ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року
м. Київ
справа № 120/3505/22
адміністративне провадження № К/990/9999/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Юрченко В.П., Дашутін І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційні скарги ОСОБА_1
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 (Судді: Сторчак В.Ю., Полотнянко Ю.П., Граб Л.С.) та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2022 (Судді: Сторчак В.Ю., Полотнянко Ю.П., Граб Л.С.) (про повернення апеляційних скарг)
у справі №120/3505/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області
про визнання бездіяльності протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) (а.с. 1-8). Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2022 позовну заяву повернуто позивачу (а.с. 9).
Не погоджуючись з ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2022, позивач звернулась до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою від 30.05.2022 року (вх. від 02.06.2022), до якої додала клопотання про звільнення від сплати судового збору (а.с. 13).
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 у зв`язку із тим, що до апеляційної скарги в порушення вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України не додано документ про сплату судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху для сплати судового збору за її подання в розмірі 2 481 грн, або наданням суду доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8 Закону № 3674-VI, а саме: довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік, довідку органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, тощо. При цьому суд апеляційної інстанції надаючи оцінку клопотанню про звільнення від сплати судового збору дійшов висновку, що воно не підтверджено доказами, позаяк долучена до матеріалів апеляційної скарги копія відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків не дає можливості встановити розмір річного доходу позивача за минулий рік. Посилаючись на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 28.04.2022 року у справі № 9901/377/21 суд апеляційної інстанції зазначив, що факт відсутності доходів не є апріорі підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки скаржник може отримувати дохід із інших джерел, окрім заробітної плати, бути працевлаштованим станом на дату подання клопотання про звільнення від сплати судового збору, отримувати виплати із центру зайнятості, тощо (а.с. 19-20).
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 на виконання заяви позивача від 21.09.2022 повідомлено реквізити для сплати судового збору і продовжено термін для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлених ухвалою суду від 06.09.2022 на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали (а.с. 23, 25).
З метою усунення недоліків апеляційної скарги, встановлених ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.09.2022 позивачем 05.10.2022 на адресу суду подано клопотання, в якому вона зазначила про неможливість надання довідки з Пенсійного фонду, оскільки на вимогу її представника, адвоката Аврамич А.С., ця довідка не була надана працівниками Пенсійного фонду у Вінницькій області, зауваживши на тому, що її представником подано скаргу до Пенсійного фонду України з приводу бездіяльності цього органу щодо відмови в наданні довідки. Також, позивач посилалась на неоднакове застосування судом апеляційної інстанції норм права та вибірковий підхід в контексті звільнення від сплати судового збору, оскільки ухвалою Верховного Суду від 22.08.2022 року у справі № 120/19342/21 на підставі відомостей із довідки з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків її звільнено від сплати судового збору. Додатково позивач надала нові відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 28.06.2022 (про відсутність доходів за період з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року) (а.с. 28).
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2022 повернуто. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не надано до суду належних та вичерпних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як на підставу для звільнення від сплати судового збору, а надані нею відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за висновками суду апеляційної інстанції не можуть безперечно свідчити, що у особи відсутні кошти на сплату судового збору, не є достатніми на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, якими підтверджується факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містять відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (довідка про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо). Також, суд апеляційної інстанції посилався на те, що правові позиції про необхідність підтвердження неможливості сплатити судовий збір викладені в ухвалах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 р. по справі №215/3329/19, від 16 жовтня 2019 року у справі №215/5288/18, від 17 жовтня 2019 р. у справі №215/3786/18, від 18 жовтня 2019 р. у справі №215/5427/18 і додатково зазначив, що сплата судового збору є обов`язком позивача, а зловживання правом на звільнення від його сплати є неприпустимим (а.с. 29-30).
Після повернення апеляційної скарги, позивач 07.11.2022 вдруге звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25.04.2022, до якої додала клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що сума для сплати судового збору є для неї непід`ємною, вказала, що інших доходів немає, в підтвердження чого надала копію довідки ДПС України щодо відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків про відсутність доходів з 1 кварталу 2020 року по 3 квартал 2021 року і просила врахувати її важкий матеріальний стан, навела до прикладу судові справи, в яких заявників звільнено від сплати судового збору (а.с. 34-37).
