ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 906/1418/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Савицької О. В.,
Кабінету Міністрів України - не з`явився,
Головного управління
Держгеокадастру у Житомирській області - не з`явився,
Товариства з обмеженою
відповідальністю "Злагода" - Нестерчук С. С.,
Народницької селищної ради - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 (у складі колегії суддів: Василишин А. Р. (головуючий), Мельник О. В., Філіпова Т. Л.)
у справі № 906/1418/21
за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода", Народницької селищної ради
про визнання незаконним та скасування рішення Народницької селищної ради № 238, зобов`язання повернути земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2021 року Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" (далі - ТОВ "Злагода") та Народицької селищної ради, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Народицької селищної ради від 28.04.2021 № 238 "Про надання ТОВ "Злагода" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі загальною площею 215 га із реформованого КСП "Маяк" на території Народицької селищної ради";
- зобов`язати ТОВ "Злагода" повернути до земель запасу земельні ділянки загальною площею 215 га, які фактично вибули за актом приймання-передачі від 01.05.2021 із сформованих земельних ділянок з кадастровими номерами 1823786000:04:007:0001, 1823786000:04:006:0001 шляхом їх передачі Кабінету Міністрів України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Народицькою селищною радою в порушення вимог земельного законодавства прийнято рішення та передано ТОВ "Злагода" земельну ділянку загальною площею 215 га із реформованого КСП "Маяк", яка не є окремо сформованою та належить до зони радіоактивно забрудненої території, без виготовлення проекту землеустрою, та без проведення земельних торгів.
В подальшому прокурор подав заяву про закриття провадження у справі в частині вимог про зобов`язання ТОВ "Злагода" повернути земельні ділянки у зв`язку з поверненням ТОВ "Злагода" спірних земельних ділянок Народицькій селищній раді за актом прийому-передачі.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Народицької селищної ради на користь Житомирської обласної прокуратури 1 135,00 грн судового збору та з ТОВ "Злагода" на користь Житомирської обласної прокуратури 1 135,00 грн судового збору.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2022 змінено в частині розподілу судових витрат, викладено пункти 2, 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: " 2. Стягнути з Народицької селищної ради на користь Житомирської обласної прокуратури 2 270,00 грн судового збору.". У решті судове рішення залишено без змін. Стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на користь ТОВ "Злагода" 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, у квітні 2023 року ТОВ "Злагода" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить змінити постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ТОВ "Злагода" судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 906/1418/21 за касаційною скаргою ТОВ "Злагода" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 в частині розподілу судових витрат з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.06.2023.
Кабінет Міністрів України у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правомірність висновків суду апеляційної інстанції щодо зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ "Злагода", тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі, оскільки вони зводяться до цитування норм процесуального закону та загальних висновків Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 126, 129 ГПК України, однак при цьому не містять конкретних доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, окрім висловлення незгоди з такими висновками, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Народницька селищна рада не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Народницька селищна рада та Кабінет Міністрів України у судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи та те, що зазначені учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора, ТОВ "Злагода", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зі змісту касаційної скарги ТОВ "Злагода" вбачається, що предметом касаційного перегляду є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Розглядаючи заяву ТОВ "Злагода" про стягнення з Житомирської обласної прокуратури судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, суд апеляційної інстанції зазначив, що заявлений до стягнення розмір судових витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критеріям співмірності та розумності, врахувавши складність справи і обсяг виконаних адвокатом робіт, дійшов висновку, що обґрунтованими є витрати у розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 12 частини з статті 2 ГПК України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у частинах 5-7, 9 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною 6 статті 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (частина 7 статті 129 ГПК України).
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 129 ГПК України).