Постанова
Іменем України
22 червня 2023 року
м. Київ
справа № 753/5311/19
провадження № 61-13347св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року в складі судді Трусової Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в складі колегії суддів Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі також - відповідач), третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування майнової шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1, будучи власником автомобіля "Volksvagen Рassat", реєстраційний номер НОМЕР_1, доручив на підставі довіреності від 16 серпня 2017 року ОСОБА_3 продати вказаний автомобіль та передав його у користування останнього.
09 грудня 2017 року ОСОБА_3 передав автомобіль на один день у користування ОСОБА_2, яка 10 грудня 2017 року потрапила на ньому у дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП). Внаслідок пошкодження автомобіля позивачу було завдано майнову шкоду в розмірі 809 900,00 грн, що включає: вартість необхідних для заміни запчастин та ремонтних робіт - 799 800,00 грн, вартість дефектовки автомобіля - 3 600,00 грн, вартість евакуації автомобіля - 1 200,00 грн та вартість зберігання автомобіля на СТО - 5 300,00 грн.
ОСОБА_1, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 809 900,00 грн завданої майнової шкоди, а також судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди - 809 900,00 грн, судові витрати - 16 317,40 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що укладаючи усний договір позички автомобіля, відповідач зобов`язалась користуватись ним особисто та повернути його після закінчення строку дії договору у такому самому стані, в якому він був на момент його передання. Відтак за наслідками порушення вказаних зобов`язань у позивача виникло право вимагати відшкодування завданих йому збитків (майнової шкоди) у зв`язку із пошкодженням його автомобіля. Заявлена позивачем вимога про відшкодування майнової шкоди є правомірним і належним способом захисту його прав як власника, що відповідає його змісту, характеру вчинення відповідачем цивільного правопорушення. Відсутність вини відповідача у вчиненні ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль, не свідчить про відсутність її вини у порушенні зобов`язання, оскільки не встановлено, що умови договору позички передбачали її право на передачу права керування автомобілем іншій особі. Заявлений позивачем розмір збитків (809 900,00 грн) та понесених судових не спростований стороною відповідача, оскільки докази цього нею були подані до суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Судом першої інстанції установлено,, що відповідний автомобіль був переданий відповідачу за договором позички у користування третьою особою ОСОБА_3, який на час передачі (09 грудня 2017 року) мав повноваження на вчинення таких дій на підставі виданої позивачем довіреності. Внаслідок укладення ОСОБА_3 договору позички автомобіля, права та обов`язки позичкодавця за цим договором виникли у позивача, а права і обов`язки користувача - у відповідача.
Укладаючи усний договір позички автомобіля відповідач зобов`язалась користуватись ним особисто та повернути його після закінчення строку дії договору у такому самому стані, в якому він був на момент його передання, а відтак за наслідками порушення вказаних зобов`язань - пошкодження автомобіля, у позивача виникло право вимагати відшкодування завданих йому збитків (майнової шкоди). Відсутність вини відповідача у пошкодженні автомобіля внаслідок ДТП не свідчить про відсутність її вини у порушенні зобовʼязання з договором позички, оскільки не встановлено, що умови цього договору передбачали її право на передачу права керування автомобілем іншій особі (яка за словами відповідача керувала автомобілем при вчиненні ДТП, однак зникла з місця ДТП). Відповідачем не надано належних та достатніх доказів на спростування розмірів заявленої до стягнення позивачем суми завданих збитків, а також судових витрат.
На момент звернення позивача до суду з цим позовом закінчився строк довіреності, на підставі якої ОСОБА_3 мав, зокрема, право на одержання грошових сум, сплачених як відшкодування завданої шкоди (у зв`язку з пошкодженням автомобіля), тому саме позивачу як власнику пошкодженого майна та позичкодавцю належить право вимоги у спірних правовідносинах.
Апеляційним судом відхилено як необґрунтовані доводи відповідача, що ОСОБА_3, передаючи автомобіль у її користування, діяв з перевищенням наданих йому позивачем повноважень, оскільки жодних обмежень щодо видів правочинів на розпорядження майном (автомобілем) позивача як довірителя видана ним довіреність не містить.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 грудня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Папенко Р. С. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року.
У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 13 березня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року та витребував справу з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року представник вказує застосування
в оскаржуваному судовому рішенні норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду: від 06 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16, від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17, від 02 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20. Крім того, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.
