Постанова
Іменем України
26 червня 2023 року
м. Київ
справа № 2-13419/2005 (провадження № 4-с/686/70/22)
провадження № 61-2904 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Гнідко Наталія Олександрівна,
стягувач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 07 листопада 2022 року у складі судді Чевилюк З. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою
на рішення державного виконавця, в якій просив суд скасувати постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Другий відділ ДВС у м. Хмельницькому) Гнідко Н. О. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 07 червня 2022 року, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
В обґрунтування скарги зазначав, що старшим державним виконавцем Другого відділу ДВС у м. Хмельницькому Гнідко Н. О. 07 червня 2022 року,
у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-13419, виданого 04 лютого 2013 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення з нього
на користь ОСОБА_2 аліментів, було прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а саме на його пенсію у розмірі 20 % до виплати залишку суми боргу 43 392,90 грн та витрати в розмірі 241,00 грн.
Вважав указану постанову незаконною, оскільки вона за своїм змістом
і формою не відповідає вимогам закону, а також винесена після скасування судами аналогічних постанов у період з листопада 2020 року по 28 лютого 2022 року. Державна виконавча служба не повідомила ГУ ПФУ
в Хмельницькій області щодо закінчення виконавчого провадження,
у зв`язку з чим продовжувалося стягнення коштів.
Скарга містить мотиви незгоди щодо меж, строку та порядку здійснення стягнення за виконавчим листом, а також порядку розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд задовольнити його скаргу.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 07 листопада 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при наявності заборгованості зі сплати аліментів виконавче провадження є таким,
що не може бути закритим. Тому суд дійшов висновку, що дії державного виконавця при винесенні оскаржуваного рішення, вчиненні відповідно
до закону та в межах, наданих державному виконавцю, повноважень,
у зв`язку з чим права заявника не порушені.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1, оскільки державним виконавцем правомірно винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника. Дії державного виконавця вчинені відповідно до закону та в межах, наданих державному виконавцю, повноважень, а тому права заявника не порушені. При цьому існування заборгованості зі сплати аліментів та її розмір ОСОБА_1 не оспорює.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи суддею, який підлягав відводу, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України для відводу судді Чевилюк З. А., а тому районний суд ухвалою від 07 листопада 2022 року обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід. Порядок вирішення питання не порушено.
Апеляційний суд уважав безпідставними доводи апеляційної скарги
про неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, оскільки він був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи в суді першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду
із касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 січня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 09 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено
без руху. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено
про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу
№ 2-13419/2005, провадження № 4-с/686/70/22 з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, оскільки ухвалені суддями, які підлягали відводу через їх упередженість. У матеріалах справи наявні докази, які змінюють суть спірного питання, проте судами не надано належної, повної
та об`єктивної оцінки цим доказам.
Загально вказує на необґрунтованість судових рішень, ухвалених
за наслідками розгляду справи про стягнення з нього аліментів, питання про видачу дубліката виконавчого листа, визнання виконавчого листа, таким, що не підлягає виконанню. Крім цього, висловлює незгоду
з порядком розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Зазначає, що виданий 04 лютого 2013 року районним судом виконавчий лист № 2-13419, є незаконним, оскільки виданий ніби вперше за заявою стягувача з суттєвим пропуском строку на його видачу.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України від 02 червня
2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (тут і далі, у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови від 07 червня
2022 року, - станом на 26 березня 2022 року) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ,
у порядку, передбаченому законом.
Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено,
що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначене конституційне положення знайшло своє відображення також
у частині першій статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади
і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,
і за її межами.
Таким чином, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу
до суду, передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження
і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб,