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 13.10.2020 № 390 "Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті на 2020 рік".
11. Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ від 12.03.2021 № 368-к про звільнення ОСОБА_1, головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, з займаної посади 19.03.2021, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки без скорочення чисельності або штату державних службовців, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII. Підстава: попередження про наступне вивільнення від 04.12.2020, пункт 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
12. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2021 позов задоволено частково:
12.1. визнаний протиправним та скасований наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.03.2021 № 368-К "Про звільнення ОСОБА_1";
12.2. поновлено ОСОБА_1 у Державній службі України з безпеки на транспорті на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав до звільнення, з 20.03.2021;
12.3. стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.03.2021 по 16.08.2021 у розмірі 38242,64 грн з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів;
12.4. допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
13. Задовольняючи адміністративний позов у вказаній частині, суд першої інстанції виходив із того, що станом на день попередження позивача про звільнення (04.12.2020), діяла норма частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, яка не покладала на керівника державної служби обов`язку запропонувати працівникові іншу рівнозначну посаду державної служби у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу. Натомість, на день звільнення ОСОБА_1 (12.03.2021), вказана правова норма такий обов`язок передбачала, проте, відповідач його не дотримався.
13.1. Так, судом цієї інстанції зауважено, що 23.02.2021 ухвалений Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби" №1285-IX (далі - Закон №1285-IX), яким внесені зміни до Закону № 889-VIII, зокрема, частину третю статті 87 цього Закону, яка передбачає обов`язок роботодавця пропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
13.2. Оскільки відповідач такого обов`язку не дотримався та не запропонував ОСОБА_1 на день звільнення іншої рівнозначної посади державної служби, хоча, як свідчать матеріали справи, у Державній службі України з безпеки на транспорті проводилися конкурси на зайняття вакантних посад державної служби, в тому числі і рівнозначної посади державної служби позивача, отже, за висновком суду цієї інстанції, оскаржуваний наказ від 12.03.2021 № 368-К прийнято відповідачем в порушення вимог частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, що свідчить про його незаконність та наявність підстав для його скасування.
13.3. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходив із того, що за умови неможливості поновлення позивача на посаді, з якої його звільнено і якої (формально) вже немає, належним способом захисту може бути поновлення на посаді, що аналогічна тій, з якої його звільнили, і яка існує на дату поновлення.
13.4. Також суд першої інстанції стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.03.2021 по 16.08.2021 у розмірі 38242,64 гривень, при цьому зауваживши, що вимога про поновлення на рівнозначній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи саме з 19.03.2021 задоволенню не підлягає, оскільки цей день, є днем звільнення, який уважається останнім робочим днем.
13.5. Крім того, суд цієї інстанції дійшов до висновку про наявність достатніх правових підстав для присудження позивачу витрат на професійну правничу допомогу з Державної служби України з безпеки на транспорті у сумі 12953,88 гривень.
13.6. Поряд із цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт перенесених моральних страждань, в зв`язку із протиправними діями відповідача, а відтак не доведено факту заподіяння моральної шкоди, а також не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами такий підтверджується. З огляду на що, суд відмов у задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди.
14. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2021 скасоване в частині поновлення ОСОБА_1 у Державній службі України з безпеки на транспорті на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав до звільнення, з 20.03.2021 та прийнято в цій частину нову постанову, якою позов задоволено частково:
14.1. поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Уктрансбезпеки у Вінницькій області з 20.03.2021, в решті позову в цій частині відмовлено;
14.2. в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в означеній частині суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивача на рівнозначній посаді.
15.1. Суд цієї інстанцій, із посиланням на положення статті 235 КЗпП України та правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 21.10.2021 у справі № 640/154/20, від 28.09.2021 у справі № 825/3682/14 та від 22.01.2020 у справі № 2а-15057/09/2670 за схожих правовідносини в частині поновлення незаконно звільнених працівників в структурах державних органів, які внаслідок процесів реформування державних органів періодично змінюють свою структуру шляхом ліквідації чи реорганізації старих органів та утворення нових, виходить із особливостей публічного правонаступництва, дійшов висновку, що правильним та належним способом порушеного права позивача буде поновлення останнього на попередній посаді.
15.2. В іншій частині задоволених судом першої інстанції інших позовних вимог суд апеляційної інстанції в цілому погодився із його висновками про наявність підстав для їх задоволення.
15.3. Суд апеляційної інстанції, із посиланням на положення статті 40 КЗпП України, додатково зазначив про необхідність дослідження питання чи відбулося у відповідача в дійсності скорочення чисельності працівників або скорочення штату працівників
15.4. Так, суд цієї інстанції зауважив, що відповідно до штатного розпису, затвердженого та введеного в дію наказом Укртрансбезпеки від 05.04.2019 № 152 кількість штатних одиниць Укртрансбезпеки становила 613 осіб. І відповідно до пункту 5 наказу Укртрансбезпеки від 09.09.2020 № 340 штатна чисельність Укртрансбезпеки складає 613 осіб. Вказане свідчить, що в Укртрансбезпеці не відбулося скорочення чисельності чи штату державних службовців, а відбулося скорочення посади державної служби, внаслідок зміни структури або штатного розпису, зокрема посади позивача.
15.5. Поряд із цим, при попередженні ОСОБА_1 про наступне звільнення та в подальшому, до прийняття оскаржуваного наказу, останньому не було запропоновано жодної посади (вакантної чи нерівнозначної, тобто іншої роботи в цьому державному органі), що на думку суду, свідчить про порушення відповідачем законодавства про працю.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
16. Касаційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті надійшла до Верховного Суду 26.09.2022, у якій скаржник просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.08.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
17. Ця касаційна скарга подана у зв`язку з неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
17.1. В обґрунтування підстав касаційної скарги за вказаним пунктом скаржник указує, що в оскаржуваних судових рішеннях суди застосували положення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, яка діяла у редакції Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" 14.01.2020 № 440-IX (до 06.03.2021), без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 28.07.2021 у справі № 640/11024/20, від 08.12.2021 у справі № 380/3646/20, від 23.12.2021 у справі № 380/3551/20, від 16.02.2022 у справах № 380/3389/20, № 380/3435/20, № 380/3654/20, № 380/4357/20, від 22.02.2022 у справі № 380/3547/20, від 09.06.2022 у справах № 380/3833/20, № 380/3269/20, від 07.02.2022 у справі № 380/3754/20, від 28.07.2022 у справі № 140/6353/20.
17.2. Скаржник наголошує, що у вищевказаних постановах Верховний Суд сформував правову позицію щодо розуміння/тлумачення частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, у редакції, яка діяла станом на момент початку процедури звільнення позивача у цій справі (04.12.2020) та яка, на переконання скаржника, має бути застосована до обставин цієї справи.
17.3. Відповідач звертає увагу, що статтею 87 Закону №889-VIII, яка діяла у редакції Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" 14.01.2020 № 440-IX (далі - Закон № 440-IX), не передбачено обов`язку роботодавця пропонувати іншу роботу працівнику у процедурі звільнення державних службовців.
17.4. Скаржник також стверджує, що суд апеляційної інстанції застосовуючи до спірних правовідносин норми КЗпП України не врахував особливості їх застосування, а саме суд застосував положення пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (розірвання з працівником трудового договору у разі ліквідації чи реорганізації підприємства, установи, організації як юридичної особи), які не підлягають застосуванню до правовідносин щодо вивільнення державних службовців.
17.5. Зауважує, що правова позиція з цього питання була висловлена у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 380/3646/20 у подібних правовідносинах, де зазначено про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин в цій частині положень КЗпП України (процедура вивільнення), оскільки це питання було врегульовано законодавцем, який вніс відповідні зміни до профільного Закону № 889-VIII.
17.6. Крім того, судами попередніх інстанцій були застосовані до спірних правовідносин норми Закону № 889-VIII у редакції Закону № 1285-ІХ, яка не діяла на момент виникнення спірних правовідносин (попередження позивача про наступне вивільнення), що, на думку скаржника, також свідчить про порушення судами норм матеріального права.
17.7. Оскільки на момент набрання чинності Законом № 1285-ІХ позивач, вже отримав попередження про наступне вивільнення від 04.12.2020 та, зважаючи на принцип незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), на переконання відповідача, норма статті 87 Закону № 889-VIII, яка зобов`язувала суб`єкта призначення запропонувати позивачу посаду, ще не діяла.
17.8. Скаржник уважає, що якщо державного службовця в установленому порядку повідомлено про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII і звільнення не відбулося до 06.03.2021, суб`єкт призначення або керівник державної служби не має обов`язку пропонувати цьому державному службовцю іншу посаду відповідно до чинної частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII у редакції Закону № 1285-ІХ.
18. Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду касаційної скарги від 26.09.2022 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
18.1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.10.2022 відкрите касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
18.2. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 09.06.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження за наявними документами у матеріалах справи.
19. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.06.2023 № 993/0/78-23, у зв`язку з відпусткою судді Соколова В.М., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ, визначено для розгляду цієї справи колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Єресько Л.О. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В.
Позиція інших учасників справи
20. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.10.2022 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою надіслано позивачу 18.10.2022 на його електронну пошту, зазначену ним у позовній заяві gdinspektor@i.ua, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти Верховного Суду. Водночас правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків суду апеляційної інстанції та аргументів учасників справи
21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
23. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
24. Спір у цій справі виник у зв`язку із звільненням позивача наказом від 12.03.2021 № 368-к із займаної посади, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Укртрансбезпеки без скорочення чисельності або штату державних службовців, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, з 19.03.2021. Підстава: попередження про наступне вивільнення від 04.12.2020.