Постанова
Іменем України
22 червня 2023 року
м. Київ
справа № 760/19925/19
провадження № 61-2994св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області), Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області), Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради про визнання права власності, визнання недійсним та скасування рішення про реєстрацію земельної ділянки, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Цирулевської Марини Володимирівни на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2022 року у складі судді Кушнір С. І. та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просила визнати за нею право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
визнати недійсним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (далі - ГУ Держгеокадастру у м. Києві) про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:504:0139, що фактично співпадає із земельною ділянкою на АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1, а також скасувати внесення до Державного земельного кадастру відомостей про цю земельну ділянку;
визнати протиправними дії державних реєстраторів ГУ Держгеокадастру у м. Києві про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:504:0139, що фактично співпадає з земельною ділянкою на АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 ;
зобов`язати державних реєстраторів утриматися від вчинення дій, пов`язаних з реєстрацією будь-яких прав на земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, окрім реєстрації прав ОСОБА_1 на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
припинити процедури набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:504:0139, що фактично співпадає з земельною ділянкою на АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 ;
поновити право ОСОБА_1 на державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов`язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві здійснити державну реєстрацію земельної ділянки на АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що рішенням Київської міської ради від 10 лютого 2017 року № 935/1939 їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, після чого вона уклала договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою на її земельну ділянку був погоджений 20 лютого 2019 року, зауважень не було.
При проходженні процедури внесення даних до Державного земельного кадастру вона отримала рішення від 04 березня 2019 року № РВ 8000188852019 про відмову у внесенні відомостей, оскільки є збіг площ земельної ділянки позивачки та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:504:0139.
У подальшому вона дізналась, що 24 квітня 2018 року на підставі мовчазної згоди ОСОБА_2 розробив проект землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:504:0139.
На думку позивачки, ОСОБА_2, не отримавши згоди Київської міської ради почав розробляти технічну документацію із землеустрою. Водночас для отримання права на розроблення технічної документації на спірну земельну ділянку повинно бути скасовано перший дозвіл (рішення) або мала бути добровільна відмова від розроблення технічної документації першим заявником. Оскільки ні того, ні іншого не було, тому її дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є дійсним.
Крім того, на момент подання позовної заяви на офіційному сайті Київської міської ради не було інформації про те, що ОСОБА_2 надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Оскільки рішення Київської міської ради про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою немає, то не було підстави для розроблення такої документації та реєстрації цієї земельної ділянки. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Солом`янський районний суд м. Києва рішенням від 07 лютого 2022 року позов задовольнив частково. Визнав незаконною та скасував державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:504:0139, площею 0,0940, за адресою: АДРЕСА_1 за заявою ОСОБА_2 від 20 лютого 2019 року ЗВ-8001059322019, здійснену державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру у м. Києві 04 березня 2019 року. В іншій частині позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки ГУ Держгеокадастру у м. Києві, порушивши принцип справедливості, розумності і добросовісності, надало перевагу у відведенні земельної ділянки ОСОБА_2, а позивачці відмовило у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме перетин ділянок з ділянкою 8000000000:72:504:0139, площа збігається на 99,5265 %; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати іншої земельної ділянки або її частини.
Враховуючи, що вирішення питань врегулювання земельних відносин відповідно до закону належить до виключних повноважень сільських, селищних, міських рад, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності позивача на спірну земельну ділянку та зобов`язання ГУ Дердгеокадастру у м. Києві здійснити державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 01 лютого 2023 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у м. Києві залишив без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2022 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У березні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Цирулевська М. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року в частині позовних вимог про визнання недійсною та скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0940, з кадастровим номером 8000000000:72:504:0139, за адресою: АДРЕСА_1 за заявою ОСОБА_2 від 20 лютого 2019 року ЗВ-8001059322019, здійсненої державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру у м. Києві 04 березня 2019 року; про зобов`язання державних реєстраторів утриматися від вчинення дій, пов`язаних з реєстрацією будь-яких прав на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2, окрім реєстрації прав ОСОБА_3 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; про припинення процедури набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:504:0139, що фактично співпадає з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 ; про поновлення права ОСОБА_1 на державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання ГУ Держгеокадастру у м. Києві здійснити державну реєстрацію земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1, та закрити провадження у справі щодо вказаних позовних вимог; або скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16 та постановах Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі № 640/10412/21, від 01 листопада 2022 року у справі № 380/9209/20, від 06 травня 2020 року у справі № 707/234/19, від 01 червня 2022 року у справі № 640/25083/19, від 18 жовтня 2022 року у справі № 380/9846/21, від 07 липня 2021 року у справі № 308/1599/18, від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20, від 08 листопада 2021 року у справі № 712/8720/20, від 10 січня 2023 року у справі № 607/19806/18, від 02 листопада 2022 року у справі № 450/2478/19, від 11 листопада 2020 року у справі № 472/1282/17, від 04 серпня 2021 у справі № 450/3693/18, від 08 листопада 2022 року у справі № 402/979/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 675/1549/19, від 04 травня 2022 року у справі № 817/154/18.
