Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 461/952/15-ц
провадження № 61-11204св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_2, управління державної реєстрації Львівської міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:ОСОБА_3, орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,- ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року у складі судді Мисько Х. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Мельничук О. Я., Шеремети Н. О. та касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2, управління державної реєстрації Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про скасування розпоряджень Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 101 "Про розгляд заяви ОСОБА_2" від 27 січня 2006 року та № 116 "Про розгляд заяви ОСОБА_2" від 30 січня 2006 року, скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання до вчинення дій.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником житлових кватир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Влітку 2012 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 здійснює будівельні роботи на горищі будинку.
Вказував, що внаслідок будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_1 з`явилися тріщини та перекрито доступ до горища.
З відповіді Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 22 грудня 2014 року на адвокатський запит йому стало відомо про документи, які були підставою для прийняття оскаржуваних розпоряджень, зокрема, про заяву-згоду на ім`я голови Галицької районної адміністрації від 07 вересня 2005 року, підписану від імені ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_5 його матір`ю ОСОБА_6 на підставі доручення від 23 серпня 2005 року.
Зазначав, що у Галицької районної адміністрації Львівської міської ради не було законних підстав приймати заяву-згоду, на підтвердження чого стверджує, що довіреність видавалась ним на вирішення можливих питань з Львівським комунальним підприємством "Каменяр-центр", які не пов`язані з відчуженням його майнових прав на горище, а саме для уникнення заборгованості по сплаті комунальних послуг під час відсутності на території України.
Доручення від 23 серпня 2005 року, на підставі якого надавалася заява-згода від 07 вересня 2005 року, серед документів, які стали підставою для видачі розпорядження, взагалі відсутнє, а отже встановити його достовірність, законність, а також дійсні повноваження підписанта у Галицької районної адміністрації Львівської міської ради реальної можливості не було, а здійснений позивачем 23 серпня 2005 року в Португалії дозвіл не передбачає прав ОСОБА_6 здійснювати відчуження майнового права спільної власності.
Зазначав, що доручення не легалізоване в Україні відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право", що також підтверджує відсутність у позивача наміру оформляти офіційний документ про право розпоряджатися ОСОБА_6 майном, яке є у його власності.
Під час винесення оспорюваних розпоряджень не було враховано прав інших його співвласників квартир у будинку, зокрема, неповнолітніх дітей. Рішення стосовно будівництва видані з істотним порушенням норм чинного законодавства, що встановлюють санітарно-гігієнічні, пожежні та вимоги безпеки до житлових приміщень. Галицька районна адміністрація не мала повноважень на видачу спірних розпоряджень, оскільки не є виконавчим органом місцевої ради народних депутатів.
Внаслідок дій відповідачів існує ризик притягнення його до відповідальності за порушення пам`ятки охоронного законодавства та виключення міста Львова зі списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Будівельні роботи були здійснені без отримання дозволу Міністерства культури України.
Для державної реєстрації права власності на квартиру ОСОБА_2 не подано згоди співвласників об`єкта нерухомого майна щодо проведення його реконструкції.
Враховуючи наведене просив суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 101 "Про розгляд заяви ОСОБА_2" від 27 січня 2006 року;
визнати незаконним та скасувати розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 116 "Про розгляд заяви ОСОБА_2" від 30 січня 2006 року та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житлову квартиру АДРЕСА_3 ;
зобов`язати ОСОБА_2 привести приміщення горища будинку АДРЕСА_4 в попередній стан.
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про вступ у справу в якості третьої особи із самостійними вимогами.
Зазначав, що підтримує позовні вимоги ОСОБА_1, та вказував, що він не погоджував проведення будівельних робіт, оскільки був неповнолітнім, а особи, які мали від його імені надавати згоду на реконструкцію горища та органи опіки і піклування такої не надавали, документи щодо будівництва прийняті з істотним порушенням будівельних та пожежних норм та несуть загрозу його життю і здоров`ю та членів його родини, відповідачів може бути притягнено до відповідальності за порушення пам`ятко-охоронного законодавства, внаслідок здійснення будівельних робіт м. Львів може бути виключено з переліку зі списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО .
