ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2023 року
м. Київ
справа № 200/4342/19-а
адміністративне провадження № К/9901/834/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року (головуючий суддя: Арестова Л.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року (головуючий суддя: Геращенко І.В., судді: Арабей Т.Г., Міронова Г.М.) у справі № 200/4342/19-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі також позивач або ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі також відповідач або ГУ Депржпраці), у якому просив:
визнати незаконним нерозгляд справи 21 лютого 2019 року, призначеної до розгляду на 21 лютого 2019 року уповноваженою посадовою особою т.в.о. начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Зуб Ганною Володимирівною (1);
визнати незаконним розгляд заяви ФОП ОСОБА_1 (вхід. № 2491/15-14-3/19 від 21 лютого 2019 року) неуповноваженою посадовою особою - начальником відділу контролю північного напрямку управління з питань праці ГУ Держпраці у Донецькій області Костіциним Станіславом Володимировичем, який без законних підстав і без відповідних на то повноважень відклав розгляд справи, призначеної уповноваженою посадовою особою т.в.о. начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Зуб Ганною Володимирівною на 21 лютого 2019 року (2);
визнати незаконним розгляд заяви ФОП ОСОБА_1 (вхід. № 2491/15-14-3/19 від 21 лютого 2019 року) неуповноваженою посадовою особою, начальником управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області Ткаченком Геннадієм Миколайовичем; визнати незаконним прийняття рішення неуповноваженою посадовою особою - начальником відділу контролю північного напрямку управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області Костіциним Станіславом Володимировичем про відкладення розгляду справи з 21 лютого 2019 року на 26 лютого 2019 року і про продовження строку розгляду справи до 26 лютого 2019 року всупереч призначеному уповноваженою посадовою особою т.в.о. начальника Головного управління у Донецькій області Зуб Ганною Володимирівною на 21 лютого 2019 року (3);
визнати незаконним розгляд справи 11 березня 2019 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Дроздом Сергієм Вікторовичем про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на ФОП ОСОБА_1 (4);
визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ 180/539/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 11 березня 2019 року, винесену першим заступником начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Дроздом Сергієм Вікторовичем з порушенням Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ № 509 (далі також Порядок № 509)(5).
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 02 серпня 2019 року позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправною та скасував постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області № ДЦ180/539/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 11 березня 2019 року про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 584220,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 25 листопада 2019 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 серпня 2019 року у справі № 200/4342/19-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання незаконними дії, визнання незаконною та скасування постанови скасував.
Прийняв нову постанову. У задоволенні позову відмовив.
Не погодившись із такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, 30 грудня 2019 року позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить:
скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року частково (в частині відмови суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог № 1-4) та змінити стосовно задоволеної позовної вимоги № 5 шляхом внесення доповнень (змін) його мотивувальної частини, залишивши без змін резолютивну частину стосовно вимоги № 5.
скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року і ухвалити нове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, проте це не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку зі звільненням головуючого судді ОСОБА_3 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Держпраці у Донецькій області було проведено інспекційне відвідування, за результатами якого складено акт та прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, 11 березня 2019 року прийнята постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ 180/539/АВ/П/ПТ/МГ-ФС, яка на думку позивача прийнята з порушенням вимог Порядку № 509.
Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що Головне управління Держпраці у Донецькій області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 11 березня 2019 року № ДЦ 180/539/АВ/П/ПТ/МГ-ФС є законною та обґрунтованою, дії посадових осіб відповідають вимогам Порядку № 509, а тому відсутні підстави для її скасування.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
На виконання наказу ГУ Держпраці у Донецькій області № 120 від 18 січня 2019 року інспекторами управління Держпраці у період з 21 січня 2019 року по 22 січня 2019 року проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 .
За результатами проведеного інспекційного відвідування інспекторами праці 22 січня 2019 року складено акт інспекційного відвідування № ДЦ180/539/АВ, яким зафіксовано факт порушення законодавства, а саме не дотримано мінімальних гарантій в оплаті праці: робота в святкові, неробочі дні не оплачувалась у подвійному розмірі; індексація заробітної плати у 2017-2018 роках не проводилась; не здійснюються розрахунки з працівниками при звільненні в день звільнення; при звільненні працівника не виплачується грошова компенсація за всі невикористанні дні щорічної відпустки.
На підставі акта перевірки ГУ Держпраці у Донецькій області складено припис № ДЦ180/539/АВ/П від 30 січня 2019 року, в якому зазначено про необхідність усунення зафіксованих у акті порушень та письмово інформувати про виконання вимог припису державного інспектора праці.
30 січня 2019 року т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. прийнято рішення № ДЦ180/539/АВ/П/ПТ/МГ щодо розгляду справи про накладення штрафу на 13 лютого 2019 року об 11 годині 15 хвилин.