Касаційна скарга мотивована неврахування судами того, що заявлений у цій справі спір виник у площині публічно-правових відносин щодо оскарження дій суб`єкта владних повноважень, вчинених під час реалізації ним публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства (у сфері земельних відносин). Цей спір не стосується захисту цивільних (майнових) прав ОСОБА_1, зокрема, права власності або користування земельною ділянкою, стосовно якої здійснено державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі, оскільки реалізація ГУ Держгеокадастру в м. Києві своїх повноважень щодо реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не зумовила зміни права власності на цю ділянку, не спричинила переходу такого права до будь-яких осіб або виникнення на них речового права, зокрема, права власності.
Суди попередніх інстанцій встановили, що саме ОСОБА_2 раніше ніж ОСОБА_1 замовив розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, раніше отримав від розробника такий проект, раніше його погодив і раніше ніж ОСОБА_1 подав заяву до ГУ Держгеокадастру в м. Києві про реєстрацію земельної ділянки, і саме на підставі такої заяви було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку. Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про те, що наказом ГУ Держгеокадастру у м. Києві було порушено принципи земельного законодавства та позбавлено позивача можливості реалізувати своє право на безоплатне одержання у власність спірної земельної ділянки, яку позивач очікувала одержати у власність, першою звернувшись з відповідним клопотанням та першою отримавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, оскільки рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі набуття права власності на земельну ділянку чи користування нею, а першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди. У спірному випадку - ОСОБА_2 .
У квітні 2023 року Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило її задовольнити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
11 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Київської міської ради від 10 лютого 2017 року № 935/1939 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 (клопотання від 07 вересня 2016 року № К-28136) на АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,09 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади м. Києва) у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд згідно з планом-схемою (додаток до рішення) (К-28136).
На підставі договору від 08 червня 2018 року № 29-2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "МК ПРОЕКТ" (далі - ТОВ "МК ПРОЕКТ") розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
Висновком експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Трохановською О. А. від 20 лютого 2019 року № 1904/82-19 та висновком Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 12 лютого 2019 року № 1944/0/012/09-19 погоджено вказаний проект землеустрою.
20 березня 2018 року ОСОБА_2 подав до Київської міської ради клопотання № К-33715 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 у власність, орієнтовною площею 0,1 га.
23 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_3 на праві використання мовчазної згоди, у зв`язку з тим що Київська міська рада у місячний термін не прийняла відповідне рішення.
24 квітня 2018 року ОСОБА_2 листом повідомив Київську міську раду, що він замовив роботи на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки.
Висновками експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Чистяк С. С. від 26 вересня 2018 року № 10974/82-18 та Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 26 вересня 2018 року № 8976/0/012/09-18 було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_3, розробленого ФОП ОСОБА_4
19 лютого 2019 року (зареєстрована 20 лютого 2019 року за № ЗВ-8001059322019) ОСОБА_2 подав до ГУ Держгеокадастру у м. Києві заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,0940 га, за адресою: АДРЕСА_3 .
22 лютого 2019 року (зареєстрована 22 лютого 2019 року за № ЗВ-9701188232019) ОСОБА_1 подала до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,086 га за адресою: АДРЕСА_1 .
04 березня 2019 року державний кадастровий реєстратор ГУ Держгеокадастру у м. Києві на підставі заяви ОСОБА_2 здійснив у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0940 га, кадастровий номер 8000000000:72:504:0139, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вид використання - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Цільове призначення - 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
04 березня 2019 року рішенням державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у м. Києві № РВ-8000188852019 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за заявою ОСОБА_1 про земельну ділянку, з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин ділянок з ділянкою 8000000000:72:504:0139, площа співпадає на 99,5265 %; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
На підставі заяви ОСОБА_2 від 07 березня 2019 року № ЗФО-3124 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготував проект рішення Київської міської ради "Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1" (справа А-25210), який 12 серпня 2019 року передано на розгляд до Київської міської ради.
Київська міська рада не приймала рішення про передання у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Щодо юрисдикції
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.