ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2023 року
м. Київ
справа № 461/2896/20
провадження № 51-1431 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140050000800, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Чишки Пустомитівського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено виконання обов`язків, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 та стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої 58 992,94 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову змінено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 150 000 грн моральної шкоди. В решті вирок суду залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 засуджено за те, що він 15 лютого 2020 року, близько 09:30, керуючи автомобілем марки "ВМW 520 І" (д.р.н. НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Детька в м. Львові, порушуючи пункти 2.3, 12.3, 16.2, 18.1 Правил дорожнього руху, під час повороту ліворуч на вул. Замарстинівську не пропустив пішохода ОСОБА_8, яка переходила проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході, з моменту виникнення небезпеки для руху не зменшив швидкості та не зупинив транспортний засіб, внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_8 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Зазначає, що під час судового розгляду сторона захисту заявила клопотання про залучення як співвідповідача страхову компанію, з якою був укладений договір про страхування належного ОСОБА_7 транспортного засобу. Однак суд стягнув заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду із засудженого ОСОБА_7, чим, на думку захисника, порушив вимоги ЦПК України, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та не дотримався судової практики в подібних правовідносинах. Не погоджується з ухвалою апеляційного суду, який на його думку, безпідставно збільшив суму стягнення в рахунок відшкодування заподіяної потерпілій моральної шкоди, не усунув зазначених порушень, а тому вважає її такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, яка брала участь в суді касаційної інстанції вважала, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає, а тому просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 286 КК України, в касаційній скарзі не оспорюються.
У касаційній скарзі захисник не погоджується з вирішенням цивільного позову в цій справі та просить скасувати судові рішення в цій частині і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Проте такі доводи захисника є безпідставними та задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Як убачається зі справи, розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 та вирішуючи питання про суми стягнень заподіяної матеріальної та моральної шкоди, суди дотримались положень статей 128, 129 КПК України та статей 1167, 1194 ЦК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.