Підставою касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судами
16 серпня 2017 року ОСОБА_1 видав нотаріально посвідчену довіреність, згідно якої уповноважив громадянина Грузії ОСОБА_4 та громадянина України ОСОБА_3 представляти його інтереси в будь-яких установах, підприємствах та організаціях з усіх без винятку питань, пов`язаних з купівлею на його ім`я транспортного засобу "Volksvagen Рassat", номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, визначати на власний розсуд його місце стоянки, зареєструвати транспортний засіб на його ім`я, подавати та одержувати необхідні довідки та документи, сплачувати необхідні податки, платежі та збори, використовувати транспортний засіб на території України та за її межами, підписувати договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження (договір купівлі-продажу) та користування автомобілем тощо. Вказана довіреність видана з правом передовіри повноважень іншим особам строком на три роки і дійсна до 16 серпня 2018 року.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та реєстраційної картки транспортного засобу, 17 вересня 2017 року на ім`я ОСОБА_1 було зареєстровано транспортний засіб "Volksvagen Рassat", 2015 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, з наданням реєстраційного номеру НОМЕР_1 .
09 грудня 2017 року ОСОБА_3 передав цей автомобіль (разом зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу) у користування на один день ОСОБА_2
10 грудня 2017 року в 01-50 год у м. Києві на вул. Богатирській автомобіль "Volksvagen Рassat), реєстраційний номер НОМЕР_1, потрапив у ДТП - під час руху зіткнуся з дорожнім огородженням (відбійником) та стовпом з дорожнім знаком, про що свідчать дані схеми місця ДТП та надані позивачем фото та відеозапис з місця ДТП.
ОСОБА_2 не заперечувала: факт передачі їй цього автомобіля
ОСОБА_3 у користування; потрапляння автомобіля у ДТП у період, коли він перебував у її користуванні та перебування її в автомобілі на цей момент.
Згідно з даними додатку до протоколу про порушення правил дорожнього руху в автомобілі повністю пошкоджено передню частину разом з двигуном, розірване ліве переднє колесо, вирвано дві передні фари. Детально обсяг та характер пошкоджень автомобіля описані в акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, згідно з яким в автомобілі деформовано передню частину, а саме: пошкоджено радіаторну решітку, передній бампер, передні праву та ліву блок-фари, передні колеса, праве та ліве крило, вміст капоту, розбите лобове скло, наявні численні пошкодження інших частин автомобіля.
Відповідно до даних ремонтної калькуляції № ФД00016704 від 30 березня
2018 року, що була складена на замовлення позивача ФОП ОСОБА_5, вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля становить 799 800,65 грн, в тому числі: вартість запчастин - 736 400,54 грн; вартість ремонтних робіт - 33 488,00 грн; вартість матеріалів для фарбування - 22 840,11 грн; вартість робіт з фарбування -7 072,00 грн.
Вартість евакуації автомобіля та його дефектовки зі зняттям двигуна та його часткового розбирання склала 4 800,00 грн, а вартість його зберігання на СТО (у ФОП ОСОБА_5 ) - 5 300,00 грн, що підтверджується рахунками на оплату № 0000002633 від 23 серпня 2018 року та № 0000002804 від 17 жовтня 2018 року.
При виїзді патрульними поліцейськими на місце ДТП за участю автомобіля позивача ОСОБА_2 заперечувала керування нею автомобілем стверджуючи, що автомобілем на її прохання керував невідомий чоловік, який зник з місця ДТП. У зв`язку з цим протокол про адміністративне правопорушення не складався, а матеріали були передані до відділу розшуку та дізнання разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Однак 22 липня 2020 року інспектором Управління патрульної поліції у місті Києві відносно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КпАП України. У протоколі зазначено, що 10 грудня 2017 року о 01-50 год у м. Києві на вул. Богатирській у напрямку м. Вишгорода ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом "Volksvagen Рassat", реєстраційний номер НОМЕР_1, не врахувала дорожньої обстановки, не обрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням та скоїла наїзд на дорожню огорожу, чим порушила пункти 2.3.б, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України. В результаті ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження.
За результатами розгляду цього протоколу суддя Оболонського районного суду міста Києва прийняв постанову від 10 вересня 2020 року про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_2 за відсутністю в її діях складу та події адміністративного правопорушення (справа № 756/9421/20).
Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Оболонського районного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року - без змін. Суд апеляційної інстанції, погодившись із місцевим судом, вказав про недоведеність обставини, що саме ОСОБА_2 10 грудня 2017 року керувала вказаним автомобілем в той час, коли сталася ДТП. Також не спростовано тверджень останньої, що автомобілем керувала невідома особа на її прохання, яка після ДТП зникла у невідомому напрямку. Тому в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
За статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у більшому або меншому розмірі.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.