Постанова
іменем України
22 червня 2023 року
м. Київ
справа № 369/1251/17
провадження № 51-3658 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
виправданого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016110200004247 від 28 жовтня 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345-1 КК України,
за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345-1 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведенням наявності в його діях складу кримінального правопорушення.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 залишено без розгляду.
Згідно з вироком ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачувався в умисному заподіянні журналісту ТОВ "ІА "Стоп Корупція ТВ" ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності за наступних обставин.
28 жовтня 2016 року приблизно о 13:30 журналісти інформаційного агентства "Стоп корупції ТВ" ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 та оператором ОСОБА_11, маючи редакційне завдання в межах журналістського розслідування, прибули на земельну ділянку, розташовану поблизу озера в адміністративних межах Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (більш точного місця досудовим розслідування не встановлено), де проводили відеозйомку робіт щодо видобутку корисних копалин. В цей час за вказаною адресою знаходився ОСОБА_6, який, помітивши це, намагався зашкодити здійсненню журналістами законної професійної діяльності, а саме припинити відеозйомку. Реалізуючи свій прямий умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 перебуває на посаді журналіста в ТОВ "ІА "Стоп Корупція ТВ", ОСОБА_6 вхопив його за праву руку та наніс кулаком правої руки два удари в область обличчя, після чого, продовжуючи тримати останнього за руку та верхній одяг, кинув його головою в паркан. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_9 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_12 та потерпілого ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, встановлених ч. 3 ст. 219 КПК України.
На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що місцевий суд, встановивши наявність об`єктивних підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, ухвалив виправдувальний вирок, чим допустив порушення вимог ст. 412 КПК України.
Крім того, вказує, що суд апеляційної інстанції, зазначивши в ухвалі, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчився 28 грудня 2016 року та як наслідок пред`явлення обвинувачення 03 лютого 2017 року ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345-1 КК відбулося поза межами строку досудового розслідування, в порушення вимог п. 10 ч. 1 ст. 284, ст. 412 КПК України, не закрив кримінальне провадження, а залишив вирок без зміни.
При цьому прокурор стверджує, що згідно положень ст. 2 КПК України ОСОБА_6, з огляду на порушення загальних засад кримінального провадження (пропущення встановлених ч. 3 ст. 219 КПК України строків досудового розслідування), фактично не набув статусу обвинуваченого, а тому проведення стосовно нього судового розгляду є неприпустимим.
Ураховуючи наведене, прокурор, посилаючись на положення п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК України, а також на постанову Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 483/911/20 (провадження № 51-4351км21), зазначає, що здійснення судового провадження за наявності підстав для закриття кримінального провадження, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до безумовного скасування судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
На зазначену касаційну скаргу виправданий ОСОБА_6 подав заперечення та додаткові заперечення, в яких стверджує, що вимоги прокурора щодо закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відомості в ЄРДР у цьому кримінальному провадженні були внесені 28 жовтня 2016 року, а положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України були введені в дію лише 15 березня 2018 року та не мають зворотної дії у часі, а також застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін. При цьому ОСОБА_6 у своїх додаткових запереченнях на касаційну скаргу прокурора, також зазначив, що ЄСПЛ було відкрито справу за його заявою у зв`язку з порушенням вимог статей 6, 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод під час кримінального переслідування за ч. 2 ст. 345-1 КК України (непроцесуальна поведінка прокурорів у кримінальному провадженні).
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 :
- заявив клопотання в якому, посилаючись на практику застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, викладену у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 грудня 2021 року у справі № 483/911/20, просив відступити від позиції, викладеної у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 08 лютого 2023 року у справі № 368/1200/19, а також у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 23 лютого 2023 року у справі № 372/2485/20, та передати дане кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду;
- просив розглянути заявлене клопотання у нарадчій кімнаті одночасно з вирішенням касаційної скарги;
- підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 та просив її задовольнити.
Виправданий ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення заявленого прокурором ОСОБА_5 клопотання, а також заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора ОСОБА_8 , просили рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_5 слід відмовити, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 ст. 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.