Постанова
Іменем України
26 червня 2023 року
м. Київ
справа № 711/702/22
провадження № 61-2899св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Черкаська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції у Черкаській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Черкаській області про відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Черкаського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунка на його користь моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, в розмірі 2 331 000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що йому завдано моральної шкоди внаслідок незаконного звинувачення прокуратурою та органами, що здійснюють досудове розслідування, у замаху на умисне вбивство, вчинене повторно, оскільки за наслідками судового розгляду кримінального провадження остаточно його дії суд кваліфікував як перевищення меж необхідної оборони. Неправильна правова кваліфікація таких дій правоохоронними органами та прокуратурою стала підставою для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незаконного засудження за вчинення особливо тяжкого злочину з призначенням реальної міри покарання у виді позбавлення волі. Він частково відбував покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки в умовах суворої ізоляції. З 17 травня 2018 року до постановлення Верховним Судом остаточного рішення у справі (11 травня 2021 року) він зазнавав сильних душевних хвилювань і страждань у зв`язку з тим, що через захист свого товариша від нападника правоохоронні органи намагалися звинуватити його в особливо тяжкому злочині та збирали лише докази винуватості у злочині, який він не вчиняв. Протягом трьох років він відчував моральні страждання через несправедливість обвинувачення, а також приниження його честі та гідності серед оточення і сильні душевні хвилювання за свою подальшу долю, оскільки йому загрожувало покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років.
На думку позивача, належною матеріальною компенсацією завданої йому шкоди будуть такі стягнення на відшкодування моральної шкоди за рахунок бюджетних коштів:
за незаконне звинувачення його прокуратурою та органами, що здійснюють досудове розслідування, у замаху на умисне вбивство, вчинене повторно, та кримінальне переслідування за особливо тяжкою статтею КК України, бездіяльність щодо виявлення обставин, що вказують на іншу кваліфікацію його дій, зокрема те, що перевищення ним меж необхідної оборони є нетяжким злочином, ненадання належної правової оцінки його діям, в сумі 1 074 000,00 грн, оскільки такий період тривав 35 місяців 24 дні (з 17 травня 2018 року до 11 травня 2021 року);
за незаконне ув`язнення та позбавлення волі у період з 17 травня 2020 року до 24 травня 2021 року (12 місяців 8 днів) - 736 000,00 грн;
за незаконне звинувачення у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, наслідком чого позивачу неправомірно встановлено режим відбування покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки, в умовах суворої ізоляції, де він змушений був виконувати встановлений режим, у період з 13 грудня 2019 року до 24 травня 2021 року (17 місяців 11 днів) - 510 000,00 грн. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Придніпровський районний суд м. Черкаси рішенням від 28 листопада 2022 року позов задовольнив частково. Стягнув з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, 82 186,67 грн.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними. Суд виходив з того, що, оскільки фактичне тримання позивача під вартою, яке зумовлене здійсненням кримінального провадження, тривало з 17 травня 2018 року до 24 травня 2021 року, то період часу з 17 травня 2020 року до 24 травня 2021 року є періодом незаконного тримання позивача під вартою, адже він фактично перевищує строк покарання, призначеного йому остаточним судовим рішенням. Таким чином, позивач має право на відшкодування шкоди на підставі частин першої, другої статті 1176 ЦК України та пункту 1-1 частини першої статті 2 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР). Враховуючи наведене, суд визначив, що відшкодуванню підлягає моральна шкода, завдана позивачу за вказаний період, який становить 12 місяців та 8 днів, у розмірі 82 186,67 грн. Стосовно інших періодів часу, за які позивач також просив стягнути відшкодування моральної шкоди (з 17 травня 2018 року до 11 травня 2021 року, з 13 грудня 2019 року до 24 травня 2021 року), суд виходив з того, що правовою підставою цих вимог є частина шоста статті 1176 ЦК України, однак позивач не довів завдання йому діями відповідачів такої моральної шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Черкаський апеляційний суд постановою від 31 січня 2023 року апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Черкаській області, представника ОСОБА_1 - адвоката Левченко М. Д. та Черкаської обласної прокуратури задовольнив частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000,00 грн. Судові витрати Головного управління Національної поліції в Черкаській області та Черкаської обласної прокуратури зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг відніс на їх рахунок.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що постановою Верховного Суду від 11 травня 2021 року змінено вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 23 листопада 2020 року, перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з частини першої статті 121 КК України на статтю 124 КК України та призначено йому покарання у виді 2 років позбавлення волі, звільнивши з-під варти у зв`язку з відбуттям покарання. Тобто Верховний Суд хоча і змінив кваліфікацію кримінального правопорушення, однак ОСОБА_1 був засуджений та йому призначено покарання, тобто він не був незаконно засудженим і не має підстав на відшкодування шкоди відповідно до Закону № 266/94-ВР.
Враховуючи наведене, висновки суду про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин Закону № 266/94-ВР та частин першої, другої статті 1176 ЦК України в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди за незаконне ув`язнення та позбавлення волі за період з 17 травня 2020 року до 24 травня 2021 року є помилковими.
Водночас апеляційний суд встановив, що строк, протягом якого був фактично ув`язнений ОСОБА_1, перевищує строк відбування покарання, встановлений Верховним Судом 11 травня 2021 року, на 1 рік 8 днів, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Шульгін проти України" на підставі статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Апеляційний суд дійшов висновку, що заявлений ОСОБА_1 до відшкодування розмір моральної шкоди в сумі 2 331 000,00 грн є надмірним та не відповідає засадам розумності та справедливості. Виходячи з обставин цієї справи, засад розумності, справедливості та співмірності, суд вважав, що розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 необхідно визначити в сумі 60 000,00 грн.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У лютому 2023 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила постанову Черкаського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в частині часткового задоволення позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 та постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 761/14074/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 366/2026/18.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не встановив фактів неправомірності дій працівників правоохоронних органів, а також причинного зв`язку між діями відповідачів та завданою шкодою, а тому за відсутності вказаних обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення відповідальність держави Україна виключається. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою визнання позивачем вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, що підтверджується вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2019 року та ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року. Таким чином, апеляційний суд не врахував факт самообмови позивача, що є самостійною підставою для відмови.
У квітні 2023 року Черкаська обласна прокуратураподала письмові пояснення щодо касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
13 квітня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 17 травня 2018 року ОСОБА_1 затримано та повідомлено йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 15, пунктом 13 частини другої статті 115 КК України, в межах кримінального провадження № 12018251010003614.
Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2018 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів починаючи з 17 травня 2018 року.
25 червня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси ухвалив вирок, залишений без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, згідно з яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 15, пунктом 13 частини другої статті 115 КК України, та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Постановою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року скасовано ухвалу Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року і призначено новий розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 листопада 2020 року вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2019 року змінено в частині кваліфікації дій засудженого та призначення покарання. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, та призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Постановою Верховного Суду від 11 травня 2021 року змінено вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 23 листопада 2020 року, перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з частини першої статті 121 КК України на статтю 124 КК України та призначено йому покарання у виді 2 років позбавлення волі, зі звільненням з-під варти у зв`язку з відбуттям покарання.
24 травня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з-під варти з Бердичівської виправної колонії № 70, що підтверджується довідкою про звільнення.
Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 вказував, що внаслідок неправильної правової кваліфікації його дій правоохоронними органами та судом він незаконно перебував під вартою та піддався необґрунтованому кримінальному переслідуванню, внаслідок чого зазнав моральної шкоди.