ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/7149/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Дудник О.Є. (адвокат); Мирошніченко І.В. (адвокат),
відповідача - Лукомський П.В. (адвокат),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна"
на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2022 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023
за позовом акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна"
про внесення змін до договору,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Бенефіт Юніон".
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" (ТОВ з іноземними інвестиціями "Белферт Україна", відповідач) про внесення змін до договору.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем (заставодавцем, боржником) умов договору про задоволення вимог заставодержателя (договір про передачу рухомого майна у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання) від 11.05.2022, укладеного в рахунок часткового забезпечення виконання зобов`язань відповідача за кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ, в частині передачі позивачу (заставодержателю, кредитору) предмета застави у кількості визначеній договором про задоволення вимог заставодержателя.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського міста Києва від 20.12.2022 (суддя Картавцева Ю.В.) у справі №910/7149/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 (колегія суддів: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю., Разіна Т.І.), позов задоволено повністю.
Внесено зміни до Договору про задоволення вимог заставодержателя (Договір про передачу рухомого майна у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання) від 11.05.2022, укладеного між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" на умовах, визначених Додатковою угодою № 1.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Відповідач, не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга подана з посиланням на приписи пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та мотивована тим, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема:
- неправильно застосовано статтю 28 та 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (далі - Закон № 1255-IV) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/22 (914/608/20) та від 13.07.2022 у справі №645/6151/15-ц);
- неправильно застосовано частину другу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) (постанови Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 20.12.2018 у справі №910/19702/17, від 18.08.2020 у справі №927/833/18, від 06.11.2018 у справі №910/6216/17, від 05.12.2018 у справі №915/878/16, від 03.02.2020 у справі №909/1073/17, від 01.12.2021 у справі №913/32/21).
4.2. В контексті висновків про доведення обставин передачі позивачу товару іншими доказами у зв`язку із невизнанням факту такої передачі скаржник посилається на висновки у справі № 905/49/15, у справі № 914/2267/18, у справі № 924/233/18, у справі № 910/14900/19, від 08.06.2022 у справі № 912/1414/21,у справі №924/233/18.
4.3. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, скаржник вказує зокрема на те, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку обставинам справи, що, на думку скаржника, зумовило відсутністю обґрунтованих висновків з питань, зокрема:
- яке саме зобов`язання лежить в основі Договору про задоволення вимог, і які права та обов`язки його сторін складають зміст цього зобов`язання; яке місце виконання всього зобов`язання за Договором про задоволення вимог і чи можна вважати це місце місцем фактичної передачі заставного майна Позивачу вказаного у пункті 9 Договору про задоволення вимог;
- чи була фактично завершена процедура позасудового звернення стягнення на предмет- застави за Договором про задоволення вимог ще до ініціювання Позивачем укладення Додаткової угоди №1 до цього Договору (чи мало місце задоволення вимог Позивача за рахунок прийнятого у власність заставного майна у кількості 875.34 тонн та списання Позивачем заборгованості Відповідача по кредиту за Кредитним договором на суму вартості прийнятого Банком на баланс предмету застави у зазначеній вище кількості;
- які підстави та мотиви одночасного визнання Позивачем одних і тих самих первинних документів (Акту приймання-передачі від 11.05.2022 та Видаткової накладної від 11.05.2022 №2220) щодо одних і тих самих товарів в обороті (предмету застави), набутих Позивачем у власність у процедурі позасудового звернення ним стягнення за Договором про задоволення вимог: дефектними - для однієї кількості прийнятих на баланс товарів, які пізніше були списані Позивачем з балансу, та недефектними - для іншої кількості цих товарів, яка зазначалась у Додатковій угоді №1 до Договору про задоволення вимог;
- якими саме доказами підтверджено передачу Позивачу товарів в обороті кількістю 177,91 тонн та вартістю 12 686 770,50 грн (чи були окремі акт та видаткова накладна на вказану кількість товару (окрім спірних Акту та Видаткової накладної, які визнано дефектними), та чи враховували ці первинні документи (окремо оформлені) всі висновки, зроблені судами щодо наявних у справі Акту приймання-передачі товарів від 11.05.2022 та Видаткової накладної від 11.05.2022 №2220, як то - місце укладення/підписання назву посади, підпис Зберігача тощо;
- для з`ясування реальності господарської операції з отримання Позивачем товару за Договором про задоволення вимог на підставі Акту приймання-передачі товару від 11.05.2022 та Видаткової накладної від 11.05.2022 №2220 - чи мало місце відображення операції з передачі Позивачу у власність товарів у податкових накладних та звітності кожної Сторони цього Договору;
- чи були докази активних дій Відповідача щодо заставного майна після укладення ним Договору про задоволення вимог (переміщення товарів в інше місце чи відчуження третім особам); за умови доведення доказами вчинення Відповідачем таких дій - чи були підстави і які саме для виникнення у Позивача права на зменшення набутих ним попередньо собі у власність товарів в обороті та, відповідно, на збільшення розміру заборгованості Відповідача за Кредитним договором, а відтак, і на ініціювання Позивачем необхідності укладення Додаткової угоди №1 до Договору про задоволення вимог із меншою кількістю заставного майна;
- чи мав місце вплив Третьої особи у цій справі (як Зберігача) на процес зберігання спірних товарів в обороті на складі (і, зокрема, до їх недостачі), враховуючи, що ця особа є пов`язаною із Позивачем одним і тим самим бенефіціарним власником.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.
