Постанова
Іменем України
27 червня 2023 року
м. Київ
справа № 359/4522/21
провадження № 61-13266св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Служба безпеки України,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання права та зобов`язання вчинити дії.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України (далі - СБ України) про визнання права та зобов`язання вчинити дії.
Позивач у позовній заяві посилався на те, що він, полковник запасу СБ України, звільнився з Центрального управління СБ України в 2011 році за власним бажанням із загальною вислугою 25 років. З 30 серпня 2005 року перебуває на квартирному обліку в СБ України. Постійного житла до цього часу не отримав.
28 грудня 2007 року йому надано для проживання службову квартиру АДРЕСА_1, де на даний час він проживає разом зі своєю родиною.
В листопаді 2020 року він звернувся до Житлово-побутової комісії Центрального управління СБ України із заявою про виключення квартири з числа службових, проте в її задоволенні відмовлено.
Позивач вказував, що не подаючи клопотання про виключення квартири з числа службового, відповідач прямо порушує його конституційні права на житло та гарантії, які передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати СБ України подати до Бориспільської міської ради Київської області клопотання разом з належно оформленими документами про виключення вказаної квартири з числа службового житла.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2022 року у складі судді Чирки С. С. позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1, загальною площею 76,00 кв. м. Зобов`язано СБ України подати до Бориспільської міської ради Київської області клопотання разом з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2022 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він має право звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спір стосується проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а саме забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, а відповідач у цих правовідносинах виконує публічно-владні управлінські функції, спір, що виник між сторонами, є адміністративно-правовим, а тому така справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
07 лютого 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як підставу для касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 127/2897/13-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник вказує, що на момент подання позовної заяви вказаний спір підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства, не існувало висновку Верховного Суду щодо віднесення цієї категорії спорів до адміністративного судочинства.
Відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року СБ України подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 є полковником запасу. Останнє місце проходження військової служби - ГУ КЗЕ СБ України. Календарна вислуга на військовій службі складає понад 22 роки.
ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у Центральному управлінні СБ України з 30 серпня 2005 року.
Відповідно до рішення Житлово-побутової комісії Центрального управління СБ України від 28 грудня 2007 року ОСОБА_1 на склад сім`ї із трьох осіб надано службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 7, 8).
Згідно із довідкою ОСББ "Затишна оселя" від 16 жовтня 2016 року № 70 ОСОБА_1 дійсно з 2008 року проживає з дружиною ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 . Комунальні платежі (утримання будинку та прибудинкової території, водовідведення та водопостачання, утримання на благоустрій) сплачують своєчасно та в повному розмірі (а. с. 12).
15 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови Житлово-побутової комісії Центрального управління СБ України та просив виключити квартиру АДРЕСА_1 з числа службових СБ України та надати її йому та членам його сім`ї у постійне користування (а. с. 30).
Відповідно до витягу з протоколу засідання Житлово-побутової комісії Центрального управління СБ України від 03 грудня 2020 року № 30 заява ОСОБА_1 не була задоволена (а. с. 7, 8).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.