1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1661/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Яценко Д.С. (адвокат),

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МО ЛК ОМ",

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МО ЛК ОМ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОН+"

про стягнення боргу у сумі 2 079 493,74 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "МО ЛК ОМ" (далі - ТОВ "МО ЛК ОМ", позивач) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АВІОН+" (далі - ТОВ "АВІОН+", відповідач) про стягнення 2 079 493,74 грн заборгованості (з них: 1 949 181,67 грн основного боргу, 114 611,84 грн інфляційних втрат, 15 700,25 грн відсотків за користування грошовими коштами), яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "АВІОН+" зобов`язання за договором поставки від 16.02.2021 №61 (далі - Договір) у частині оплати поставленого товару.

1.2. До суду першої інстанції відповідачем, який не був обізнаний про розгляд даної справи, не було надано відзив на позов із викладенням відповідної правової позиції з приводу заявлених позовних вимог.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Львівської області від 11.10.2022 (суддя: Козак І.Б.) у справі №914/1661/22 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "АВІОН+" на користь ТОВ "МО ЛК ОМ" 1 949 181,67 грн основного боргу, 15 700,25 грн відсотків за користування грошовими коштами, 114 611,84 грн інфляційних втрат та 31 192,41 грн судового збору.

2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується наявна заборгованість відповідача перед позивачем за поставку товару в січні 2022 року та в лютому 2022 року. Зокрема, матеріали справи містять акт звірки розрахунків складений 07.02.2022, який є погодженим сторонами відповідно до умов Договору. Втім, відповідач суму заборгованості за поставлений товар не сплатив, внаслідок чого за ТОВ "АВІОН+" утворилась заборгованість у розмірі 1 949 181,67 грн, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову.

2.3. Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем строків, визначених у пункті 8.1.1 Договору оплати товару, відповідно до положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нараховано 3 % річних та інфляційні втрати, розрахунок яких визнано судом обґрунтованим.

2.4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 (колегія суддів: Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким: позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "АВІОН+" на користь ТОВ "МО ЛК ОМ" 144 161, 50 грн основного боргу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 41 329, 96 грн судового збору.

2.5. Суд апеляційної інстанції з посиланням на положення пункту 3 частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

2.6. Зокрема, судом встановлено, що місцевий господарський суд, розглядаючи справу по суті, допустив порушення прав відповідача на участь у судовому розгляді та не забезпечив йому можливість надати суду докази і навести міркування щодо пред`явленого до нього позову, чим порушив конституційне право сторони на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

2.7. Апеляційний господарський суд приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог свої висновки мотивував обґрунтованістю та доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару лише: за січень 2022 року - у розмірі 17 645,26 грн та за лютий 2022 року - у розмірі 126 516,24 грн.

2.8. У частині відмови в задоволенні позовних вимог постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що матеріали справи за своєю сукупністю, в силу того, що їхні дані різняться і не дають змоги перевірити (підтвердити) заявлений позивачем розмір боргу, а також не співпадають з достовірними доказами (видатковими накладними, які підписані обома сторонами), не доводять викладених в позові обставин та не можуть прийматися судом як такі, що підтверджують позовні вимоги. Відомості з податкових декларацій самі по собі, за відсутності первинних документів (видаткових накладних) щодо поставки відповідачу товару у січні 2022 року на загальну суму 1 805 650,17 грн, не можуть обґрунтовувати підставність вимог позивача в цій частині.

2.9. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Висновки суду в цій частині мотивовані тим, що умовами пункту 8.1.1 Договору сторонами чітко не визначено строк оплати отриманого товару. Водночас позивачем не доведено ані можливості поширення положень Додаткових угод на спірні видаткові накладні (у суду відсутня можливість ідентифікувати товар на предмет відповідності торгової марки/постачальника з можливістю визначення кінцевого терміну оплати по кожній видатковій накладній), ані обставин, що такий товар був реалізований відповідачем кінцевому споживачу і з моменту реалізації пройшло 7 календарних днів. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перевірити та встановити строк порушення відповідачем грошового зобов`язання не видається можливим.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "МО ЛК ОМ", з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 зі справи №914/1661/22; рішення господарського суду Львівської області від 11.10.2022 - залишити в силі.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного:

- у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 зі справи №910/1389/18, від 04.11.2019 зі справи №905/49/15, від 29.11.2019 зі справи №914/2667/18 та від 25.06.2020 зі справи №924/233/18 (у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару);

