Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 204/816/18
провадження № 61-8741св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Коломієць Г. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Макарова М. О.,
Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л. В., про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання договорів недійсними та застосування наслідків їх недійсності, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що між нею та
ОСОБА_2 23 червня 2006 року було укладено шлюб. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4 . Відповідно до рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2016 року шлюб розірвано.
Указувала, що за час шлюбу за спільні кошти подружжям будувався будинок, право власності на який було зареєстровано за чоловіком. В зв`язку із тим, що подальше проживання з чоловіком не склалося, вона була вимушена залишити все спільне набуте майно та домоволодіння в якому проживала. Оскільки вони не змогли досягти домовленостей щодо поділу майна подружжя, вона вважала за необхідне захистити своє право через суд.
Крім того, в уточненому позові зазначено, що під час розгляду справи, а саме, 03 квітня 2018 року ОСОБА_2 без її згоди, подарував спірне домоволодіння своєму батькові. Оскільки, при укладенні зазначеного договору вона письмової, нотаріальної завіреної згоди на відчуження нерухомого майна не надавала, тому такий договір є недійсним. Згодом батько відповідача
ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 11 квітня 2018 року за договором
купівлі-продажу спірний будинок.
Враховуючи викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог,
ОСОБА_1 просила суд визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ); визнати недійсним договір дарування, укладений 03 квітня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, застосувавши наслідки недійсності правочину із скасуванням запису у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно; визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину спірного домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами, та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на її користь нерухоме майно - домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ), житловий будинок, А-2, житловою площею 142,1 кв. м, загальною площею 255,00 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області
від 11 травня 2022 року у складі судді Васюченка О. Г. відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що житловий будинок за адресою:
АДРЕСА_1 не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки право власності ОСОБА_2 на вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано у визначеному законом порядку (23 травня 2017 року) після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 (15 червня 2016 року).
Враховуючи той факт, що на момент укладання договору дарування
від 03 квітня 2018 року ОСОБА_2 був єдиним власником спірного житлового будинку і не повинен був погоджувати свій намір на відчуження нерухомого майна, підстав для визнання недійним договору дарування від 03 квітня
2018 року немає. Враховуючи відсутність підстав для визнання недійним договору дарування від 03 квітня 2018 року, у суду відсутні підстави для витребування у ОСОБА_3 зазначеного житлового будинку.
Позивач ОСОБА_1 не є стороною договору дарування від 03 квітня 2018 року, чи співвласником майна, яке за цим договором відчужувалося, а тому жодних правових підстав для оспорення зазначеного договору дарування та витребування майна у позивача не має.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2022 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ).
Визнано недійсним договір дарування, укладений 03 квітня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Кокосадзе Л. В. Дніпровського міського округу Дніпропетровської області, та зареєстровано у реєстрі за
№ 629, застосовано наслідки недійсності правочину із скасуванням запису в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1 (колишня назва та номер -
АДРЕСА_2 ), житловий будинок, А-2, житловою площею 142,1 кв. м, загальною площею 255,00 кв. м, літера Б-гараж, літера В-сарай, споруди № 1-9,1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1257868612101, що розташовані на земельній ділянці площею 0.1 га, кадастровий номер: 1221486200:01:013:0231.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_1 1/2 частину нерухомого майна, а саме: домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ), житловий будинок, А-2, житловою площею 142,1 кв. м, загальною площею 255,00 кв. м, літера Б - гараж, літера В - сарай, споруди № 1-9,1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1257868612101, що розташовані на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер: 1221486200:01:013:0231.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що 11 червня
2008 року розпорядженням Дніпропетровської міської ради № 861-р житловому будинку АДРЕСА_1, було присвоєно нову адресу: АДРЕСА_2 . Право власності на цей об`єкт нерухомого майна було оформлено на ОСОБА_2, про що 20 серпня
2008 року останнім було отримано свідоцтво про право приватної власності на будинок, що розташований у АДРЕСА_2, тобто у період перебування у шлюбі з позивачкою.
Встановивши відсутність належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 здійснював будівництво спірного домоволодіння за власні/особисті кошти, а також те, що він не звертався до суду з позовними вимогами про визнання будинку особистою приватною власністю, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне визнати спільною сумісною власністю подружжя
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ), та визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину цього домоволодіння.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_1 є одним і ти ж самим домоволодінням, тобто одним об`єктом нерухомого майна.
