У х в а л а
20 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 447/2861/22
Провадження № 14-63зц23
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
ознайомилась із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - позивач) на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року про повернення апеляційної скарги позивача та на ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 9 січня 2023 року про залишення позовної заяви без руху та від 15 лютого 2023 року про повернення позовної заяви (далі - касаційна скарга),
а також із заявою позивача про постановлення окремих ухвал щодо суддів Львівського апеляційного суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і судді Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_5 (далі - заява про постановлення окремих ухвал)
у справі за позовом до Миколаївського районного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди та
в с т а н о в и л а :
у листопаді 2022 року позивач звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої Миколаївським районним судом Львівської області.
28 листопада 2022 року Миколаївський районний суд Львівської області постановив ухвалу про передання справи до Львівського апеляційного суду для визначення підсудності.
14 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд постановив ухвалу про визначення підсудності та направив матеріали справи до Пустомитівського районного суду Львівської області.
9 січня 2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
15 лютого 2023 року цей суд постановив ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві.
9 березня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про повернення позивачеві заяви про постановлення окремої ухвали щодо судді Миколаївського районного суду Львівської області Павліва Володимира Романовича.
17 квітня 2023 року Львівський апеляційний суд постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги позивача на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 9 січня 2023 року про залишення позовної заяви без руху.
Того ж дня суддя судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду постановив ухвалу про залишення без руху апеляційної скарги позивача на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 лютого 2023 року про повернення позовної заяви.
31 травня 2023 року позивач подав до Великої Палати Верховного Суду оформлені одним документом (вх. № 124/0/255-23 від 8 червня 2023 року) касаційну скаргу та заяву про постановлення окремих ухвал. Просить: (1) скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року про повернення апеляційної скарги позивача на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 9 січня 2023 року про залишення позовної заяви без руху; (2) скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 9 січня 2023 року про залишення позовної заяви без руху; (3) скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 лютого 2023 року про повернення позовної заяви; (4) постановити окрему ухвалу щодо суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; (5) постановити окрему ухвалу щодо судді Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_5
Крім того, просить поновити строк на подання касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року про повернення апеляційної скарги позивача на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 9 січня 2023 року про залишення позовної заяви без руху. Обґрунтував клопотання тим, що отримав копію оскарженої ухвали Львівського апеляційного суду тільки 5 травня 2023 року.
Велика Палата Верхового Суду вважає, що касаційну скаргу та заяву про постановлення окремих ухвал треба передати до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04, § 24).
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).