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 апеляційну скаргу залишено без руху для сплати судового збору за її подання в розмірі 2 481 грн, або наданням суду доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8 Закону № 3674-VI, а саме: довідку органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік, довідку органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік, тощо. При цьому суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку клопотанню про звільнення від сплати судового збору дійшов висновку, що воно не підтверджено доказами, позаяк долучена до матеріалів апеляційної скарги копія відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків не дає можливості встановити розмір річного доходу позивача за минулий рік. Посилаючись на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 28.04.2022 року у справі № 9901/377/21 суд апеляційної інстанції зазначив, що факт відсутності доходів не є апріорі підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки скаржник може отримувати дохід із інших джерел, окрім заробітної плати, бути працевлаштованим станом на дату подання клопотання про звільнення від сплати судового збору, отримувати виплати із центру зайнятості, тощо (а.с. 43-44).
На усунення недоліків ухвали суду апеляційної інстанції позивач 09.12.2022 надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 28.06.2022 (про відсутність доходів за період з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року), а також зазначила, що чинне законодавство України не встановлює чіткий перелік документів, які підтверджують майновий стан сторони, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору. Також, додатково вказала, про те, що Сьомим апеляційним адміністративним судом неоднаково застосовано правовий підхід при розгляді різних справ, тим самим позбавивши її права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції (а.с. 46).
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2022 апеляційну скаргу повернуто скаржнику, внаслідок не надання до суду належних та вичерпних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, а надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за висновками суду апеляційної інстанції, не можуть безперечно свідчити, що у особи відсутні кошти на сплату судового збору, не є достатніми, не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (довідка про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо). Також, суд апеляційної інстанції посилався на те, що правові позиції про необхідність підтвердження неможливості сплатити судовий збір містяться і в рішеннях Верховного Суду від 10 жовтня 2019 р. по справі №215/3329/19, від 16 жовтня 2019 року у справі №215/5288/18, від 17 жовтня 2019 р. у справі №215/3786/18, від 18 жовтня 2019 р. у справі №215/5427/18, додатково посилаючись на дискреційне право суду вирішення питання звільнення від сплати судового збору і зазначивши про те, що зловживання правом на звільнення від його сплати є неприпустимим (а.с. 47).
До Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 та від 12.12.2022 про повернення апеляційних скарг у справі №120/3505/22, підстави оскарження яких вмотивовані скаржником тим, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги частини 1 статті 293 КАС України та статті 55 Конституції України в частині права особи на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції. На думку заявника, чинне законодавство України не встановлює чіткий перелік документів, які чітко би підтвердили майновий стан сторони, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, а Сьомим апеляційним адміністративним судом неоднаково застосовано правовий підхід при розгляді різних справ. Враховуючи викладене, позивач просила суд скасувати ухвали суду апеляційної інстанції від 06.10.2022 та від 12.12.2022 як такі, що перешкоджають подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (а.с. 59,72,91,102).
Ухвалами Верховного Суду від 06.03.2023 та від 09.12.2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі (а.с. 85-87,105-107), ухвалою від 23.05.2023 року об`єднано в одне провадження касаційні скарги та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та переглянувши ухвали суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом касаційної інстанції із матеріалів адміністративної справи, залишаючи апеляційні скарги без руху і в подальшому, повертаючи останні скаржнику внаслідок не усунення встановлених судом недоліків, які обумовлені несплатою судового збору за подання апеляційної скарги на виконання вимог ч.5 ст. 296 КАС України і не наданням скаржником належних та вичерпних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, суд апеляційної інстанції керувався дискреційним правом суду на вирішення питання звільнення від сплати судового збору із власною оцінкою поданих позивачем доказів в підтвердження неможливості сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Оцінюючі надані позивачем в підтвердження наявності для звільнення від сплати судового збору докази, які вмотивовані посиланням на вимоги статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків не можуть безперечно свідчити, що у особи відсутні кошти на сплату судового збору, не є достатніми, не містять відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (довідка про склад сім`ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо). Також, суд апеляційної інстанції посилався на те, що правові позиції про необхідність підтвердження неможливості сплатити судовий збір містяться і в рішеннях Верховного Суду від 10 жовтня 2019 р. по справі №215/3329/19, від 16 жовтня 2019 року у справі №215/5288/18, від 17 жовтня 2019 р. у справі №215/3786/18, від 18 жовтня 2019 р. у справі №215/5427/18, Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 28.04.2022 року у справі № 9901/377/21.
Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції, на думку суду касаційної інстанції є передчасними і зробленими без повного дослідження повідомлених позивачем обставин важкого майнового стану і наданих доказів в підтвердження неможливості сплати судового збору і як наслідок, мали бути підставою для звільнення судового збору, з огляду на наступне.
Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, а також одним із принципів здійснення адміністративного судочинства, передбачених п. 6, 7 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.