6.1. Між акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (банк, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" (позичальник, відповідач) 21.07.2021 укладено кредитний договір № 210721-МКЛВ (далі - кредитний договір), пунктом 1.1 якого визначено, що на умовах, викладених у договорі, банк зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії (грошові кошти на умовах, зазначених в договорі) одним або кількома траншами, але в будь-якому випадку в межах встановленого ліміту кредитної лінії в загальній сумі кредиту у базовій валюті 3 200 000,00 євро, що дорівнює еквіваленту 102 510 080,00 грн за курсом НБУ на день укладання договору, та в межах встановленого строку кредиту (до кінцевої дати погашення, визначеної п. 2.5.2 договору), а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити плату (проценти та комісії за договором) за кредит у порядку та на умовах цього договору.
6.2. Відповідно до пункту 2.5.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит в терміни, встановлені в заяві на видачу траншу, не пізніше 60 календарних днів, з дати отримання відповідного траншу, але в будь-якому випадку не пізніше кінцевої дати погашення - 13.06.2022 включно, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до іншого терміну відповідно до умов договору.
6.3. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" і АТ "Банк Кредит Дніпро" було укладено договір застави від 21.07.2021 № 210721-ЗТО (далі - договір застави), пунктом 1.1 якого встановлено, що заставою за цим договором забезпечуються кожна та всі з вимог заставодержателя до позичальника, за виконання усіх основних зобов`язань позичальника за кредитним договором, який укладено між заставодержателем та позичальником, та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому.
6.4. Предметом застави є: поліетилен високого тиску, дизельне пальне ДТ-Л-К5 сорт С, волокно поліакрилонітрильне, нитки поліамідні, нитки поліефірні, поліолефінова плівка, поліпропіленова плівка, поліетилен високого тиску, поліетиленова плівка, полотна трикотажні поліефірні, полотна неткані поліефірні, Спанбел, акваспан, скло продукція згідно з додатку № 1 до цього договору.
6.5. Як вбачається з пункту 1.3 договору застави, предмет застави знаходиться, за адресою: Васильківський р-н, с. Багрин, вул. Київська, 2г, на підставі договору зберігання від 01.10.2019 № 01/10//19-З, строк договору до 31.12.2021.
6.6. Згідно з пунктом 1.4 договору застави, предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця з урахуванням обмежень, встановлених договором та чинним законодавством.
6.7. У випадку часткової або повної реалізації/переробки предмета застави, товари в обороті/переробці, що були реалізовані/перероблені, замінюються на товари такого ж виду (роду), якості, кількості та такої ж або більшої вартості або на інших товарів за згодою сторін без укладання додаткових угод до даного договору (пункт 1.8 договору застави).
6.8. Пунктом 4.3 договору застави визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законодавством у випадку нотаріального посвідчення цього договору, або в позасудовому порядку будь-яким із способів, зокрема, шляхом передачі предмета застави у власність заставодержателя в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором.
6.9. Сторони погоджуються, що після звернення стягнення на предмет застави, забезпечені вимоги вважаються задоволеними і погашеними лише у розмірі сум у відповідній валюті, фактично і остаточно отриманих заставодержателем в результаті такого звернення стягнення та/або вартості предмета застави, одержаного заставодержателем у власність (п. 4.6 договору застави).
6.10. Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про дострокове погашення кредиту № б/н від 25.02.2022, у якій посилаючись на пункт 6.14 кредитного договору повідомив відповідача про необхідність у строк до 28.02.2022 повернути кредит, сплатити проценти за його використання, виконати інші зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі. Таким чином, відповідач має сплатити позивачу 102 999 775,95 грн, з яких: за кредитом - 102 706 000,00 грн, за поточними процентами - 293 775,95 грн.
6.11. 20.04.2022 позивач надіслав відповідачу повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання № 21-2037 від 20.04.2022, у якому вимагав протягом 30-ти днів з моменту отримання цього повідомлення повністю погасити заборгованість за кредитним договором у розмірі 103 621 912,41 грн, або передати предмет застави, який є забезпеченням згідно з п. 1.3 договору застави, у володіння банку протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
6.12. У відповідь на повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання № 21-2037 від 20.04.2022 відповідач листом № 885/2 від 02.05.2022 повідомив позивача про готовність частково задовольнити вимоги за кредитним договором шляхом звернення позивачем стягнення на частину товарів в обороті, які зберігаються за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Багрин, вул. Київська, 2г, на підставі договору зберігання № 01/09/21-З від 01.09.2021.
