Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 591/7348/21
провадження № 61-12495св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нанка Тетяна Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Сумського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нанка Т. І., про розірвання спадкового договору.
Позовна заява мотивована тим, що 24 липня 2020 року між ним та відповідачем укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нанкою Т. І., що зареєстрований в реєстрі за № 1072, відповідно до якого він передає після своєї смерті у власність ОСОБА_2 належну йому на праві власності квартиру за АДРЕСА_1 .
Відповідач зобов`язалася забезпечувати його коштами в сумі 3 000 грн щомісячно та купувати за ці кошти продукти харчування і готувати їжу, здійснювати прибирання квартири двічі на тиждень, в разі виникнення потреби проведення ремонтних робіт, заміни приладів та з інших побутових причин здійснювати пошук та виклик представників відповідних державних та недержавних установ, незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі фізичних осіб, послуги яких позивач оплачує за кошти, які зобов`язалася передавати йому відповідач.
Вказував, що з моменту укладання договору і до його звернення до суду відповідач належним чином не виконувала умови укладеного спадкового договору, а саме: жодного разу не забезпечила його грошовими коштами в сумі 3 000 грн та лише раз їх було сплачено йому третьою особою ОСОБА_3, а також один раз було здійснено прибирання його квартири. Крім того, відповідачем одноразово було забезпечено позивача продуктами харчування.
Враховуючи вищевикладене просив суд розірвати спадковий договір від 24 липня 2020 року, укладений між ним та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нанкою Т. І., зареєстрований в реєстрі за № 1072.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2022 року у складі судді Шелєхової Г. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано спадковий договір від 24 липня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нанкою Т. В., який зареєстрований в реєстрі за № 1072.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Враховуючи те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином та в повному обсязі усіх умов договору, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та розірвання спадкового договору.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Грищенка Д. М. задоволено.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати по наданню професійної правничої допомоги в розмірі 2 500,00 грн.
Компенсовано ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що місцевим судом не враховано, що доводи позивача про те, що він не отримував грошових коштів від відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи розписками та відсутністю з боку позивача претензій з приводу виконання спадкового договору, про що зазначено останнім у розписках. Апеляційний суд зазначив, що недобросовісна поведінка позивача вказує про його ухилення від виконання відповідачем зобов`язань, обумовлених спадковим договором, вчинення з його боку перешкод в їх виконанні, а не з істотного порушення відповідачем умов укладеного договору, оскільки саме позивачем не приймалося виконання зобов`язання з боку відповідача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявники зазначають порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, провадження № 61-6725св18, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц, провадження № 61-1677св17, від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19, провадження № 61-21536св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що основним предметом спадкового договору за змістом статті 1302 ЦК України є виконання розпоряджень відчужувача, однак на набувача можуть бути покладені додаткові обов`язки в силу положень статті 1305 ЦК України у вигляді здійснення дій майнового або немайнового характеру, як за життя відчужувача, так і після його смерті.
Апеляційним судом не враховано, що умовами оспорюваного договору визначено обов`язок саме відповідача забезпечувати щомісячно позивача коштами у сумі 3 000 грн, проте з долучених до матеріалів справи розписок вбачається, що кошти були отримані від третьої особи, а не від відповідача.
Також заявник вказує, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення обов`язкового щомісячного платежу та оплачувати вказаними коштами комунальні платежі. Проте, таких розпоряджень позивач не надавав.
Отже, відповідачем не було виконано належним чином умови договору щодо забезпечення позивача грошовими коштами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5, у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину.
24 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нанкою Т. І., зареєстрований в реєстрі за № 1072.
Згідно з пунктом 1 вказаного договору позивач передає після його смерті у власність ОСОБА_2 належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 7 договору на набувача майна покладається виконання таких обов`язків: 7.1) забезпечувати щомісячно відчужувача коштами у сумі 3 000 грн; 7.2) у разі виникнення потреби проведення ремонтних робіт, заміни приладів та з інших побутових причин, здійснювати пошук та виклик представників відповідних державних та недержавних установ, незалежно від форм власності та підпорядкування, в т. ч. і фізичних осіб, послуги яких відчужувач оплачує за кошти, вказані в пп.7.1; 7.3) здійснювати прибирання квартири двічі на тиждень; 7.4) здійснювати приготування їжі відчужувачу та забезпечувати його продуктами харчування за кошти вказані в пп. 7.1, 7.5; не розривати до смерті відчужувача даний спадковий договір.
Контроль за виконанням спадкового договору покладено на третю особу ОСОБА_3 .
Пунктом 10 договору передбачено, що у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача спадковий договір може бути розірваний судом на вимогу відчужувача.
Відповідачем надано квитанції на оплату комунальних послуг, наданих за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
Факт надання відповідачем позивачу на виконання умов договору між ними грошових коштів підтверджується розписками від 13 травня 2021 року на суму 3 000,00 грн, 17 червня 2021 року на суму 3 000,00 грн, 17 червня 2021 року у сумі 3 000,00 грн, 18 серпня 2021 року на суму 3 000,00 грн, 11 жовтня 2021 року на суму 3 500,00 грн, без дати на суму 200,00 грн.
Як вбачається з тексту розписок позивач не мав претензій по виконанню спадкового договору.
Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що остання розписка про отримання чергової суми грошей у розмірі 3 500 грн написана 11 жовтня 2021 року, а його позов надійшов до Зарічного районного суду м. Суми раніше - 08 жовтня 2021 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.