Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 303/1219/18
провадження № 61-3093 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_3, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Денис Володимирович,
третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Біловар Ірина Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 серпня 2018 року у складі судді Курах Л. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Бисаги Т. Ю., Фазикош Г. В., Кожух О. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк), ОСОБА_3, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д. В., третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І. О., про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними, визнання рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав незаконним та його скасування, виключення запису про право власності.
Позовна заява мотивована тим, що 18 січня 2006 року між нею
та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", укладено кредитний договір № MKZ0GK00000227, відповідно до умов якого вона, як позичальник, отримала кредит у розмірі 23 493,00 Євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,33 % на місяць із кінцевим терміном повернення - 18 січня 2021 року.
18 січня 2006 року між нею та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", було укладено договір іпотеки, за умовами якого вона на забезпечення вказаного кредитного зобов`язання передала в іпотеку належне їй домоволодіння, розташоване за адресою:
АДРЕСА_1 . У договорі іпотеки міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" у позасудовому порядку.
18 вересня 2014 року на часткове забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки на суму 231 000 грн.
10 квітня 2015 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 18 січня
2006 року № MKZ0GK00000227 на суму 231 000 грн, у зв`язку з виконанням поручителем взятих на себе зобов`язань за договором поруки, та укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 18 січня
2006 року, за умовами якого банк відступив на користь ОСОБА_3 права вимоги за вказаним договором іпотеки.
Доказів на підтвердження виконання зобов`язання ОСОБА_3 не надано.
У подальшому вона отримала повідомлення від ОСОБА_3, яке містило суперечливу інформацію щодо заборгованості та попередження про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, а 09 червня 2015 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер 21919527, згідно з яким право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3 та вчинено відповідний запис про право власності від 09 червня 2015 року № 9961818.
Станом на 01 лютого 2018 року заборгованість за кредитним договором
від 18 січня 2006 року № MKZ0GK00000227 становила 184 081,46 Євро, що еквівалентно 638 491,80 грн.
ОСОБА_3, як поручителем, не було виконано зобов`язання за кредитним договором повністю, а часткове виконання ним зобов`язань не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором на підставі статті 512 ЦК України.
Крім того, положеннями Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" встановлено тимчасову заборону у визначених цим законом випадках на примусове стягнення нерухомого майна (житла), яке є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", а також заборону для кредитних установ на уступку (продаж, передачу) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи протягом дії цього Закону.
Отже, оскільки недійсним є договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, то також незаконним є рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д. В. від 09 червня
2015 року про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки, домоволодіння (житловий будинок) на АДРЕСА_1 .
Крім того, вказані дії приватного нотаріуса суперечать положенням статті 55 Закону України "Про нотаріат", яка стосується угод про відчуження та заставу майна, і визначає, що такі дії проводяться за місцезнаходженням цього майна або за місцезнаходженням однієї зі сторін, та статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"
(у редакції, чинній на час прийняття відповідного рішення), відповідно до якої державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об`єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п`ятої цієї статті. Таким чином, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д. В. не мав права приймати рішення та здійснювати реєстрацію права власності на майно за договором про відступлення права вимоги щодо майна, зареєстрованого
у м. Мукачеві, а нотаріальний округ приватного нотаріуса Кішкіна Д. В. не поширюється на м. Мукачево.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір від 10 квітня 2015 року про відступлення права вимоги за кредитним договором від 18 січня 2006 року № MKZ0GK00000227, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 та договір від 10 квітня 2015 року про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений між
ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3, посвідчений приватним
нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Біловар І. О.
за реєстровим № 1334; визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д. В.
від 09 червня 2015 року про державну реєстрацію прав, індексний № 21919527, згідно із яким право власності на домоволодіння
АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3, та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності
від 09 червня 2015 року № 9961818.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 07 серпня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що предмет іпотеки перейшов до ОСОБА_3 у зв`язку зі зміною кредитора у зобов`язанні, тобто шляхом переходу прав кредитора до іншої особи в існуючому зобов`язанні, а це свідчить, що між поручителем і боржником не виникло нового зобов`язання, мав місце перехід прав кредитора до іншої особи на підставі положень закону. Тобто, ОСОБА_3 діяв як новий кредитор і всі його дії були здійснені відповідно до положень закону.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 303/1219/18 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Закарпатського апеляційного суду
від 18 грудня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-2215 св 19).
