Постанова
Іменем України
22 червня 2023 року
м. Київ
справа № 593/1509/21
провадження № 61-8079св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Райффайзен банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2022 року у складі судді Крамаря В. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Костів О. З., Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Райффайзен банк" (далі - АТ "Райффайзен банк") про захист прав споживача, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що 21 жовтня 2005 року вона уклала із акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (правонаступником якого є відповідач) кредитний договір № 014/09-02/1246/05, згідно з яким отримала кредит в іноземній валюті у розмірі 18 000,00 євро, процентна ставка за кредитом становила 12,5 %. Вказаний кредит було використано для придбання житла.
23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті", яким внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема, доповнено пунктом 7 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" (далі - Закон), відповідно до якого зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
16 липня 2021 року (у строк, встановлений Законом) вона звернулася до відповідача із заявою про реструктуризацію заборгованості за наданим кредитом. Не зважаючи на те, що подана нею заява відповідала вимогам Закону, у задоволенні поданої позивачкою заяви відповідачем було відмовлено.
З огляду на вказане ОСОБА_1 просила визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові здійснити реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № 014/09-02/1246/05 від 21 жовтня 2005 року - протиправною та незаконною та зобов`язати відповідача прийняти її заяву про реструктуризацію, розглянути її та здійснити реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором з урахуванням положень пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року, позов задоволено.
Визнано бездіяльність АТ "Райффайзен банк", яка полягає у відмові здійснити реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором
від 21 жовтня 2005 року № 014/09-02/1246/05 протиправною та незаконною.
Зобов`язано АТ "Райффайзен банк" прийняти заяву ОСОБА_1 про реструктуризацію, розглянути її та здійснити реструктуризацію заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 жовтня 2005 року № 014/09-02/1246/05 з урахуванням положень пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що відповідач, відмовивши позивачці у реструктуризації заборгованості за кредитним договором № 014/09-02/1246/05 від 21 жовтня 2005 року, яка підлягала реструктуризації відповідно до пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", оскільки ОСОБА_1 на момент підписання заяви про реструктуризацію зобов`язань за кредитом мала у власності лише один об`єкт житлової нерухомості, допустив протиправну та незаконну бездіяльність, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Райффайзен Банк" на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2022 року до суду касаційної інстанції надійшло клопотання АТ "Райффайзен Банк" про зупинення виконання рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2022 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання АТ "Райффайзен Банк" про зупинення виконання рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2022 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі АТ "Райффайзен Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), зокрема щодо питання застосування положень пункту 7 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" у правовідносинах, що виникли між банком та позичальником, у разі вчинення останнім дій, спрямованих на продаж майна, наявність якого позбавляє його права скористатися правом на реструктуризацію, встановленим зазначеним пунктом.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" у розділі IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" у ОСОБА_1 перебувало у власності (крім майна, переданого в іпотеку банку) ще 1/15 частки на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, які вона відчужила 13 липня 2021 року на підставі договору дарування, тобто за три дні до моменту подачі заяви про реструктуризацію.
Вважає, що такі недобросовісні дії позичальника вказують на те, що в даному випадку ОСОБА_1 діяла виключно з метою потрапляння кредиту під умови реструктуризації.
Щодо наступних звернень ОСОБА_1 із заявами про реструктуризацію, то вони подані за межами граничних термінів подачі документів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.Зазначає, що зважаючи на норми пункту 7 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" вимоги щодо відсутності у власності позичальника/ майнового поручителя іншого нерухомого майна, мають чітко виконуватися саме станом на дату подання відповідної заяви про реструктуризацію, а не на дату набрання чинності відповідних змін до Закону України "Про споживче кредитування".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 жовтня 2005 року
ОСОБА_1 уклала із акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (правонаступником якого є АТ "Райффайзен банк") кредитний договір
№ 014/09-02/1246/05, згідно з яким отримала кредит в іноземній валюті у розмірі 18 000,00 євро, процентна ставка за кредитом становила 12,5 %. Вказаний кредит було використано для придбання житла.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 14 липня 2021 року о 16:57:09 за параметрами запиту " ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1" за повним співпадінням, знайдено: у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 76,5 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1 . У Реєстрі прав власності на нерухоме майно містяться відомості про те, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину належало 1/15 житлового будинку з надвірними будівлями загальною площею 128,5 кв. м, який знаходиться по АДРЕСА_1, вказаний запис погашено 14 липня 2021 року о 10:31:35 на підставі договору дарування № 1652, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Хрущ Д. С. 13 липня 2021 року.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 02 серпня 2021 року о 16:29:15 за параметрами запиту " ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1" за повним співпадінням, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно знайдено відомості про квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 76,5 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1 .
16 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ "Райффайзен банк" із заявою про реструктуризацію заборгованості за наданим кредитом, однак у задоволенні поданої заяви було відмовлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права