ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 202/1388/22
провадження № 51-659км23
Верховний Судколегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засудженої ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041660000079, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Шахтарська Донецької області, жительки АДРЕСА_1, яка зареєстрована в АДРЕСА_2, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_9 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 03 січня 2023 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
За вироком суду першої інстанції, 05 лютого 2022 року приблизно о 13:00 між ОСОБА_6 та її співмешканцем ОСОБА_10, які перебували в кімнаті квартири АДРЕСА_3, відбувся словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_6 раптово виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 .Для реалізації свого умислу ОСОБА_6 взяла у праву руку зі столу, який стояв поруч із нею, кухонний ніж та, діючи умисно, на ґрунті конфлікту, що виник раптово, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10, який перебував по відношенню до ОСОБА_6 обличчям, знаходячись у безпосередній близькості до останнього, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, тримаючи у правій руці кухонний ніж, заподіяла ним ОСОБА_10 один удар у ділянку грудної клітки, спричинивши своїми діями тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 03 січня 2023 року задоволено апеляційну скаргу прокурора, у задоволенні апеляційних скарг обвинуваченої ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9 відмовлено, скасовано вирок суду першої інстанції, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Апеляційний суд установив, що 05 лютого 2022 року приблизно о 13:00 між ОСОБА_6 та її співмешканцем ОСОБА_10, які перебували в кімнаті квартири АДРЕСА_3, відбувся словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел на заподіяння смерті ОСОБА_10 . Реалізуючи свій умисел, знаходячись у безпосередній близькості до ОСОБА_10, який перебував по відношенню до ОСОБА_6 обличчям, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення смерті іншій людині та бажаючи настання таких наслідків, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_6, тримаючи у правій руці кухонний ніж, заподіяла ним ОСОБА_10 один удар у ділянку грудної клітки, спричинивши поранення серця, отже, виконавши всі дії, які ОСОБА_6 вважала необхідними, не змогла закінчити злочин до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки ОСОБА_10 вижив.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Зі змісту поданої засудженою ОСОБА_6 касаційної скарги убачається, що вона порушує питання про зміну вироку апеляційного суду, просить кваліфікувати її дії за ч. 1 ст. 121 КК, призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнити від відбування покарання з випробуванням.
Засуджена вказує, що визнає свою вину в заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_10, однак заперечує, що в її діях був умисел на його вбивство. При цьому ОСОБА_6 висуває власну версію обставин вчинення кримінального правопорушення та звертає увагу суду на те, що вона допомогла потерпілому вижити, надала йому першу медичну допомогу, викликала швидку допомогу, оплатила необхідні йому медикаменти. Вважає неправильною кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, оскільки, на її переконання, вказані вище дії свідчать про відсутність умислу, спрямованого на заподіяння смерті потерпілому.
Обґрунтовуючи вимогу про застосування ст. 75 КК, засуджена посилається на обставини, які її характеризують.
У касаційній скарзі засудженої також наведено доводи про недотримання приписів п. 4 ч. 2 ст. 87 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки протокол був підписаний нею під психічним примусом без присутності адвоката, а також про неповноту судового розгляду внаслідок недотримання положень п. 8 ч. 1 ст. 368 КПК.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вважає, що апеляційний суд безпідставно кваліфікував дії засудженої за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, вони мають бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК з підстав, покладених судом першої інстанції в обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_6 у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження.
Зазначає, що засуджена визнає свою вину в заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_10 і заперечує лише кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, під час судового розгляду потерпілий підтвердив показання засудженої, просив суворо не карати її, претензій до неї не мав, позовних вимог не заявляв.
Захисник також указує, що в апеляційній скарзі порушувала питання про призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст. 75 цього Кодексу, з огляду на щире каяття та дані, що характеризують особу засудженої.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджена і захисники просили задовільнити касаційні скарги сторони захисту та підтримали викладені в них доводи.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційних скарг та просила вирок апеляційного суду залишити без змін.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому під час розгляду касаційних скарг виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій. Отже, правильність оцінки судами попередніх інстанцій досліджених доказів з точки зору належності та достовірності касаційний суд не перевіряє з огляду на межі розгляду, встановлені ст. 433 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Належний апеляційний перегляд забезпечує реалізацію права кожного на справедливий суд, перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції, виправлення помилок у застосуванні норм матеріального чи процесуального права, недопущення виконання незаконних і необґрунтованих судових рішень.
У ситуації, коли суд апеляційної інстанції вбачає, що доводи в апеляційній скарзі прокурора щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження виглядають обґрунтованими та потребують перевірки, таку перевірку він здійснює шляхом повторного дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, із дотриманням вимог ст. 404 КПК. У разі, якщо висновки суду апеляційної інстанції є відмінними від висновків суду першої інстанції, стосуються сутнісних ознак доказів - достовірності, належності, допустимості, і саме це зумовлює перекваліфікацію дій особи на іншу статтю КК, то суд апеляційної інстанції зобов`язаний дослідити відповідні докази з дотриманням приписів ст. 23 КК.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також у рішенні має бути наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Приписами ст. 420 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення. При цьому вирок апеляційного суду повинен відповідати загальним вимогам до вироків та повинен містити короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення й рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції дотримався вказаних вище вимог кримінального процесуального закону.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК.
Суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши зібрані докази в сукупності та взаємозв`язку, допитавши обвинувачену ОСОБА_6, дійшов висновку, що органи досудового розслідування надали неправильну юридичну оцінку діям обвинуваченої і помилково кваліфікували їх за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, оскільки, на переконання місцевого суду, умисел ОСОБА_6 на умисне вбивство не знайшов свого підтвердження.
Серед іншого, суд установив, що 05 лютого 2022 року, після того як обвинувачена побачила наслідки своїх дій, а саме спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, вона намагалася надати останньому медичну допомогу до приїзду швидкої, зупиняла кровотечу, не залишала місця скоєння злочину. Через деякий час швидка допомога забрала ОСОБА_10 до лікарні, а обвинувачену було затримано працівниками поліції. З пояснень обвинуваченої, які, на думку суду, узгоджуються з письмовими доказами, місцевий суд установив, що вона добровільно припинила свої протиправні дії. Отже, суд виходив із того, що обвинувачена мала можливість продовжити свої протиправні дії, але відмовився від їх вчинення.