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Апеляційне провадження у частині позовних вимог про визнання рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав незаконним та його скасування закрито. В іншій частині рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 серпня
2018 року залишено без змін. Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду
від 12 березня 2018 року про накладення арешту скасовано.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 10 квітня 2015 року, укладений між
АТ КБ "ПриватБанк", як цедентом, і ОСОБА_3, як цесіонарієм, відповідно до положень статей 512-519 ЦК України.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що предмет іпотеки перейшов до ОСОБА_3 у зв`язку зі зміною кредитора у зобов`язанні, тобто шляхом переходу прав кредитора до іншої особи в існуючому зобов`язанні, а це свідчить про те, що між поручителем і боржником не виникло нового зобов`язання, а мав місце перехід прав кредитора до іншої особи на підставі положень закону. Наведене зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання оспорених договорів недійсними.
Доводи позовної заяви та апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 лише частково погасив кредитну заборгованість і до нього не могло перейти право регресу до боржника, є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 не пред`являв вимог як особа, що набула право регресу, а між банком і ним укладені договори про відступлення прав вимоги, тобто останній діяв як новий кредитор.
Посилання позивачки на порушення положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не заслуговує на увагу, оскільки відступлення права вимоги під дію цього Закону не підпадає. Здійснене відступлення права вимоги на користь добросовісного поручителя, а не іншої особи, не відбулось відступлення боргу або кредитної заборгованості.
При перегляді справи апеляційним судом встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 02 листопада 2020 року Закарпатської області у справі № 303/1047/19, що набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д. В., третя особа - АТ КБ "ПриватБанк" про скасування реєстрації права власності задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д. В. від 09 червня 2015 року про державну реєстрацію прав, індексний номер: 21919527, та виключено з Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про право власності від 09 червня
2015 року № 9961818. Апеляційний суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження у частині цих позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 303/1219/18 з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що часткове виконання поручителем, ОСОБА_3, зобов`язання за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за договором. ОСОБА_3 зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав, оскільки він сплатив заборгованість визначену у договорі поруки лише у розмірі 231 000 грн.
Положеннями Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" введено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя щодо відступу (відчуження) на користь (у власність) іншої особи свого права вимоги до позичальника за кредитами, забезпеченням за яким виступає відповідне майно.
Отже, у банку були відсутнє право на укладення з поручителем договору відступлення права вимоги за кредитним договором від 10 квітня 2015 року та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 10 квітня 2015 року. Верховний Суд звертав увагу апеляційного суду на вищевказані обставини, проте судом апеляційної інстанції їх враховано не було.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 січня 2006 року між ОСОБА_1
та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір № MKZ0GK00000227, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у розмірі
23 493,00 Євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,33 % на місяць із кінцевим терміном повернення - 18 січня 2021 року.
На забезпечення виконання вказаного кредитного зобов`язання між ОСОБА_1 та банком було укладено договорів іпотеки
від 18 січня 2006 року, за умовами якого позивачка передала в іпотеку банку належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 13 березня 2009 року у справі № 2-173/09, що набрало законної сили, позов ЗАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед банком за вказаним кредитним договором у сумі 203 550,97 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок із господарськими спорудами
на АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки банком з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом із іншою особою-покупцем (а. с. 32-34, т. 1). Вказане судове рішення виконане не було.
18 вересня 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" уклало із ОСОБА_3 договір поруки, згідно з яким останній поручився за виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 18 січня 2006 року № MKZ0GK00000227 у розмірі 231 000,00 грн і повністю їх виконав, сплативши банку 08 квітня 2015 року вказану суму (а. с. 131-132, т. 1).
10 квітня 2015 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено договір про часткове відступлення права вимоги за кредитним договором
від 18 січня 2006 року № MKZ0GK00000227, за умовами якого ОСОБА_3 як новий кредитор прийняв право вимоги у розмірі, передбаченому договором поруки від 18 вересня 2014 року у сумі 231 000,00 грн (а. с. 13-15, т. 1).
10 квітня 2015 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" (цедент) та ОСОБА_3 (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 18 січня 2006 року, за умовами якого відповідно до договору поруки від 18 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк"
та у зв`язку з виконанням всіх істотних умов договору поруки, ОСОБА_3 прийняв право вимоги за договором іпотеки від ПАТ КБ "ПриватБанк"
(а. с. 11-12, т. 1).
19 березня 2015 року ОСОБА_3 направив повідомлення
ОСОБА_1 як іпотекодавцю про застосування іпотечного застереження, а через його невиконання склав заяву-рішення про перехід у власність предмета іпотеки, яка 09 червня 2015 року була нотаріально засвідчена, а право власності на предмет іпотеки зареєстроване
за ОСОБА_3 (а. с. 30, 62-68, т. 1).
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 02 листопада 2020 року у справі № 303/1047/19, що набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д. В., третя особа -
АТ КБ "ПриватБанк" про скасування реєстрації права власності задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д. В. від 09 червня
2015 року про державну реєстрацію прав, індексний номер: 21919527, та виключено з Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про право власності від 09 червня 2015 року № 9961818.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року