- у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 зі справи №910/19702/17, від 06.11.2018 зі справи №910/6216/17 та від 23.07.2019 зі справи №918/780/18 (стосовно можливості ідентифікації товариства відповідача, як особи, що брала участь у здійсненні відповідних правовідносин за наявності відтиску печатки підприємства на правочині (видатковій накладній), яка сама по собі створює для нього обумовлені таким правочином юридичні наслідки);

- у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 зі справи №926/2308/19, від 05.12.2018 зі справи №915/878/16 у контексті того, що встановивши наявність відбитку печатки відповідача на видаткових накладних заперечення відповідача щодо неможливості ідентифікації осіб, які прийняли товар не можуть бути взяті судом до уваги, за відсутності доказів її незаконного вибуття або незаконного використання її іншою особою. Саме відповідач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах);

- у постанові від 29.01.2020 зі справи №916/922/19 (стосовно того, що неістотні недоліки в документах, які містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо);

- у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 зі справи №390/34/17 (стосовно добросовісності дій сторони та заборони суперечливої поведінки).

4.1.2. За твердженням позивача, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що для з`ясування реальності господарської операції суди також мають встановити чи має місце відображення операції з отримання товару в податковій звітності.

4.1.3. Крім того, на думку скаржника, під час розгляду справи апеляційним господарським судом порушено норми процесуального справа, зокрема, приписи статей 73 - 79, 86, 236 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та недотримався обов`язку щодо усебічності і повноти розгляду, а також правил і критеріїв оцінки доказів, визначених ГПК України.

4.1.4. Зокрема, поза увагою суду апеляційної інстанції залишились обставини, що поставка товару відбувалась у відповідності з умовами Договору, саме на підставі замовлень покупця. Позивач здійснював поставку товару саме в обумовлене відповідачем місце призначення і такий товар було передано відповідачу без будь-яких зауважень чи заперечень з його боку, що підтверджуються видатковими накладними та підписаним уповноваженими особами сторін актом звірки взаєморозрахунків від 07.02.2022. Тобто, за відсутності зі сторони покупця будь-яких заперечень щодо кількості та якості поставленого товару (в матеріалах справи відсутні акти про відмову у прийнятті партії товару, актів про невідповідність товару, заперечень щодо порушення позивачем графіку поставки товару), суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв рішення виключно керуючись доводами відповідача.

4.1.5. При цьому, суд апеляційної інстанції взагалі не надав оцінки вказаним обставинам і не взяв до уваги, що відповідно до умов Договору у разі якщо товаросупровідні документи, містять дефекти щодо форми та змісту покупець має право або відмовитись від товару або прийняти такий товар та вимагати від покупця оформлення цих документів належним чином у день поставки товару. Відсутність у матеріалах справи доказів щодо претензій відповідача щодо оформлення належним чином товаросупровідних документів та вчинення дій щодо оплати рахунків виставлених на підставі цих документів свідчить про недобросовісність та непослідовність дій відповідача. Відповідач лише на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції зазначає про те, що видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи підписано неідентифікованими особами, без доказів наявності у цієї особи повноважень на прийняття відповідних матеріальних цінностей.

4.1.6. Позивач також вказує на те, що у встановленні обставин щодо фактичного розміру заборгованості відповідача судом невірно підраховано кількість видаткових накладних та невірно встановлено розмір заборгованості, яка підлягає до стягненню з відповідача. При цьому судом апеляційної інстанції у мотивувальній частині постанови встановлено обставини щодо наявності заборгованості відповідача у більшому розмірі, ніж фактично було стягнуто за результатами розгляду спору.

4.1.7. Суд апеляційної інстанції не врахував, що сторонами у Договорі та Додаткових угодах до договору погоджено чіткі строки оплати за поставлений товар та безпідставно не врахував, що кінцевий (найдовший) термін розрахунку за поставлений товар є 28 календарних днів з дати останньої поставки товару. Вказані обставини призвели до помилковості висновків суду щодо ненастання строку оплати товару та, відповідно, незастосування судом апеляційної інстанції положень статей 218, 220 Господарського кодексу України та статей 610, 612, 625 ЦК України у спірних правовідносинах.

4.1.8. Також скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та необґрунтовано відхилив клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. Від ТОВ "АВІОН+" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить суд касаційної інстанції залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на її необґрунтованість.