Просив суд визнати нікчемним правочин - реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житлову квартиру АДРЕСА_5 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування розпоряджень Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що усі формальності, необхідні для оформлення згоди власників квартир у будинку, дотримані, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради не мала жодних підстав не враховувати заяву-згоду від 07 вересня 2005 року при прийнятті Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради оскаржуваних розпоряджень.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на житлову квартиру АДРЕСА_3, суд виходив з того, що ОСОБА_2 здійснював будівництво та проводив державну реєстрацію права власності стосовно спірної квартири на підставі дійсного дозволу, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області. Позивачем не доведено, що будівництво та проектування квартири здійснено з порушенням чинних будівельних та пожежних норм, що несуть загрозу життю та здоров`ю позивача та його родини.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду ді 05 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження Галицької районної адміністрації № 116 "Про розгляд заяви ОСОБА_2" від 30 січня 2006 року скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою вказані позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження Галицької районної адміністрації № 116 "Про розгляд заяви ОСОБА_2" від 30 січня 2006 року.
В решті рішення суду залишено без змін.
Скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Галицької районної адміністрації № 116 "Про розгляд заяви ОСОБА_2" від 30 січня 2006 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не отримував дозвіл всіх мешканців будинку на влаштування житлової квартири за рахунок площі горища будинку АДРЕСА_4, оскільки дорученням від 23 серпня 2005 року ОСОБА_6 не уповноважувалась вчиняти дії від імені ОСОБА_1 щодо надання згоди на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирному будинку, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень.
При цьому апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду про те, що державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_5 проведена з дотриманням процедур, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.
Суд апеляційної інстанції вказував, що ОСОБА_2 звертався до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради у порядку, визначеному Положенням про порядок підготовки, погодження документів для оформлення дозволів на проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках з метою ремонту дахів та збільшення житлової площі будинків на території м. Львова, затвердженого рішенням Львівської міської ради № 612 від 18 липня 2003 року, тому відсутність належно оформленої згоди позивача та зобов`язання привести у попередній стан горище порушуватиме майнові права ОСОБА_2, так як незаконність розпорядження Галицької районної адміністрації "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2" від 27 січня 2006 року № 101 зумовлена не протиправними діями ОСОБА_2, а неналежним виконанням Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради покладених на неї обов`язків щодо перевірки документів, необхідних для оформлення дозволів на проведення переобладнання горища на мансардний поверх.
Тому, помилки, допущені Галицькою районною адміністрацією, як органом місцевого самоврядування, наслідком яких є порушення принципу "належного урядування", не можуть виправлятися за рахунок ОСОБА_2, який поніс витрати на реконструкцію квартири, а в разі приведення горища до попереднього стану змушений буде нести додаткові витрати, що має ознаки непропорційного втручання в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій органну місцевого самоврядування.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання нікчемним правочину реєстрації права власності ОСОБА_2 на житлову квартиру, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду, що реєстрація права власності не є правочином в розумінні цивільного законодавства України і, відповідно, не може бути визнана нікчемною, в тому числі з підстав порушення публічного порядку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_1 та Галицької районної адміністрації Львівської міської ради.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.,
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що матеріали справи не містять оригіналів або належним чином завірених копій оскаржуваних розпоряджень № 101 та № 116 Галицької районної адміністрації Львівської міської ради.
Заявник вказує, що судами не надана належна оцінка тому, що згідно з витягами з Державного реєстру речових прав та реєстру права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_4 наявні: квартира АДРЕСА_6, яка набута у власність 12 серпня 2005 року, площею 84,4 кв. м, квартира АДРЕСА_7, набута у власність 15 серпня 2005 року та існуюча з часу створення будинку, площею 74,6 кв. м, та новоутворена квартира АДРЕСА_7, яка набута у власність 28 листопада 2013 року.
Тобто, на думку заявника, у вказаному будинку зареєстровано дві квартири з однаковим квартирним АДРЕСА_7, що суперечить чинному законодавству.