13 лютого 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся з клопотанням до т.в.о. начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. про відкладення розгляду справи та продовження розгляду до 10 днів, посилаючись на погіршення стану його здоров`я та госпіталізацію до медичного закладу на лікування 12 лютого 2019 року.
Заступником начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. на адресу позивача надіслано повідомлення від 13 лютого 2019 року № 04.2-11-08/1485-19 про розгляд справи про накладення штрафу 21 лютого 2019 року об 11 год. 30 хв. згідно із частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП).
21 лютого 2019 року позивач звернувся з клопотанням до керівника ГУ Держпраці у Донецькій області про відкладення та продовження строку розгляду справи на 10 днів. В обґрунтування клопотання посилався на погіршення стану його здоров`я, у зв`язку з чим 12 лютого 2019 року він госпіталізований до медичного закладу на лікування.
Листом від 21 лютого 2019 року № 04.2-12-4/10/19 начальник відділу ГУ Держпраці у Донецькій області Костіцин С.В. повідомив представника ФОП ОСОБА_1 адвоката Моцика С.М., що згідно його клопотання від 21 лютого 2019 року перенесено розгляд справи про накладення штрафу на 26 лютого 2019 року об 14 год. 00 хв.
ФОП ОСОБА_1 на виконання вимог припису до ГУ Держпраці у Донецькій області надіслано лист про виконання припису, який отриманий 22 лютого 2019 року відповідачем, та докази виплати індексації заробітної плати за 2017-2018 роки, виплати компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки, та інше.
26 лютого 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся з клопотанням до керівника ГУ Держпраці у Донецькій області про відкладення розгляду справи та продовження розгляду на 10 днів. Обґрунтування аналогічні попереднім клопотанням. Зазначив, що бажає особисто прийняти участь у розгляді справи.
Листом першого заступника начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Дрозд С.В. від 26 лютого 2019 року № 04.2-11-8/1787-19 повідомлено ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про накладення штрафу згідно частини 2 статті 265 КЗпП 11 березня 2019 року о 13 год. 00 хв.
На підставі висновків акту першим заступником начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Дроздом С.В. 11 березня 2019 року прийнято постанову про накладення штрафу № ДЦ180/539/АВ/П/ПТ/МГ-ФС, якою на позивача накладено штраф в розмірі 584 220,00 гривень на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України за порушення частини 4 статті 73, частини 1, 2 статті 107 КЗпП - недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці: робота у святкові та неробочі дні не оплачувалась у подвійному розмірі; частини 6 статті 95 КЗпП, статті 33 Закону України "Про оплату праці": непроведення індексації заробітної плати у 2017-2018 роках відповідним працівникам; частини 1 статті 83 КЗпП: невиплати грошової компенсації при звільненні за невикористані відпустки.
За результатами перевірки ГУ Держпраці у Донецький області 22 січня 2019 року складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі також КУпАП), який направлений для розгляду по суті до Краматорського міського суду Донецької області.
Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 28 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 41 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи представника позивача про незаконні дії посадових осіб Головного управління Держпраці у Донецькій області 21 лютого 2019 року, 26 лютого 2019 року та 11 березня 2019 року, є безпідставними, оскільки наведені вище обставини свідчать про відповідність оскаржуваних дій відповідача вимогам Порядку № 509.
Судом акцентовано увагу на тому, що Порядок № 509 встановлює часові межі для прийняття постанови про накладення штрафу уповноваженими особами. Так, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, а справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна постанова винесена з порушенням норм чинного відповідачем не надано належних доказів, які підтверджують, що посадові особи Головного управління Держпраці у Донецькій області не мали часових меж для прийняття постанови про накладення штрафу уповноваженими особами, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що постанова № ДЦ180/539/АВ/П/ПТ/МГ-ФС від 11 березня 2019 року винесена з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Суд першої інстанції вважав за необхідне скористатися своїм правом та вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача виходячи з такого.
За позицією суду першої інстанції, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі частини 2 статті 265 КЗпП і частини 1 статті 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення.
Судом взято до уваги, що за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплати її не в повному обсязі, інших порушень вимог законодавства про працю (у тому числі, не дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці) ОСОБА_1 уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Краматорського міського суду Донецької області від 28 березня 2019 року, що набрала законної сили. Застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскарження вищезазначених дій суб`єкта владних повноважень не є належним способом захисту, оскільки цими діями відповідач не порушив жодних прав позивача, а навпаки відкладав розгляд справи та продовжував строк розгляду, задовольняючи клопотання позивача з метою надання останньому можливості безпосередньої участі у розгляді справи відносно нього.
Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність негативних наслідків для позивача у зв`язку з відкладенням розгляду справи відповідачем.