6.13. 11.05.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір про задоволення вимог заставодержателя (договір про передачу рухомого майна у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання), відповідно до п. 1 якого заставодавець передає рухоме майно у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання, а обтяжувач приймає від заставодавця і набуває право власності на товари в обороті, а саме: поліетилен високого тиску ПЕВТ марка 10303-003 в/г; поліетилен високого тиску ПЕВТ марка 107-61К в/г; поліетилен високого тиску ПЕВТ марка 12203-250 в/г; поліетилен високого тиску ПЕВТ марка 15803-020 в/г; поліетилен високого тиску ПЕВТ марка 17703-010 в/г.
6.14. Пунктом 4 договору про задоволення вимог заставодержателя (договір про передачу рухомого майна у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання) від 11.05.2022 визначено, що згідно з даними, що містяться у звіті про незалежну оцінку ринкової вартості від 04.05.2022 року, виконаної ТОВ "Авіста-А", ринкова вартість вищезазначених товарів в обороті становить 58 926 480,40 грн.
6.15. Звертаючись до суду першої інстанції з позовом у даній справі, позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем умов договору про задоволення вимог заставодержателя (договір про передачу рухомого майна у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання) від 11.05.2022, укладеного в рахунок часткового забезпечення виконання зобов`язань відповідача за кредитним договором № 210721-МКЛВ від 21.07.2021, у частині передачі позивачу (заставодержателю, кредитору) предмета застави у кількості визначеній договором про задоволення вимог заставодержателя.
6.16. З огляду на викладене, позивач просив місцевий господарський суд внести зміни до договору про задоволення вимог заставодержателя (договір про передачу рухомого майна у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання) від 11.05.2022, укладеного між позивачем та відповідачем на умовах визначених додатковою угодою № 1.
6.17. Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2022 позов задоволено повністю. Вирішено внести зміни до договору про задоволення вимог заставодержателя (договір про передачу рухомого майна у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання) від 11.05.2022, укладеного між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна", на умовах визначених додатковою угодою № 1 зі змістом, наведеним у резолютивній частині судового рішення. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
8.2. Відповідно до положень статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
8.3. Згідно з частиною першою статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
8.4. Статтею 40 Закону України "Про заставу" встановлено, що предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. При заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.
8.5. Відповідно до статті 43 Закону України "Про заставу", у разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов`язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості.
8.6. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що укладення договору про задоволення вимог заставодержателя (договору про передачу рухомого майна у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання) між позивачем та відповідачем від 11.05.2022 є реалізацією позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
8.7. Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- у пункті 12 договору про задоволення вимог заставодержателя, сторони погодили необхідність укладення додаткової угоди до договору, щодо визначення остаточної кількості, номенклатури, вартості товарів в обороті та суми зменшення заборгованості за кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ шляхом укладення відповідної додаткової угоди, відтак спір щодо зміни договору підлягає вирішенню судом;
- первинні бухгалтерські документи, складені на виконання договору про задоволення вимог заставодержателя від 11.05.2022, не відповідають критеріям реальності господарської операції, містять дефекти, а факт отримання товару у кількості, номенклатурі та вартості зазначених у первинних бухгалтерських документах не визнається стороною договору;
- у матеріалах справи відсутні докази, які б переконливо свідчили про реальний рух товару від ТОВ з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" до АТ "Банк Кредит Дніпро" у кількості, номенклатурі та вартості зазначених у первинних бухгалтерських документах.
8.8. Залишаючи без змін судове рішення місцевого суду, апеляційний господарський суд зазначив, зокрема про те, що з аналізу змісту пунктів 11, 12 договору про задоволення вимог заставодержателя вбачається, що сторони договору досягли згоди щодо необхідності укладення додаткової угоди до договору для визначення остаточної кількості, номенклатури, вартість товарів в обороті та суми зменшення заборгованості за кредитним договором від 21.07.2021 № 210721-МКЛВ. Оцінюючи акт приймання-передачі товарів в обороті від 11.05.2022 та видаткову накладну від 11.05.2022 № 2220 з огляду на критерії фактичного здійснення господарської операції на підтвердження якої вони складені, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про відсутність можливості здійснення господарської операції, зазначеної в первинних бухгалтерських документах, з урахуванням місця знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів.
8.9. Судові рішення у справі оскаржуються з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України .
8.10. Так, касаційна скарга мотивована зокрема тим, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, зазначених в розділі 4 цієї постанови.
8.11. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
8.12. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.13. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі, з огляду на принцип диспозитивності, визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.14. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.