Постанова
Іменем України
22 червня 2023 року
м. Київ
справа № 635/6335/20
провадження № 61-3208св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 липня 2021 року у складі судді Лук`яненко С. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про вселення, усунення перешкод у користуванні спільним майном та стягнення збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 26 вересня 1992 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який був розірваний рішенням Харківського районного суду Харківської області 27 травня 1996 року.
Однак сторони не припинили фактичних шлюбних відносин, продовжили мешкати разом і вести спільне господарство з 1996 року по 2016 рік.
За цей час ними був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1 та збудований торгівельний павільйон за адресою: АДРЕСА_2, де вони здійснювали підприємницьку діяльність, які були зареєстровані на ім`я відповідача.
У жовтні 2015 року відносини між ними погіршилися та, не витримавши образ і психологічного тиску з боку чоловіка, вона була вимушена залишити дім, речі, навіть особисті, і тимчасово переїхати до знайомих. У березні 2016 року вона вирішила повернутись до будинку, але відповідач не впустив її до домоволодіння, не повернув особисті речі і кошти, мотивуючи тим, що він є єдиним власником будинку.
Оскільки позивач залишилася без житла, без роботи та засобів існування, з метою захисту своїх порушених прав у травні 2016 року вона звернулась до суду з позовом про визнання юридичного факту проживання у шлюбі та поділ спільного майна. Судовий розгляд тривав три роки і закінчився постановою Верховного Суду на її користь.
У 2017 році, щоб мати можливість існувати та сплачувати судові витрати, вона виїхала на заробітки до Криму, де знайшла роботу і винаймала житло. Її витрати з найму житла згідно укладених договорів склали 267 459,10 грн.
Враховуючи вищевикладене просила суд: усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом вселення ОСОБА_1 до житлового будинку АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, які перешкоджають ОСОБА_1 реєструвати право власності і користуватися домоволодінням АДРЕСА_1 ; вчиняти будь-які дії з демонтажу та руйнації комунальних систем цього домоволодіння та самого домоволодіння; стягнути з відповідача на користь позивачки причинені збитки у розмірі 267 459,10 грн та судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року, позов задоволено частково.
Усунуто перешкоди у користуванні власністю шляхом вселення ОСОБА_1 до житлового будинку АДРЕСА_1 .
Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, які перешкоджають ОСОБА_1 користуватися домоволодінням АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 681,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 803,33 грн.
Враховуючи те, що відповідачу відомо про рішення суду, яким визнано за позивачем право власності на 1/2 частину спірного будинку, бажання останньої вселитися у житловий будинок, проте через недосягнення згоди щодо користування майном ОСОБА_1 не має вільного доступу до будинку, суд дійшов висновку про необхідність поновлення прав позивача шляхом її вселення у спірний житловий будинок та зобов`язання відповідача не чинити перешкод ОСОБА_1 у здійсненні права користування житлом.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суди виходили із того, що такі не підтверджені належними доказами.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 21 січня 2021 року у справі № 910/27779/14, від 30 травня 2019 року у справі № 585/2843/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що на час звернення позивачки до суду із вказаним позовом за захистом права власності шляхом усунення перешкод у користуванні остання не зареєструвала свою частку у встановленому законом порядку.
Також вказує, що позивач під час розгляду справи не надала доказів вчинення ним дій щодо недопуску її до проживання у будинку, ненадання ключів і уникання спілкування.
Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 07 квітня 2017 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2017 року, встановлений факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки ОСОБА_2 і ОСОБА_1 без шлюбу з 01 січня 2004 року по жовтень 2015 року; за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .
Постановою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 квітня 2017 року у незміненій судом апеляційної інстанції частині та рішення Апеляційного суду Харківської області від 03 липня 2017 року залишено без змін.
