Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 227/5018/21
провадження № 61-2216св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Харківська міська рада,
третя особа - Новодонецька селищна рада Краматорського району Донецької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Дерев`янченко Ярослав Юрійович, на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 01 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Агєєва О. В., Корчистої О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа - Новодонецька селищна рада Краматорського району Донецької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на майно,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Харківської міської ради, третя особа - Новодонецька селищна рада Краматорського району Донецької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на майно.
В обґрунтування позову зазначила, що вона на день смерті своєї матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові, постійно проживали разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті матері відкрилася спадщина у виді 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, яка належала померлій на праві приватної власності.
На цей час після померлої ОСОБА_2 інших спадкоємців немає.
У 2021 році з метою оформлення права власності на фактично прийняту спадщину за померлою матір`ю позивач звернулася до Четвертої харківської міської державної нотаріальної контори, однак постановою нотаріуса Четвертої харківської міської державної нотаріальної контори Нікуліної О. М. від 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропущення строку звернення із заявою про прийняття спадщини.
У звʼязку із викладеним позивач просила суд встановити факт постійного проживання її спільно з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, із лютого 2015 року і до часу відкриття спадщини -ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право власності на 1/3 частку квартири, загальною площею 44,9 кв. м, житловою площею 30 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області
від 06 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на день відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на день відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив із того, що дослідженими судом доказами доведено, що позивач, яка є донькою померлої, тобто спадкоємцем за законом, постійно проживала разом зі спадкодавцем до дня її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у частині встановлення факту постійного проживання позивача із спадкодавцем на час відкриття спадщини, в іншій частині рішення залишити без змін.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області
від 06 жовтня 2022 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа - Новодонецька селищна рада Краматорського району Донецької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні довідки житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу або відповідного органу місцевого самоврядування про те, що ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_2 проживали разом.
При цьому саме по собі здійснення ОСОБА_1 догляду за ОСОБА_2 та організація її поховання не свідчать про прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У лютому 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Дерев`янченко Я. Ю., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить скасувати вказану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення.
У касаційній скарзі скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Скаржник зазначає, що апеляційним судом застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18);
від 01 серпня 2018 року у справі № 212/9157/15-ц (провадження
№ 61-10998св18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16 (провадження № 61-15926св18), а саме без врахування статей 2, 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", яким передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.
Скаржник вказує, що часом виникнення спірних правовідносин щодо спадкування 1/3 частки квартири є саме момент винесення нотаріусом Четвертої харківської міської державної нотаріальної контори постанови від 04 лютого 2021 року, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . У вчиненні нотаріальної дії відмовлено у зв`язку із тим, що на час відкриття спадщини ОСОБА_1 не подала заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк та не була зареєстрована разом зі спадкодавцем, а тому вважається такою, що не прийняла спадщину.
Зазначені спірні правовідносини виникли 04 лютого 2021 року, станом на цю дату приписи пунктів 3.21, 3.22 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України містили таку редакцію: спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
У цьому випадку апеляційний суд помилково застосував норму підзаконного акта у редакції, відмінній від дати виникнення спірних правовідносин.
Із урахуванням застосування апеляційним судом нечинної редакції пункту 3.22 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, хибним є висновок про те, що до суду не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що позивач дійсно постійно проживала разом із ОСОБА_2 на момент смерті останньої.
Таким чином, апеляційний суд безпідставно, не посилаючись на жодну правову норму та взагалі не згадуючи за текстом оскаржуваної постанови, зробив помилковий висновок щодо відсутності доказів та показів свідків, які були досліджені у суді першої інстанції.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 227/5018/21 із Добропільського міськрайонного суду Донецької області.
Справа № 227/5018/21 надійшла до Верховного Суду у квітні 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 9).
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 8).
Зі свідоцтва на право власності на житло від 19 травня 2004 року та витягу із реєстру права власності на нерухоме майно вбачається, що власниками квартири за адресою: АДРЕСА_2, є ОСОБА_4 та члени його родини: ОСОБА_2, ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 13, 14).
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 25 березня 2014 року та від 28 вересня 2021 року ОСОБА_1 прийняла спадщину у вигляді 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2, після смерті брата ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, та після смерті її батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а. с. 15, 20).
Із паспорту серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а. с. 11).
Згідно із договором купівлі-продажу квартири від 14 липня 2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 купили квартиру за адресою: АДРЕСА_1
(т. 1 а. с. 23-25).
Із договору купівлі-продажу квартири від 27 червня 2006 року вбачається, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_4 (т. 1 а. с. 27, 28).
Постановою нотаріуса Четвертої харківської міської державної нотаріальної контори від 04 лютого 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої