УХВАЛА
20 червня 2023 року
м. Київ
Справа№ 910/8378/22
Провадження № 12-22гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаВласова Ю. Л.,
суддів Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2023 року (у складі колегії: головуючий суддя Владимиренко С. В., судді Ходаківська І. П., Демидова А. М.)
у справі № 910/8378/22
за позовом 1) ОСОБА_2, 2) ОСОБА_3
до 1) ОСОБА_1, 2) ОСОБА_4
про визнання договору припиненим та стягнення 970 000,00 USDT (токенізований долар), що еквівалентно 970 000,00 доларів США,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 (далі - позивач 1) і ОСОБА_3 (далі - позивач 2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач 1) та ОСОБА_4 (далі - відповідач 2) про визнання припиненим договору про спільну діяльність від 17 червня 2019 року, укладеного між сторонами справи, та стягнення з відповідача 1 на користь позивачів пропорційно 970 000,00 USDT (токенізований долар), що еквівалентно 970 000,00 доларів США, та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладений сторонами в простій формі у цифровому форматі шляхом створення єдиного файлу на хмарному сховищі Google Диск. Цим договором сторони погодили створення, розвиток та підтримку функціонування своїх бізнесів, внесення вкладу тощо.
У зв`язку зі своїм наміром припинити участь як партнера у Товаристві та вийти з нього, 08 листопада 2021 року відповідач 2 ( ОСОБА_4 )уклав із позивачем 2 ( ОСОБА_3 ) договір про передачу всіх належних йому прав інтелектуальної власності на продукти, створені в результаті ведення спільних бізнесів Товариства.
Оскільки відповідач 2 відмовився від договору, позивачі вважають, що на підставі пункту 4 частини першої статті 1141 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) такий договір простого товариства є припиненим з 08 листопада 2021 року.
Після наведених подій, у період з січня по березень 2022 року позивач 1 ( ОСОБА_2 ) помилково перерахував 970 000,00 USDT (токенізований долар), що еквівалентно 970 000,00 доларів США, на електронний гаманець відповідача 1 ( ОСОБА_1 ).
Позивачі вважають, що підстави для утримання відповідачем 1 зазначених віртуальних активів відсутні, тому 970 000,00 USDT (токенізований долар), що еквівалентно 970 000,00 доларів США, мають бути повернуті як безпідставно набуті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2022 року провадження у справі № 910/8378/22 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Ухвала, з посиланням на статті 4, 23, 55 ГПК України аргументована тим, що:
- із наданого позивачем скріншоту спірного договору не вбачається того, що його учасники уклали такий договір при здійсненні ними господарської діяльності або ж в результаті укладення такого договору сторони набули статусу учасників (засновників, акціонерів, членів) юридичної особи, оскільки відповідну юридичну особу (компанію, як зазначають позивачі) створено не було;
- фактично вимога про визнання припиненим договору направлена на встановлення факту, який по суті ніким не заперечується;
- із наданих суду доказів не вбачається можливим ідентифікувати сторін спору як суб`єктів господарювання та/або приналежність помилково проведених операцій до господарських, що свідчить про те, що операція з перерахування позивачем 1 коштів відповідачу 1 відбулася між фізичними особами та не має жодного відношення до здійснення господарської діяльності між сторонами, оскільки за сукупністю доказів у справі така діяльність відсутня.
Враховуючи суб`єктний склад та характер спірних правовідносин, а також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 910/7223/18, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі відносини виникли не з корпоративних правовідносин та не в ході здійснення суб`єктами господарської діяльності, тому спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, а вказане провадження підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2023 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/8378/22 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі вже зверталися із цим позовом до Дніпровського районного суду міста Києва, який ухвалою від 15 серпня 2022 року у справі № 755/6802/22 відмовив у відкритті провадження у справі, посилаючись на те, що цей спір підлягає розгляду в порядку не цивільного, а господарського судочинства.
Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 804/8836/17, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що непослідовність національного суду створила позивачу перешкоди у реалізації права на судовий захист, а постановлення Господарським судом міста Києва ухвали про закриття провадження у справі з підстав приналежності цієї справи до цивільного судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) із касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2023 року у справі № 910/8378/22 скасувати, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2022 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07 лютого 2023 року у справі № 909/207/20, від 06 вересня 2022 року у справі № 904/8723/21, від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18, від 14 червня 2022 року у справі № 910/7281/20, від 13 вересня 2021 року у справі № 910/3616/21, від 16 вересня 2020 року у справі № 804/8836/17 щодо застосування статей 20, 231 ГПК України;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 20 та пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України у разі звернення до господарського суду фізичної особи (не господарюючого суб`єкта) із позовом до фізичної особи (негосподарюючого суб`єкта) з приводу договірних правовідносин у сфері спільної діяльності у розумінні статті 1130 ЦК України, а також повернення безпідставно набутого майна (криптовалюти) в порядку статті 1212 ЦК України;
- посилання суду апеляційної інстанції на те, що закриваючи провадження у цій справі Господарський суд міста Києва створив загрозу позивачам на доступ до правосуддя спростовується тим, що позивачі не позбавлені можливості реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі № 755/86802/22, тоді як останні не вичерпали усіх процесуальних можливостей щодо розгляду свого спору судом за правилами цивільного судочинства з дотримання правил юрисдикції. Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що звернення позивачів до господарського суду з цим позовом зумовлено можливим порушенням їх особистих немайнових прав, як сторін припиненого правочину, та їх особистих майнових прав на віртуальний актив, що свідчить про відсутність між сторонами господарських правовідносин і, як наслідок, помилковість визначення позивачами приналежності цього спору до господарської юрисдикції.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 22 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
02 травня 2023 року Касаційний господарський суд ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин п`ятої, шостої статті 302 ГПК України.
Щодо підстав, передбачених частиною шостою статті 302 ГПК України.
Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила, що матеріали справи свідчать про те, що предметом касаційного розгляду є питання щодо визначення юрисдикції спору у цій справі.
Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.