Відповідно до договору найму від 01 жовтня 2017 року та акту приймання-передачі майна від 01 жовтня 2017 року, які були укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, остання надала ОСОБА_1 за плату жиле приміщення, розташоване в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3, у тимчасове користування для проживання її і членів її сімʼ, на строк з 01 жовтня 2017 року по 30 серпня 2018 року, з платою 18 000 рублів на місяць.
Відповідно до договору найму від 01 вересня 2018 року та акту приймання-передачі майна від 01 вересня 2018 року, які були укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, остання надала ОСОБА_1 за плату жиле приміщення, розташоване в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3, у тимчасове користування для проживання її і членів її сім`ї на строк з 01 вересня 2018 року по 30 липня 2019 року, з платою 20 000 рублів на місяць.
Відповідно до договору найму від 01 серпня 2019 року та акту приймання-передачі майна від 01 серпня 2019 року, які були укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, остання надала ОСОБА_1 за плату жиле приміщення, розташоване в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3, у тимчасове користування для проживання її і членів її сім`ї на строк з 01 серпня 2019 року по 30 червня 2020 року, з платою 20 000 рублів на місяць.
Відповідно до інформації Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області № 4336 від 27 жовтня 2020 ОСОБА_2 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1, з 30 березня 2006 року по теперішній час.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, час формування 03 грудня 2020 року, земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована на праві власності 05 вересня 2017 року за ОСОБА_2 .
В Акті депутата Мереф`янської міської ради Онищенко Є. О. від 27 листопада 2020 року зазначено, що під час обстеження домоволодіння ОСОБА_2 за його зверненням на предмет проживання в ньому осіб, за участю місцевих мешканців ОСОБА_4 та ОСОБА_5, встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, також за цією адресою зареєстровані його син ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . На даний час в будинку ніхто не проживає, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в даному будинку фактично не проживають з березня 2020 року, влітку 2020 року до жовтня місяця в даному будинку проживала мати заявника ОСОБА_8 .
Відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований 15 грудня 2005 року за ОСОБА_2
12 листопада 2019 року за вих. № 343 адвокатом позивачки ОСОБА_9 відповідачу направлена пропозиція, в якій запропоновані варіанти розділу спільного майна за адресою: АДРЕСА_1 .
22 листопада 2019 року ОСОБА_2 у відповідь на пропозицію запропонував свої варіанти поділу спірного майна.
12 серпня 2020 року адвокат позивача Синєпольська О. В. листом за вих. № 364 повідомила ОСОБА_2 про намір ОСОБА_1 проживати у будинку і розпоряджатися своєю частиною будинку на власний розсуд, тому запропонувала укласти договір про порядок користування майном у нотаріуса.
19 серпня 2020 року ОСОБА_2 надав відповідь, в якій висунув зустрічну пропозицію - продати будинок та розподілити кошти від продажу наступним чином: йому 65%, а ОСОБА_1 - 35%, так як за його кошти була виготовлена технічна документація із землеустрою, оформлено кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований будинок, після розірвання шлюбу він самостійно ніс витрати по утриманню будинку.
Відповідно до довідки КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" від 11 вересня 2020 року за вих. № 531 адвокату позивачки повідомлено про необхідність виготовлення технічного паспорта на будинок, так як в матеріалах архівної справи відсутня копія технічного паспорта на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
08 вересня 2020 року ОСОБА_1 замовлено виготовлення технічного паспорту на спірний будинок.
Згідно листа КП "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" від 22 вересня 2020 року за вих. № 2657 вбачається, що незважаючи на попередження ОСОБА_2 не був присутній за вказаною адресою у вказаний час, чим не надано можливість здійснити обстеження житлового будинку в цілому.
17 вересня 2020 року на заяву ОСОБА_1 Харківським ВП ГУНП в Харківській області надана відповідь про те, що їх працівниками здійснювався неодноразовий виїзд за місцем мешкання ОСОБА_2, але двері домоволодіння ніхто не відкрив, у зв`язку з чим опитати мешканців домоволодіння і встановити всі обставини даної події не стало можливим та рекомендовано звернутись до суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.