ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/4338/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - відділ освіти, молоді та спорту Валківської районної державної адміністрації Харківської області,
представник позивача - не з`явився,
відповідач - фізична особа-підприємець Левченко Віктор Григорович,
представник відповідача - Лебедєв Д.В., адвокат (ордер від 12.06.2023 №1135279),
за участю Богодухівської окружної прокуратури Харківської області,
представник прокуратури - Зарудяна Н.О, прокурор,
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (далі - Прокурор)
на рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2021 (головуючий суддя Жигалкін І.П.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 (головуючий Фоміна В.О., судді: Крестьянінов О.О., Пуль О.А.)
у справі № 922/4338/21
за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області (далі - Прокуратура) в інтересах держави в особі відділу освіти, молоді та спорту Валківської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Відділ)
до фізичної особи-підприємця Левченка Віктора Григоровича (далі - Підприємець)
про визнання недійсним договору.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Прокуратура звернулась до суду в інтересах держави в особі Відділу з позовом до Підприємця про визнання недійсним договору від 19.01.2017 № 19-01-17 (далі - Договір), протоколу погодження договірної ціни від 06.02.2017, акта виконаних робіт від 06.02.2017.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що
- у ході досудового розслідування процесуальним керівником встановлено, що у Договорі та акті технічного обстеження від 19.01.2017, які складено в один день, проставлено печатки різних зразків від імені Відділу; у дефектному акті від 22.01.2017 та завданні на розробку кошторисної документації від 22.01.2017 проставлено від імені Відділу аналогічні печатки тій, що проставлена у акті технічного обстеження від 19.01.2017; у протоколі погодження договірної ціни від 06.02.2017 та акті виконаних робіт 06.02.2017 проставлена від імені Відділу аналогічні печатки тій, що проставлена у Договорі;
- згідно з журналом обліку і видачі печаток і штампів Відділу встановлено, що печатка проставлена в дефектному акті від 22.01.2017, завданні на розробку кошторисної документації від 22.01.2017 року, акті технічного обстеження від 19.01.2017 введена в експлуатацію 19.03.2012 та використовувалась Відділом на момент підписання зазначених документів. Водночас, печатка проставлена у протоколі погодження договірної ціни від 06.02.2017, акті виконаних робіт від 06.02.2017, Договорі була введена в експлуатацію та почала використовуватись Відділом лише з 25.12.2018, тобто через 1 рік та 10 місяців від дати складання документів, на яких стоїть відбиток, на підтвердження чого додано відповідь ФОП Зягун М.В. від 14.05.2021 на запит слідчого та копію журналу обліку і видачі печаток і штампів Відділу;
- печатка виготовлена 19.12.2018 проставлена на Договорі, протоколі погодження договірної ціни від 06.02.2017, акті виконаних робіт від 06.02.2017, а тому Договір не міг бути укладеним, з огляду на положення статей 203, 207, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 7.1 Договору, оскільки днем виготовлення печатки є 19.12.2018, такий договір є недійсним.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.01.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що
- під час укладення спірного договору у Підприємця не було обов`язку перевіряти справжність печатки замовника (Відділу);
- суду не надано доказів про наявність обмежень щодо представництва директора Новосела В.В. від імені Відділу та таких обставин не встановлено у межах спору у справі №922/20/20;
- у випадку визнання недійсним договору Відділ повинен буде компенсувати Підприємцю вартість розроблення проектно-кошторисної документації, яка на дату відшкодування може бути навіть більшою а ніж на дату проведення тендеру, а тому державні інтереси не будуть захищені, а навпаки - створюється ризик їх подальшого порушення;
- Прокуратурою не доведено порушення, оспорення чи не визнання прав Відділу.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), посилаючись на те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду, які ухвалені в інших справах у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 927/774/20 щодо застосуванням положень частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у подібних правовідносинах.
Від Відділу та Підприємця відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.06.2023 № 29.3-02/1327 у зв`язку з запланованою відпусткою судді Селіваненка В.П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 922/4338/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М., Малашенкова Т.М.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Підприємця та думку прокурора, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 19.01.2017 Відділом (замовник) в особі директора Новосел В.В. та Підприємцем (підрядник) підписано попередній Договір (далі-Договір), за умовами якого підрядник зобов`язався за плату розробити за завданням замовника та передати останньому проектно-кошторисну документацію на: ?Капітальний ремонт будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області за адресою: вул. Центральна, 10, с. Шарівка Валківського району Харківської області? (документація), у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Підписанню вказаного Договору передувало проведення Підприємцем технічного обстеження будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області за адресою: вул. Центральна, 10, с.Шарівка Валківського району Харківської області. На підставі даного обстеження було складено акт технічного обстеження від 19.01.2017, який було затверджено начальником відділу освіти Валківської РДА Новосел В.В.
Відповідно до пункту 1.2. Договору види і зміст робіт щодо розробки документації підрядником, вимоги щодо таких робіт визначаються дефектним актом з переліком необхідних робіт. Завершення виконання робіт щодо розробки документації та передача такої документації оформляється шляхом підписання акта виконаних робіт.
Згідно з пунктом 1.3 Договору замовник зобов`язується надати підряднику необхідні для виконання робіт щодо розробки документації вихідні дані, а саме: дефектний акт, в строк не пізніше 3-х діб з моменту підписання даного договору.
Пунктами 1.4-1.5 Договору передбачено, що завдання замовника на розробку документації за цим договором готується підрядником на підставі вихідних даних, наданих замовником, і стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник підтверджує, що він має усі необхідні дозволи (сертифікати), які вимагаються чинним законодавством України для виконання ним своїх обов`язків за цим договором.
Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна ціна робіт щодо розробки документації підрядником включає в себе відшкодування витрат підрядника та плату за виконані ним роботи розраховується згідно з чинними ?Правилами визначення вартості проектно-кошторисних робіт та експертизи проектної документації на будівництво ДСТУ Б Д. 1.1-7:2013? Зміна № 1,2 і становить: 376 575,65 грн, у тому числі єдиний податок 5%. Протокол погодження договірної ціни на виконання робіт щодо проектно-кошторисної документації є невід`ємною частиною цього договору.
Згода сторін стосовно розміру договірної ціни на виконання робіт за Договором підтверджується протоколом погодження договірної ціни на виконання робіт щодо проектно-кошторисної документації, що був підписаний та завірений печатками сторін.
Згідно з пунктом 4.1 Договору за 3 календарних дні до закінчення строку передання документації підрядником замовнику, підрядник подає замовнику акт виконаних робіт та саму документацію у двох примірниках шляхом особистої передачі.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти подані підрядником відповідно до пункту 4.1 цього договору документацію та акт і протягом 3-х календарних днів з дня отримання акта виконаних робіт підписати його та в строк 3-х календарних днів повернути підряднику один примірник.
Відповідно до пунктів 7.1-7.3 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 цього договору та закінчується 31.02.2017. Цей договір має силу основного договору та не зобов`язує сторони укладати будь-які інші договори на проведення проектно-кошторисних робіт.
На виконання вимог пунктів 1.2 та 1.3 між замовником в особі начальника Відділу Новосел В.В. та підрядником було складено акт виконаних робіт від 06.02.2017, відповідно до якого підрядником виконана та оформлена робота по виготовленню проектно-кошторисної документації на "Капітальний ремонт будівлі Шарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Валківської районної ради Харківської області за адресою: вул. Центральна, 10, с.Шарівка Валківського району Харківської області"; загальна вартість робіт 376 575,65 грн.
Судоми встановлено, що господарським судом розглядалась справа № 922/20/20 за позовом Підприємця до Відділу про стягнення заборгованості за Договором.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.03.2020 у справі № 922/20/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2020, позов задоволено повністю. Стягнуто з Відділу на користь Підприємця 1 046 215,96 грн, з яких 376 575,65 грн боргу, 106 118,84 грн інфляційних втрат, 108 020,28 грн 10% річних, 342 528,49 грн пені, 112 972,70 грн штрафу, за Договором.
За змістом судових рішень у справі № 922/20/20, суди виходили з наявності між сторонами договірних відносин на підставі попереднього Договору, який за своїм змістом є договором підряду на виконання проектно-кошторисних робіт, та обставини щодо виконання позивачем (Підприємцем, відповідач у даній справі № 922/4338/21) у повному обсязі обумовлених Договором проектно-кошторисних робіт у визначеній вартості, прийнятих відповідачем (Відділом, позивач у даній справі № 922/4338/21) без будь-яких заперечень за актом приймання-передачі від 06.02.2017.
При цьому зі змісту судових рішень по справі № 922/20/20 не вбачається заперечення відповідачем (Відділом, позивач у даній справі№ 922/4338/21) факту укладення попереднього Договору, зокрема в частині підписання уповноваженою особою та скріплення печаткою юридичної особи цього договору, а також складання сторонами на виконання умов Договору акта виконаних робіт.
Вказані судові рішення не оскаржувались в касаційному порядку, зокрема з підстав не укладення спірного Договору.
Тобто, судами в межах справи № 922/20/20 було встановлено існування між сторонами відносин, спрямованих на виконання оспорюваного в межах даної справи договору.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що у судовому засіданні апеляційного суду Підприємцем зазначено про те, що на даний час рішення суду виконане в повному обсязі, заборгованість відсутня.
Що ж до твердження Прокуратури про порушення вимог частини другої статті 207 ЦК України та умов Договору щодо обов`язкового скріплення правочину печаткою, що є підставою для визнання його недійсним, то судами встановлено, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 208 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Водночас частиною першою статті 218 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.
Отже, недодержання письмової форми договору не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину, крім випадків встановлених законом. Недодержання вимоги закону про письмову форму правочину допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин. Допустимими є письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису та інші докази.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину вимог частини четвертої статті 203 ЦК України щодо форми правочину не є безумовною підставою для визнання такого правочину недійсним.