Зазначає, що під час реконструкції ОСОБА_2 фактично добудував два поверхи та зареєстрував за собою квартиру площею 328,9 кв. м, дозволу на що останній не отримував.
Під час розгляду справи неодноразово подавались відводи суддям, які не були розглянуті.
Вказує, що суди розглянули справу без належного залучення та повідомлення всіх відповідачів по справі.
При цьому суд протиправно долучив до матеріалів справи висновок експерта без з`ясування думки сторін, без пояснення, яким чином вказана експертиза важлива для цієї справи.
У касаційній скарзі Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення місцевого суду.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки судове рішення ухвалено з порушенням правил предметної юрисдикції, передбачених статтею 19 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що Галицька районна адміністрація при видачі спірних розпоряджень діяла в межах повноважень. В адміністрації немає обов`язку перевіряти достовірність підписів на заяві-згоді на реконструкцію. При цьому заява-згода є дійсною та нескасованою.
Крім того, заява-згода від 07 вересня 2005 року підписана ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3, містить відомості про засвідчення підписів директором ЛКП "Каменяр-центр". Обов`язок перевіряти повноваження на підписання заяв-згод покладено на керівника експлуатуючої організації. Доказів невиконання керівником експлуатуючої організації вказаного обов`язку позивачем не надано.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
17 серпня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підписано дозвіл (уповноваження), яким дозволили (уповноважили) ОСОБА_5, що проживає у кв. АДРЕСА_2, приймати рішення та підписувати усі необхідні документи зборів співвласників вказаного будинку під час їх відсутності.
Доручення складене в Португалії, підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 23 серпня 2005 року засвідчено нотаріусом Терезою Марією Браз Діас Фріас.
07 вересня 2005 року ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підписано заяву-згоду про те, що вони не заперечують проти реконструкцій квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 в двох рівнях за рахунок горища. Підписи ОСОБА_6 на заяві-згоді засвідчені директором ЛКП "Каменяр-центр" Лозинським І. Заява містить застереження, що підписи від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зроблені ОСОБА_6 на підставі доручення від 17 серпня 2005 року.
17 січня 2006 року ОСОБА_2 звернувся до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради з заявами, в яких просив надати дозвіл на реконструкцію горища та перепланування квартир.
27 січня 2006 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради прийняла розпорядження № 101 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2", яким затвердила висновок міжвідомчої комісії Галицького району та дозволила перепланувати та об`єднати квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 в одну з розширенням їх за рахунок влаштування балкону зі сторони дворового фасаду, замінити існуюче опалення на газовий агрегат індивідуального опалення, новоутвореній квартирі присвоїти АДРЕСА_6, зобов`язати власника квартири вчинити дії, пов`язані з переплануванням та об`єднанням квартир та інше.
30 січня 2006 р. Галицька районна адміністрація Львівської міської ради прийняла розпорядження № 116 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2", яким затвердила висновок міжвідомчої комісії Галицького району; дозволила влаштувати житлову квартиру за рахунок площі горища будинку АДРЕСА_4 з надбудовою та влаштуванням балконів з боку дворового фасаду згідно з поданими проектними пропозиціями, влаштувати газовий агрегат індивідуального опалення на площі новоутвореної кухні згідно технічного заключення ВАТ "Львівгаз"; новоутвореній квартирі присвоєно АДРЕСА_7 ; зобов`язано власника новоутвореної квартири вчинити дії, пов`язані з влаштуванням.
Разом з заявою ОСОБА_2 від 11 січня 2006 року, яка стала підставою для прийняття 30 січня 2006 року Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради розпорядження № 116 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2", ОСОБА_2 подано заяву-згоду від 07 вересня 2005 року, підписану ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Підписи ОСОБА_6 на заяві-згоді засвідчені директором ЛКП "Каменяр-центр" Лозинським І. Заява-згода містить застереження, що підписи від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зроблені ОСОБА_6 на підставі доручення від 17 серпня 2005 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно з приписами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.