ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2023 року
м. Київ
справа №300/377/22
адміністративне провадження № К/990/6074/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці)
про скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення
за касаційною скаргою Південно-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 січня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Большакової О.О., суддів Качмара В.Я., Гінди О.М.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, правонаступником якого є Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, (далі також - відповідач) про скасування постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ1058/536/АВ/П/ТД-ФС від 8 липня 2021 року, якою на позивачку накладення штрафу у розмірі 720 000 грн за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою у 2020 році вже вчинялося порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та не повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
4. У 2021 році ФОП ОСОБА_1 знову допущено порушення частини третьої статті 24 КЗпП України щодо чотирьох працівників ( ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), що зафіксовано в акті №ІФ1058/536/АВ від 20 травня 2021 року. Факт допуску зазначених працівників до роботи не заперечується позивачкою. Натомість ФОП ОСОБА_1 стверджує, що ці працівники були належним чином оформлені до моменту їх допуску або ж проходили стажування (навчання) та в подальшому прийняті на роботу. Однак, як встановлено судом, такі доводи позивачки не знайшли свого підтвердження в межах розгляду цієї справи.
5. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 січня 2023 року апеляційну скаргу позивачки задоволено, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.
7. Ухвалюючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою притягнення позивачки до відповідальності стали висновки відповідача про фактичний допуск позивачкою до роботи чотирьох працівників, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин, чим порушено вимоги частини першої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП України та Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 (далі - Порядок №413), що зафіксовано в акті №ІФ1058/536/АВ від 20 травня 2021 року.
8. Однак, висновки про допуск до роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Так, на підставі заяви ОСОБА_2 від 30 квітня 2021 року з ним укладено трудовий договір та прийнято з 1 травня 2021 року за основним місцем роботи на посаду бармена, про що видано наказ (розпорядження) №03/04/21 від 30 квітня 2021 року. Попередньо 15 квітня 2021 року з ОСОБА_2 укладався договір про надання послуг з навчання ресторанної справи, оскільки останній є студентом 3-го курсу ІФНТУНГ, спеціальність "Менеджмент" (том 1 а.с.154-160). На підставі заяви ОСОБА_3 від 30 квітня 2021 року з ним укладено трудовий договір та його прийнято на роботу з 1 травня 2021 року на посаду бармена, про що видано наказ (розпорядження) №05/04/21 від 30 квітня 2021 року. Попередньо з 15 квітня 2021 року з ОСОБА_3 укладався договір про надання послуг з навчання ресторанної справи (том 1 а.с. 167-171).
9. На підставі вищевказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент здійснення інспекційного відвідування вищевказані особи працювали у позивачки з належним оформленням трудових відносин, а саме укладанням трудових договорів. При цьому письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не суперечать вказаному.
10. Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачкою не виконано обов`язок щодо своєчасного повідомлення податкової служби про прийняття вищевказаних двох працівників на роботу. Разом з тим, відповідальність за таке порушення не передбачена абзацами другим та третім частини другої статті 265 КЗпП України. Отже, притягнення позивача до відповідальності за допуск до роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин є неправомірним.
11. Стосовно доводів позивачки про відсутність порушення трудового законодавства щодо неоформлення трудових відносин з ОСОБА_5, ОСОБА_4, то суд апеляційної інстанції їх відхилив, так як позивачкою не було подано належних доказів укладення договорів безпосередньо з навчальним закладами щодо проходження вказаними особами навчальної практики (стажування) у ФОП ОСОБА_1 . Отже, висновки суду першої інстанції в цій частині є правильними.
12. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно притягнув позивачку до відповідальності за абзацом 3 частини другої статті 265 КЗпП України, оскільки судом уже було притягнуто фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 до відповідальності за встановлене в акті інспекційного відвідування № ІФ11655/1669/АВ від 19 жовтня 2020 року порушення з кваліфікацією дій за частиною третьою статті 41 КУпАП, підстави для кваліфікації встановленого актом інспекційного відвідування № ІФ 1058/536/АВ від 20 травня 2021 року порушення ФОП ОСОБА_1 за абзацом третім частини другої статті 265 КЗпП України за ознакою повторність відсутні.
13. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова Управління Держпраці в Івано-Франківській області про притягнення до відповідальності ФОП ОСОБА_1 за абзацом третім частини другої статті 265 КЗпП України та накладення штрафу у розмірі 720 000 грн за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ІФ1058/536/АВ/П/ТД-ФС від 8 липня 2021 року є протиправною та підлягає скасуванню.
14. При цьому, приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції посилався на висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі №260/1743/19, про те, що фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП України та частиною третьою статті 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу "non bis in idem" як складового елементу принципу верховенства права.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
15. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
16. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, положень статті 265 КЗпП України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) та Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі - Порядок № 823). Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для притягнення позивачки до відповідальності за невиконання обов`язку щодо своєчасного повідомлення податкової служби про прийняття працівників на роботу. Крім того, скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для притягнення до відповідальності позивача за порушення вимог законодавства про працю вдруге.
17. Управління звертає увагу на необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 6 березня 2019 року у справі №522/12566/18 про те, що накладення на юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, санкцій відповідно до статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП України є адміністративною відповідальністю і накладається згідно з рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, що, в свою чергу, не є тотожними поняттями (санкціями) і вказує на відсутність притягнення позивача двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення, а тому таке рішення суду підлягає скасуванню з нижченаведених підстав.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
18. Касаційна скарга відповідача надійшла до Суду 20 лютого 2023 року.
19. Ухвалою Верховного Суду від 9 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №300/377/22, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
20. Суддя-доповідач ухвалою від 22 червня 2023 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 червня 2023 року.
21. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
22. Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження позивачем отримано 17 березня 2023 року.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
23. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006096141 від 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 16 серпня 2018 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем; зареєстровані види діяльності: 93.29 організування інших видів відпочинку та розваг, 47.26 роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 обслуговування напоями.
24. Відповідно до наказу про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у ФОП ОСОБА_1 №477-Д від 11 травня 2021 року та направлення №3168 від 11 травня 2021 року посадовими особами відповідача з 11 травня 2021 року по 20 травня 2021 року проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці ФОП ОСОБА_1 .
25. За результатами перевірки складено акт №ІФ 1058/536/АВ від 20 травня 2021 року. Відповідно до вказаного акта, інспекторами виявлено порушення позивачкою частини першої статті 21 КЗпП України, частини третьої статті 24 КЗпП України, Порядку №413, зокрема встановлено, що 11 травня 2021 року о 16 годині 20 хвилин під час проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 за фактичним місцем здійснення діяльності за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що на робочому місці знаходились: бармен - ОСОБА_2, бармен - ОСОБА_3, повар - ОСОБА_4, та адміністратор - ОСОБА_5 . З вказаними особами трудові договори не укладалися. Згідно їх пояснень вони проходили стажування. Таким чином відповідач дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 здійснила фактичний допуск вищевказаних працівників до роботи без належного оформлення трудових відносин, чим порушено частину першу статті 21 КЗпП, України та частину третю статті 24 КЗпП України.
26. На підставі акта №ІФ 1058/536/АВ від 20 травня 2021 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ІФ/1058/536/АВ/П/ТД-ФС від 8 липня 2021 року, відповідно до якої за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачено абзацом третім частини другої статті 265 КЗпП України, на позивачку накладено штраф у розмірі 720 000 грн.
27. Не погодившись із постановою відповідача про накладення штрафу, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
28. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
29. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
30. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
31. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
32. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 січня 2023 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на таке.
33. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
35. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
36. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом №877-V.
37. Статтею 1 Закону №877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
38. Відповідно до статті 2 Закону №877-V його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.
Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
39. Статтею 4 цього Закону встановлені загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), зокрема такі.
Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом (частина перша).
Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку (частина третя).
Органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу (частина восьма).
Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом (частина дев`ята).
Посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом (частина десята).
Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи (частина одинадцята).
При здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів (частина п`ятнадцята).
40. Статтею 6 Закону №877-V передбачені особливості проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), зокрема підставами для здійснення позапланових заходів є:
подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;
неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання;
звернення посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства у випадках, коли право на подання такого звернення передбачено законом.
Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Фізичні особи та посадові особи органів місцевого самоврядування, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.
Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.
Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.
41. Відповідно до статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:
найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;
найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;
місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;
номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід;
перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові;
дата початку та дата закінчення заходу;
тип заходу (плановий або позаплановий);
форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);
підстави для здійснення заходу;
предмет здійснення заходу;
інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.
Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:
дату складення акта;
тип заходу (плановий або позаплановий);
форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);
предмет державного нагляду (контролю);
найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;
найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.