Відтак, з урахуванням наведених приписів законодавства, суди дійшли висновку, що недодержання сторонами письмової форми правочину (відсутність єдиного документа, відсутність скріплення договору печаткою тощо) за загальним правилом не має наслідком його недійсність, а прокурором не наведено правової норми, яка встановлює недійсність оспорюваного договору у такому випадку або укладеного до нього додатку (протоколу погодження ціни).
При цьому, порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.
Судами встановлено, що до матеріалів справи Прокуратурою не надано доказів на підтвердження того, що оспорюваний правочин вчинено не уповноваженою Відділом особою, без необхідного обсягу цивільної дієздатності. Відповідних обставин судами під час розгляду даного спору не встановлено.
Також, Прокуратурою не доведено належними та допустимими засобами доказування той факт, що волевиявлення Відділу, як учасника правочину, не відповідало його внутрішній волі, або відсутність такого волевиявлення, з урахуванням наявності на оспорюваному правочині підпису уповноваженої особи позивача, справжність та дійсність якого прокурором не спростовується.
При цьому судами встановлено, що Прокуратурою як підставу недійсності Договору було визначено, що такий договір скріплений печаткою саме Відділу, однак яка була виготовлена пізніше за дату укладення та виконання оспорюваного договору, проте не враховано, що саме Відділ несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на бухгалтерських та інших документах, що позбавляє можливості відповідача підтверджувати чи спростовувати вказані обставини щодо використання позивачем дійсної печатки на договорі та укладених до нього документах.
З цих підстав суди визнали необґрунтованими твердження Прокуратури про те, що Підприємцем не зазначено обставин щодо нанесення вказаної печатки Відділом на спірний договір.
Стосовно наданих Прокуратурою доказів на підтвердження виготовлення проставленої на Договорі та інших документах Відділом печатки, яка була введена в експлуатацію пізніше дати складання цих документів та відрізняється від відтиску печатки, якою завірені інші складені сторонами документи, судами встановлено, що, по-перше, Прокуратура не додала до матеріалів позовної заяви таких документів як дефектний акт від 22.01.2017 та завдання на розробку кошторисної документації від 22.01.2017 (на яких, за її твердженням, інший відтиск печатки Відділу); по-друге, додана до матеріалів справи копія журналу обліку і видачі печаток і штампів Відділу не містить чітких відтисків печаток Відділу, зокрема введених в експлуатацію 25.12.2018; по-третє, лист ФОП Зягун Миколи від 14.05.2021 б/н містить лише посилання щодо виготовлення ним на замовлення Відділу печатки та двох штампів без зазначення дати їх виготовлення та доданих до цього листа копії макетів печатки та штампів. Наведене унеможливлює встановлення судом обставин щодо використання Відділом печатки, яка була виготовлена 19.12.2018 та введена в експлуатацію 25.12.2018.
Що ж до посилання Прокуратури на встановлення під час досудового розслідування, що копії таких документів як договір, протокол погодження договірної ціни та акт виконаних робіт містять очевидні ознаки підробки, то судами встановлено, що закріплена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Крім того, за положеннями частини шостої статті 75 ГПК України, якою передбачено підстави звільнення від доказування, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, сам факт проведення досудового розслідування за ознаками вчинення злочину щодо підроблення документів, у тому числі й договору підряду, не свідчить про спростування презумпції правомірності такого договору та не може бути підставою для не застосування його положень.
З цих підстав, за відсутності доказів встановлення належним чином підробки вказаних документів, зокрема, оспорюваного Договору, проставлення в подальшому на Договорі печатки більш пізнього зразка Відділу може свідчити про відсутність на час укладення такого договору додержання вимог чинного законодавства та умов договору щодо скріплення договору печаткою юридичної особи, що як зазначено вище за загальним правилом не є підставою для визнання недійсним договору або встановлення обставин щодо відсутності укладеного між сторонами договору.
Водночас, суди звернули увагу на те, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, зокрема, встановлений вироком факт фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у справі. При з`ясуванні наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у випадку встановлення факту фальшивості письмових доказів вироком, які (докази) покладено в основу ухваленого судом рішення у справі, має значення лише сам факт встановлення відповідних обставин (тобто підробки письмових доказів) після вирішення спору по суті. Таким чином, щодо цієї підстави перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не застосовується критерій обов`язку існування такої обставини під час первісного розгляду справи.
Тобто, у разі встановлення належним чином обставин щодо підробки вказаних документів, Відділ не позбавлений права звернутись із заявою про перегляд остаточного судового рішення в межах господарської справи № 922/20/20 про стягнення заборгованості за оспорюваним договором за нововиявленими обставинами.
Також, враховуючи встановлені на час розгляду даного спору обставини в межах справи № 922/20/20 щодо укладення та виконання попереднього Договору, суди дійшли висновку щодо неефективності обраного Прокуратурою способу захисту, оскільки при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відтак, право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.