Визнаючи недійсним договір дарування від 03 квітня 2018 року щодо майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачка при укладенні оспорюваного договору дарування не надавала своєї згоди на відчуження спірного майна, яке є спільною сумісною власності подружжя, як того вимагає частина третя статті 65 СК України, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину з підстав, передбачених статтями 203, 205, 215 ЦК України із застосуванням наслідків недійсності правочину. Ураховуючи той факт, що спірне домоволодіння вибуло із співвласності ОСОБА_7 поза її волею, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення 1/2 частини вказаного спірного майна шляхом його витребування від добросовісного набувача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У вересні 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку
ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення ОСОБА_3 зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, 23 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц,
від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 2-4352/11,
від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17,
від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, та не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 та
4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої
статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивачка посилається на те, що зміна адреси будинку з " АДРЕСА_1" на " АДРЕСА_2" відбулася внаслідок уточнення меж Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області. Проте, позивачка не надала суду жодного доказу, коли та яким чином відбулося таке уточнення, що взагалі міститься у цьому понятті. Як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05 вересня 2022 року позивачка зареєструвала за собою право власності на 1/2 частку житлового будинку, належного відповідачу ОСОБА_3 та розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 (додаткові відомості: зміна населеного пункту відбулася у зв`язку із уточненням меж Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області. Вважати вірним: Дніпропетровська область, Дніпровським р-он, Код КОАТУУ: 12214).
Отже, спірний будинок ніколи не відносився і не відноситься до територіальних меж міста Дніпра. Також, за наявною інформацією в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зміна назви вулиці та нумерації спірного будинку - не відбувалася.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2023 року справу за позовом
204/816/18 призначено до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, поданий представником - ОСОБА_8, на касаційну скаргу
ОСОБА_3, у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 червня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уклали шлюб, від якого у сторін народилася дочка, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Красногвардіського районного суду м. Дніпропетровська
від 15 червня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 розірваний.
Рішенням Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 18 листопада 2005 року ОСОБА_2 виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку площею 1 026 кв. м у АДРЕСА_1 .
11 червня 2008 року розпорядженням Дніпропетровської міської ради
№ 861-р житловому будинку АДРЕСА_1, було присвоєно нову адресу: АДРЕСА_2 (а. с. 137, т. 1).
12 червня 2008 року актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію індивідуального жилого будинку було введено в експлуатацію будинок за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 138, т.1).
Рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради № 433 від 20 червня 2008 року затверджено акт державної комісії про введення в експлуатацію будинку за адресою:
АДРЕСА_2, житловою площею 142,1 кв. м, загальною 255,0 кв. м (а. с. 144, т.1).
Право власності на цей об`єкт нерухомого майна було оформлено на
ОСОБА_2, про що 20 серпня 2008 року останнім було отримано свідоцтво про право приватної власності на будинок, що розташований у АДРЕСА_2 .
Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" видано витяг від 29 серпня 2008 року № 24427278 про реєстрацію права власності на майно.
Відповідно до інформаційної довідки № 268462530 від 02 серпня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23 травня 2017 року реєстратором виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Криворучко Т. О. за номером запису про право власності: 20594280 проведено державну реєстрацію на підставі листа, серія та номер: 5329, виданий 24 квітня 2017 року, видавник: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради; довідка, серія та номер: 10638, виданий 29 грудня 2017 року, видавник: Новоолександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області; технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, серія та номер: інвентаризаційна справа № 00443/16, виданий 13 жовтня 2016 року, видавник: Фізична особа-підприємець ОСОБА_9 .
Відповідно до листа, серія та номер: 5329, виданий 24 квітня 2017 року, видавник: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради останній з матеріалів інвентаризаційної справи за адресою:
АДРЕСА_2 надає ксерокопію свідоцтва про право власності від 20 серпня 2008 року на підставі якого домоволодіння зареєстроване за ОСОБА_2 .
Згідно із технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, зазначено, що замовник ОСОБА_2, адреса: АДРЕСА_2, також домоволодіння складається з: житлового будинку
літ. А-2, житловою площею 142,1 кв. м, загальною площею 255,00 кв. м,
літ. Б-гараж, літ. В-сарай, споруди № 1-9,І.
Тобто, реєстрація права власності проводилась на підставі документів на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, зокрема свідоцтва про право власності 2008 року.
03 квітня 2018 року між ОСОБА_2 та його батьком ОСОБА_5, після того, як позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, було укладено договір дарування спірного нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 3 цього договору дарувальник ОСОБА_2 є належним власником відчужуваного житлового будинку, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно