Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 159/4599/21
провадження № 61-1631св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Камінь-Каширська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Камінь-Каширська державна нотаріальна контора, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Камінь-Каширська державна нотаріальна контора, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
В обґрунтування своїх вимог, з урахуванням уточненої позовної заяви, зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається, зокрема, із:
- житлового будинку, який знаходиться на АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок);
- земельної ділянки площею 0,2374 га, з кадастровим номером 0721486900:01:001:0005, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка знаходиться в с. Запруддя Камінь-Каширського району Волинської області (далі - земельна ділянка площею 0,2374 га);
- земельної ділянки площею 0,0516 га, з кадастровим номером 0721486900:01:001:0005, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в с. Запруддя Камінь-Каширського району Волинської області (далі - земельна ділянка площею 0,0516 га).
Позивач зазначав, що за життя, а саме 15 жовтня 2007 року, ОСОБА_5 склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла у рівних частках його сестрам - відповідачам у справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Дудою Л. В.
На підставі зазначеного заповіту відповідачі стали спадкоємцями спірного майна ОСОБА_5, а саме: набули право власності на 5/18 часток спірного житлового будинку та спірних земельних ділянок кожна.
Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали у спадщину по 1/12 частці кожен спірного житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0516 га у порядку статті 1241 ЦК України.
Позивач як спадкоємець за законом внаслідок працездатного віку не отримав права на отримання спадщини.
Позивач вказував, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 померли. Він, дізнавшись про наявність заповіту, протягом багатьох років намагався отримати його копію, а отримавши та ознайомившись з його змістом, у нього виникли сумніви щодо його законності, у зв`язку з чим він звернувся до суду.
Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 березня 2021 року в справі № 157/1758/19 у задоволенні його позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним відмовлено, однак у мотивувальній частині рішення встановлено факт нікчемності заповіту ОСОБА_5, складеного 15 жовтня 2007 року і посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Дудою Л. В. Отже, заповіт ОСОБА_5, складений 15 жовтня 2007 року, є недійсним з моменту його вчинення.
Незважаючи на цю обставину, Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою Волинської області на підставі вищевказаного нікчемного заповіту було видано свідоцтва про право на спадщину та проведено державну реєстрацію права власності на успадковане майно.
Позивач вважає, що оскільки зазначені свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом видані на підставі та з урахуванням заповіту, нікчемність якого встановлена судовим рішенням, та порушують його право на спадщину, тому визнання недійсним та скасування цих свідоцтв є належним способом захисту його порушених прав.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1, збільшивши позовні вимоги, просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та:
- визнати недійсними і скасувати свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 18 вересня 2008 року за реєстровими номерами: 4228, 4234, 4240, та припинити право власності ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_8 на належні кожній із них 5/18 часток у власності на спірний житловий будинок;
- визнати недійсними і скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом, видані Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 17 грудня 2008 року за реєстровими номерами: 4768, 4774, та припинити право власності ОСОБА_6, ОСОБА_7 на належні кожному з них 1/12 частку у праві власності на спірний житловий будинок;
- визнати недійсними і скасувати свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 18 вересня 2008 року за реєстровими номерами: 4232, 4230, 4238, 4236, 4244, 4242, та припинити право власності ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на належні кожній із них 5/18 часток у праві власності на земельну ділянку площею 0,2374 га та на 5/18 часток у праві власності на земельну ділянку площею 0,0516 га;
- визнати недійсними і скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом, видані Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 17 грудня 2008 року за реєстровими номерами: 4770, 4772, та припинити право власності ОСОБА_6, ОСОБА_7 на належні кожному з них 1/12 частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,0516 га.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Камінь-Каширський районний суд Волинської області рішенням від 29 вересня 2022 року позов задовольнив.
Визнав недійсним та скасував свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 18 вересня 2008 року за реєстровим номером 4228, та припинив право власності ОСОБА_4 на 5/18 часток спірного житлового будинку.
Визнав недійсним та скасував свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 18 вересня 2008 року за реєстровим номером 4234, та припинив право власності ОСОБА_2 на 5/18 часток житлового будинку.
Визнав недійсним та скасував свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 18 вересня 2008 року за реєстровим номером 4240, та припинив право власності ОСОБА_3 на 5/18 часток житлового будинку.
Визнав недійсним та скасував свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 17 грудня 2008 року за реєстровим номером 4768, та припинив право власності ОСОБА_6 на 1/12 частку житлового будинку.
Визнав недійсним та скасував свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 17 грудня 2008 року за реєстровим номером 4774, та припинив право власності ОСОБА_7 на 1/12 частку житлового будинку.
Визнав недійсним та скасував свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 18 вересня 2008 року за реєстровим номером 4232, та припинив право власності ОСОБА_4 на 5/18 часток земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2374 га.
Визнав недійсним та скасував свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 18 вересня 2008 року за реєстровим номером 4230, та припинив право власності ОСОБА_4 на 5/18 часток земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0516 га.
Визнав недійсним та скасував свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 18 вересня 2008 року за реєстровим номером 4238, та припинив право власності ОСОБА_2 на 5/18 часток земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2374 га.
Визнав недійсним та скасував свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 18 вересня 2008 року за реєстровим номером 4236, та припинив право власності ОСОБА_2 на 5/18 часток земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0516 га.
Визнав недійсним та скасував свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 18 вересня 2008 року за реєстровим номером 4244, та припинив право власності ОСОБА_3 на 5/18 часток земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2374 га.