Водночас, за позицією суду апеляційної інстанції, диспозиція абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України та частини 1 статті 41 КУпАП в частині визначення правопорушення є різними.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
В обґрунтування вимог касаційної скарги стосовно позовних вимог № 1,2 позивач зазначає, що про невиконання вимог Порядку № 509 і нерозгляд справи ФОП ОСОБА_1 уповноваженою посадовою особою 21 лютого 2019 року, оскільки начальник відділу Костіцин С.В. не відноситься до таких осіб.
Стосовно позовних вимог № 3 стверджує, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що начальник управління з питань праці Головного управління Держпраці у Донецькій області Ткаченко Г.М. - не є уповноваженою особою в розумінні пункту 2 Порядку № 509 і тому не мав законних підстав для розгляду заяви від 21 лютого 2019 року (вхід.№ 2491/15-14-3/19), яка була подана на ім`я уповноваженої особи, а саме на ім`я керівника Головного управління Держпраці у Донецькій області.
Вважає, що саме на підставі цих незаконних (протиправних) дій неуповноважених осіб ГУ Держпраці у Донецькій області Ткаченка Г.М. і Костіцина С.В., перший заступник начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Дрозд С.В. незаконно (протиправно) всупереч вимогам пунктів 4,5 Порядку № 509 продовжив строк розгляду справи з 26-го лютого 2019 року до 11 березня 2019 року і незаконно (протиправно) розглянув 11 березня 2019 року справу про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовною вимогою № 4.
Щодо позовної вимоги № 5 зазначає, що оскаржена постанова першого заступника ГУ Держпраці у Донецькій області Дрозда С.В. про накладення штрафу № ДЦ 180/539/АВ/П/ПТ/МГ-ФС на ФОП ОСОБА_1 і постанова Краматорського міського суду Донецької області у справі № 234/4419/19, яка набрала законної сили 09 квітня 2019 року, штраф сплачений - свідчить про те, що диспозиція правопорушень, в яких звинувачується позивач є абсолютно тотожною і мітить ідентичні обставини.
Покликається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 814/2156/16.
Стверджує, що для ефективного захисту прав позивача, суду першої інстанції було б доцільним звернути увагу на те, що для здійснення інспекційного відвідування з питань дотримання мінімальних гарантій в оплаті праці у контролюючого органу не було, тому уповноважена особа Дрозд С.В. при винесені спірної постанови неправомірно керувався абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України.
Акцентує увагу на тому, що уповноважена особа Дрозд С.В. взагалі знехтував рішення т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В., тобто не виконав рішення від 30 січня 2019 року про накладення штрафу згідно абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП.
Наполягає на порушенні відповідачем строків розгляду справи про накладення штрафу, які передбачені пунктом 5 Порядку № 509.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги в межах касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд встановив таке.
Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом № 877-V, дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно із частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина п`ята статті 2 Закону № 877-V).
Отже, з урахуванням положень частини п`ятої статті 2 цього Закону, органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.
Зі змісту частин четвертої-п`ятої статті 2 Закону № 877-V вбачається, що органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю) керуються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На час виникнення спірних правовідносин основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, що використовують найману працю були врегульовані Порядком № 295.
Згідно із пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Згідно пункту 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що порушення, виявлені під час перевірки усунуті позивачем на виконання вимог припису до ГУ Держпраці у Донецькій області листом про виконання припису, який отриманий 22 лютого 2019 року відповідачем, з доказами виплати індексації заробітної плати за 2017-2018 роки, виплати компенсації за не використанні дні щорічної відпустки, та інше.
Проте згідно із пунктом 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Враховуючи вимоги пункту 29 Порядку № 295, позивач не звільняється від притягнення до відповідальності, навіть за умови усунення порушень, встановлених відповідачем.
Водночас позивач не оскаржив правомірність інспекційного відвідування.
Згідно із частиною 11 статті 7 Закону № 877 у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним розгляд 11 березня 2019 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Дроздом С.В. справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на ФОП ОСОБА_1, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні цих позовних вимог, оскільки відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Отже, штраф накладено на позивача уповноваженою особою.
За позицією судів, з якою погоджується Верховний Суд, позовні вимоги про визнання незаконним розгляд заяви ФОП ОСОБА_1 (вхід. № 2491/15-14-3/19 від 21 лютого 2019 року) неуповноваженою посадовою особою - начальником управління з питань праці ГУ Держпраці у Донецькій області Ткаченком Г.М. задоволенню не підлягають, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено відсутність в матеріалах справи доказів розгляду заяви позивача за вхід. № 2491/15-14-3/19 від 21.02.2019 року зазначеною посадовою особою.
Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про:
визнання незаконним нерозгляд справи 21 лютого 2019 року, призначеної до розгляду на 21 лютого 2019 року уповноваженою посадовою особою т.в.о. начальника ГУ Держпраці у Донецькій області Зуб Ганною Володимирівною;