Постанова
іменем України
20 червня 2023 року
м. Київ
справа № 686/22721/19
провадження № 51-3250 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019240250000238, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 лютого 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці.
Позовну заяву потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу суд залишив без розгляду.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 17 серпня 2022 року змінив вирок місцевого суду в частині призначеного покарання: на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнив ОСОБА_6 від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 125 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності. В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 09 травня 2019 року, близько 22:30, перебуваючи біля господарства по АДРЕСА_2, умисно, автомобільною помпою ударив ОСОБА_7 в область голови, чим заподіяв останньому тілесне ушкодження у вигляді забійної рани м`яких тканин голови, яке за своїм характером відноситься до легкого тілесного ушкодження, що викликало короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний розгляд проведено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання. Крім цього, вказує, що апеляційний суд звільнив обвинуваченого від покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, однак не роз`яснив йому правових підстав для застосування ст. 49 КК України та звільнення його від кримінальної відповідальності.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 частково підтримала касаційну скаргу прокурора. Вважала, що проведення судового розгляду за відсутності потерпілого у цьому кримінальному провадженні не потягнуло істотних порушень кримінального процесуального закону. Погодилась з аргументами про те, що суд апеляційної інстанції не роз`яснив обвинуваченому положень ст. 49 КК України. Просила змінити вирок місцевого суду в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України та ухвалу апеляційного суду, на підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 49 КК України та закрити кримінальне провадження.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК України, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок та виходить із фактичних обставин, встановлених ними.
У касаційній скарзі прокурор зазначив, що суд апеляційної інстанції здійснив судове провадження за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, що, на його думку, є істотним порушенням вимог кримінального закону та безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України.
Однак ці доводи прокурора є неспроможними.
Так, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
У кожному випадку суд оцінює істотність порушення кримінального процесуального закону з урахуванням обставин конкретної справи.
Тому якщо учасник судового провадження вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, він має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на законності і обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і його виправлення можливе під час нового розгляду. Для цього особа, крім іншого, має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення, і скористалася можливостями, наданими їй іншою стороною та/або судом.
За змістом статей 111, 134 КПК України повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях є не обов`язковою. В протилежному випадку здійснюється судовий виклик, що за своєю правовою природою є заходом забезпечення кримінального провадження.
У ч. 3 ст. 56 КПКУкраїнизакріпленоправопотерпілогопідчассудовогопровадженнявбудь-якій інстанціїбутизавчаснопоінформованимпрочастамісцесудовогорозгляду, братиучастьусудовомупровадженні. Кримінальний процесуальний закон покладає на суд обов`язок забезпечити реалізацію потерпілим указаних прав (ч. 6 ст. 22 КПК України). Разом ізцимтакігарантіївпершучергустосуютьсяправсамогопотерпілого, томузаконодавецьпередбачивпроцесуальнусанкцію, що застосовується судамивищогорівнявразіпорушенняцихправпотерпілого, яка закріплена вп. 5 ч. 2 ст. 412 КПКУкраїни.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що апеляційний суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення потерпілого про дату, час і місце судового засідання.
Так, суд апеляційної інстанції направляв потерпілому ОСОБА_7 повідомлення з інформацією про дату, час і місце судового засідання на вказані у матеріалах кримінального провадження його особистий номер телефона і поштову адресу, однак потерпілий ці повідомлення не отримав.
У зв`язку з цим апеляційний суд 10 серпня 2022 року відклав судовий розгляд на іншу дату та за клопотанням прокурора доручив керівнику органу досудового розслідування встановити місце перебування потерпілого та вручити йому судове повідомлення, а крім цього, таке ж повідомлення для вручення ОСОБА_7 направив голові територіальної громади за місцем проживання потерпілого.
Проте керівник органу досудового розслідування, який разом із прокурором є стороною обвинувачення, проігнорував ініційоване самим прокурором доручення апеляційного суду, а з територіальної громади надійшло повідомлення, що ОСОБА_7 за вказаною адресою не проживає.
Згідно з журналом судового засідання від 17 серпня 2022 року, обвинувачений ОСОБА_6 просив розглянути подану ним апеляційну скаргу та вирішити питання про застосування положень ст. 49 КК України без участі потерпілого. Прокурор вважав, що неприбуття потерпілого до апеляційного суду є перешкодою для вирішення цього питання.
Разом із цим, з матеріалів кримінального провадження слідує, що потерпілий ОСОБА_7 або йогопредставникизі скаргами з приводу неналежного повідомлення про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду, зокрема до суду касаційної інстанції, не зверталися. Тобто потерпілий самостійно незаявив проте, щойого правапорушеніі, відповідно, невикориставпроцесуальнихмеханізмів, спрямованихнаїхвідновлення. Укасаційнійскарзіпрокурор, крім формальної вказівкипроте, щоапеляційнийрозглядздійсненозавідсутностіпотерпілого, невказує, якимчиномцепорушилойогоправаівплинулоназаконністьприйнятогоапеляційнимсудомсудовогорішення.