Визнав недійсним та скасував свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 18 вересня 2008 року за реєстровим номером 4242, та припинив право власності ОСОБА_3 на 5/18 часток земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0516 га.
Визнав недійсним та скасував свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 17 грудня 2008 року за реєстровим номером 4770, та припинив право власності ОСОБА_6 на 1/12 частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0516 га.
Визнав недійсним та скасував свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою 17 грудня 2008 року за реєстровим номером 4774, та припинив право власності ОСОБА_7 на 1/12 частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0516 га.
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок успадкування відповідачами майна, яке залишилося після смерті їх матері ОСОБА_5, на підставі її заповіту, нікчемність якого встановлена судом, були порушені майнові права позивача, а саме - право на частку у спадщині, а тому вважаючи, що єдиним ефективним способом захисту порушеного цивільного права позивача у цьому спорі є визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі нікчемного заповіту, та припинення права власності відповідачів на спадкове нерухоме майно, суд дійшов висновку, що видані Камінь-Каширською державною нотаріальною конторою відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за заповітом та ОСОБА_6, ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину за законом необхідно визнати недійсними та припинити їх право власності на спадкове нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Волинський апеляційний суд постановою від 21 грудня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнив.
Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 29 вересня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не з`ясував, чи не будуть порушуватися права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, зокрема, спадкоємців ОСОБА_7 та ОСОБА_6, яких суд не залучив до участі у справі як співвідповідачів, що не давало суду підстав для ухвалення у справі рішення про задоволення позову саме в частині позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, виданих ОСОБА_7 та ОСОБА_6, та припинення їх права власності на нерухоме майно.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту та зазначив, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є звернення до суду з позовом про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
26 січня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1316/2227/11, від 11 грудня 2019 року в справі № 414/811/17, 01 березня 2021 року в справі № 473/1878/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки заповіт про право на спадщину є нікчемним, то він не може породжувати будь-які правові наслідки, а тому не може бути підставою для спадкування майна спадкодавця та підставою для видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом. Тому належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину за нікчемним заповітом з одночасним припиненням прав на спадкове майно, зареєстрованих на підставі вказаних свідоцтв.
ОСОБА_1 вказує на те, що протягом усіх років з дня смерті матері він намагається захистити свої порушені права. Неодноразові звернення до суду, до правоохоронних органів, до нотаріальних органів тощо, свідчать про те, що він не втратив інтерес до спадкового майна, право на яке має за законом після смерті своєї матері ОСОБА_5 .
Також заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у спірних правовідносинах належним способом захисту є саме звернення до суду з позовом про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину, а не скасування таких свідоцтв. Зазначає, що суд неправомірно не проаналізував та незаконно відхилив той факт, що у зв`язку із застосуванням наслідків недійсності нікчемного правочину змінюється не просто спадкова частка, а підстава спадкування і для відповідачів, і для позивача, що у свою чергу не є формальним перерахунком спадкових часток, що могло бути здійснено шляхом простих виправлень чи внесення змін до свідоцтв про право на спадщину.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких вказують на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції - законними та обґрунтованими. Вказують на те, що про оскаржуваний заповіт позивачу було відомо більше 10 років, що свідчить про пропуск ним строку позовної давності для звернення до суду з цими вимогами. Тому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із Камінь-Каширського районного суду Волинської області цивільну справу.
Справа надійшла до Верховного Суду у квітні 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 11).
Сторони у справі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є дітьми ОСОБА_5
ОСОБА_5 на праві приватної власності належали житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка для його будівництва й обслуговування площею 0,2374 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також земельна для ведення особистого селянського господарства площею 0,0516 га, яка знаходиться у с. Запруддя Камінь-Каширського району Волинської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03 березня 2006 року, витягом про його реєстрацію від 11 квітня 2006 року та державними актами на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 014197, серії ВЛ № 014198 (т. 1 а. с.116-119).
За життя ОСОБА_5 склала заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Дудою Л. В. 15 жовтня 2007 року та зареєстрований у журналі реєстрації нотаріальних дій за номером 1119, яким усе належне їй майно вона заповіла в рівних частках відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 10).
Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 березня 2021 року в справі № 157/1758/19 у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним відмовлено. Водночас у мотивувальній частині рішення суд констатував факт нікчемності заповіту ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Дудою Л. В. 15 жовтня 2007 року за реєстровим номером № 1119. Рішення суду набрало законної сили.
На підставі зазначеного вище заповіту Камінь-Каширська державна нотаріальна контора 18 вересня 2008 року видала відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за заповітом кожній на 5/18 часток житлового будинку та земельної ділянки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, й у таких же частках на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0516 га, яка знаходиться в с. Запруддя Камінь-Каширського району Волинської області (т. 1 а. с. 125-142).
Іншим дітям спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як спадкоємцям обов`язкової частки у спадщині на підставі статті 1241 ЦК України були видані свідоцтва про право на спадщину за законом кожному на 1/12 частку спірного житлового будинку й у таких же частках на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0516 га, яка знаходиться в с. Запруддя Камінь-Каширського району Волинської області (т. 1 а. с.143-150).
Спадкоємці ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, яким були видані свідоцтва про право на спадщину за законом кожному на 1/12 частку житлового будинку й у таких же частках на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0516 га, померли. Спадщину після їх смерті прийняли спадкоємці на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанцій відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.