ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2023 року
м. Київ
справа № 160/6214/21
адміністративне провадження № К/990/6158/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року (ухвалене у складі головуючого судді Рищенко А.Ю.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Бишевської Н.А., суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. 2 квітня 2021 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (далі також - відповідач), у якому просила:
визнати протиправними та скасувати рішення Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 304 4 сесії VIII скликання від 16 лютого 2021 року "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1" та рішення Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 337 5 позачергової сесії VIII скликання від 10 березня 2021 року "Про внесення доповнень до рішення "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1" № 304 4 сесії VIII скликання від 16 лютого 2021 року".
зобов`язати Миколаївську сільську раду Петропавлівського району Дніпропетровської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 - земельна ділянка кадастровий номер 1223881500:02:001:5554, площею 2,0000 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Петропавлівський район Миколаївська сільська рада.
2. В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем прийняті спірні рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою на підставі того, що: 1) в поданому проекті землеустрою Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий 25 березня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Петропавлівському районі Дніпропетровської області, дійсний протягом 1 (одного) року, який начебто втратив чинність; 2) відсутнє погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальним органом Держгеокадастру за принципом екстериторіальності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580, у зв`язку з чим, на думку відповідача, порушено порядок погодження зазначеного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, встановлений статтею 186-1 Земельного кодексу України. Позивачем зазначено, що погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за принципом екстериторіальності від них взагалі не вимагається, бо закон був прийнятий значно пізніше і вже після того, коли був погоджений висновок органу Держгеокадастру.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки відповідно до вимог Земельного кодексу України строк дії висновків про погодження проектів землеустрою не обмежений, то є цілком необґрунтованими оскаржені рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою з тієї підстави, що в поданому проекті землеустрою висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий 25 березня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Петропавлівському районі Дніпропетровської області, дійсний протягом одного року та втратив чинність.
5. Стосовно такої підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, як відсутність погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальним органом Держгеокадастру за принципом екстериторіальності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580, в зв`язку з чим порушено порядок погодження зазначеного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, встановлений статтею 186-1 Земельного кодексу України, то суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що на час погодження проекту землеустрою (висновок від 25 березня 2016 року) не існувало зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, тобто на спірні в цій справі правовідносини порядок погодження проектів землеустрою, встановлений зазначеною постановою, не розповсюджуються.
6. Підстава відмови у затвердженні проекту землеустрою, зазначена в рішенні № 332-5/VIII від 10 березня 2021 року, - "враховуючи частину сьому статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" передача земельної ділянки у власність ослабить економічну основу і скоротить обсяги доходів до місцевих бюджетів" взагалі не узгоджується із законодавчо встановленими підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою.
7. З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність рішень відповідача, якими відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки, за наявності погодження проекту землеустрою, рішення про відмову в його затвердженні, мотивоване відсутністю такого погодження, не може вважатися обґрунтованим, а інші підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою виходять за межі встановлених законодавством підстав.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням статей 118, 186-1 Земельного кодексу України, статті 30 Закону України "Про землеустрій". Також скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що рішення про зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним і таким, що не може вважатися втручанням у дискреційні повноваження. Крім того, скаржник наголошує, що суди не взяли до уваги те, що висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу втратив чинність 25 березня 2017 року.
10. Поміж іншим, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури також зазначає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами не враховано висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 24 січня 2020 року у справі № 316/979/18, від 27 січня 2021 року у справі № 560/1334/19 та від 1 лютого 2021 року у справі № 560/1282/19 про те, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише тe, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.
11. Скаржник також звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 740/4635/16-a вказав, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
12. Касаційна скарга надійшла до суду 21 лютого 2023 року.
13. Ухвалою Верховного Суду від 9 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №160/6214/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачці надати відзив на касаційну скаргу.
14. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 червня 2023 року.
15. З касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2022 року, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року.
Позиція інших учасників справи
16. 3 квітня 2023 року до Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
17. Позивач, зокрема зазначає, що скаржник помилково тлумачить положення статей 118, 186-1 Земельного кодексу України, статті 30 Закону України "Про землеустрій" щодо відсутності у позивача належним чином погодженого проекту землеустрою на земельну ділянку, яку останній бажає отримати у власність. Вказує на те, що поданий позивачкою на затвердження проект землеустрою, розроблений і погоджений відповідно до чинного на той час законодавства.
18. Скаржник також вказує, що Верховний Суд уже розглядав аналогічну справу, відповідачем у якій була Миколаївська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області, про що свідчить постанова від 26 жовтня 2021 року у справі №160/5982/19, тому просить врахувати висновки у вказаній постанові під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
19. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2016 року № 4-1205/15-16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства.
20. На замовлення позивача, ПП "ГЕО-СЕРВІС" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір земельної ділянки площею 2,00 га.
21. Висновком Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 20 липня 2016 року № 1282/0/161-16 вказано, що наданий на розгляд щодо відведення земельної ділянки проект землеустрою погоджується при умові дотримання пам`яткоохоронного законодавства.
22. Управлінням Держгеокадастру у Петропавлівському районі Дніпропетровської області розглянуто проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який надано позивачкою, та у Висновку експерта державної експертизи від 25 березня 2016 року № 29/41-16 зазначено, що він відповідає вимогам чинного законодавства України та його погоджено.
23. Висновком Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей № 859/2 від 12 квітня 2016 року також погоджено проект землеустрою позивачки.
24. 11 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.
25. Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 304-4/VIII від 16 лютого 2021 року відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 - земельна ділянка кадастровий номер 1223881500:02:001:5554, площею 2,0000 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область Петропавлівський район Миколаївська сільська рада, в зв`язку з тим, що:
1) в поданому проекті землеустрою Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий 25 березня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Петропавлівському районі Дніпропетровської області, дійсний протягом 1 (одного) року, який втратив чинність;
2) відсутнє погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальним органом Держгеокадастру за принципом екстериторіальності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580, в зв`язку з чим порушено порядок погодження зазначеного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, встановлений статтею 186-1 Земельного кодексу України.
26. Однак, позивачка повторно звернулась із заявою від 1 березня 2021 року до Миколаївської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у приватну власність.
27. Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 337-5/VIII від 10 березня 2021 року повторно відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 - земельна ділянка кадастровий номер 1223881500:02:001:5554, площею 2,0000 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область Петропавлівський район Миколаївська сільська рада, у зв`язку з тим, що:
1) в поданому проекті землеустрою Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виданий 25 березня 2016 року Управлінням Держгеокадастру у Петропавлівському районі Дніпропетровської області, дійсний протягом 1 (одного) року, який втратив чинність;
2) відсутнє погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальним органом Держгеокадастру за принципом екстериторіальності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580, в зв`язку з чим порушено порядок погодження зазначеного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, встановлений статтею 186 Земельного кодексу України;
3) враховуючи частину сьому статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" передача земельної ділянки у власність ослабить економічну основу і скоротить обсяги доходів до місцевих бюджетів.
28. Вважаючи такі рішення відповідача незаконними та протиправними, позивачка звернулася до суду із позовною заявою.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
29. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
30. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
31. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
32. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
33. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2022 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на таке.
34. Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
36. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
37. Частиною першою статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
38. Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
39. З огляду на предмет спору та нормативно-правову регулювання спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 30 січня 2023 року у справі №120/1157/22-а сформував правовий висновок про те, що дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв`язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власні фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.
40. За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
41. Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
42. Відповідно до частин першої, п`ятої статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.
43. Статтею 81 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
44. За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
45. Згідно з частиною першою статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
46. Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
47. Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 Земельного кодексу України.
48. Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
49. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
50. Крім того, виходячи з аналізу статті 118 Земельного кодексу України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
51. Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.