4.2.2. Відзив поданий у межах строку, визначеного частиною восьмою статті 165 ГПК України, й прийнятий Судом до розгляду.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Між ТОВ "АВІОН+" (Покупець) та ТОВ "МО ЛК ОМ" (постачальник) 16.02.2021 укладено Договір за умовами якого Постачальник зобов`язувався, на підставі Замовлення Покупця та у відповідності до погодженої сторонами Специфікації поставити і передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов`язувався прийняти поставлений Постачальником Товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених Сторонами у цьому Договорі.

5.2. Пунктом 1.1. Договору передбачено, що уповноважені представники сторін - наймані працівники сторін, представники за довіреністю, іншим договором, які уповноважені сторонами і яким сторонам делеговані права розписуватись на актах, відповідних накладних, товарно-супровідних, транспортно-супровідних, відвантажувальних, приймальних, розвантажувальних та інших обов`язкових та визначених чинним законодавством України документах на товар або інших документах, безпосередньо пов`язаних з виконанням цього Договору.

5.3. Відповідно до пункту 2.2 Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент приймання товару Покупцем від Постачальника. Підтвердженням факту приймання товару є підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) накладної, товарно - супровідної та транспортно-супровідної документації на товар.

5.4. Згідно з пунктом 3.1 Договору Постачальник здійснює поставку товару у відповідності до узгодженої Сторонами та затвердженої печатками Сторін Специфікації (Додаток №1 до Договору). Специфікація надається Покупцю Постачальником також в електронному виді у форматі ЕХСЕL з обов`язковим дотриманням вимог, зазначених в Додатку № 1.1 до цього Договору "Вимоги до оформлення та надсилання Специфікації, товарної накладної в електронному форматі".

5.5. Товар за Договором поставляється Постачальником на умовах поставки згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів Інкотермс (у редакції 2010 року) з урахуванням умов Договору (пункт 5.1).

5.6. У разі відповідності поставки товару умовам цього Договору Покупець підписує видаткову накладну та товарно-транспортну накладну на поставлений Товар. Дата поставки товару повинна відповідати даті випису видаткової накладної на товар.

5.7. У пункті 5.16 Договору сторонами погоджено умови та підстави повернення Покупцем товару Постачальнику.

5.8. Загальна ціна Договору складається з сум поставленого постачальником та прийнятого покупцем товару на умовах цього Договору (за винятком повернутого), зазначених у видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін.

5.9. Відповідно до пункту 8.5 Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) сторони Договору один раз на місяць, до 10-го числа місяця наступного за звітнім місяцем проводять звірку взаєморозрахунків з обов`язковим підписанням акту звірки за адресою електронної пошти або поштою. Покупець зобов`язаний протягом одного тижня з моменту отримання акту звірки підписати його і направити Постачальнику, або заявити письмові вмотивовані заперечення.

5.10. Відповідно до Додатку №8 до Договору "Контактна інформація Сторін" Покупцем визначено контактною особою, зокрема: бухгалтер по звірянням - ОСОБА_1, електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_1, контактний телефон - НОМЕР_1 .

5.11. Як встановив суд апеляційної інстанції, у пункті 8.1.1 Договору сторонами не погоджено строки оплати Товару. Зокрема, відповідно до наявного у матеріалах справи примірника Договору сторонами у пункті 8.1 визначено таке:

"Покупець оплачує поставлений товар по закінченню __________ календарних днів з дати поставки товару Постачальником (пункт 8.1.1). По мірі реалізації товару кінцевому споживачу, не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати реалізації поставленого товару (пункт 8.1.2). Строк оплати за поставлений товар може бути збільшений згідно умов цього Договору [на час виправлення недоліків в товаросупровідних документах тощо] (пункт 8.1.3)".

5.12. Крім того, сторонами 16.02.2022 укладено Додаткові угоди до Договору, зокрема:

- Додаткова угода №4, у якій сторони погодили, що для товару ТМ "ШОСТКА", ТМ "ДАНОН", ТМ "ЛАКТАЛІС", ТМ "БАШТАНКА" строк оплати - по закінченню 28 (двадцяти восьми) календарних днів з дати поставки товару;

- Додаткова угода №5, у якій сторони погодили, що для товару ТМ "КОМО", ТМ "КАНЕВ" ", ТМ "КЛУБ СИРА" строк оплати - по закінченню 28 (двадцяти восьми) календарних днів з дати поставки товару;

- Додаткова угода №6, у якій сторони погодили, що для товару ЗАТ "Житомирський м`ясокомбінат" - Покупець оплачує поставлений Постачальником товар по мірі реалізації товару кінцевому споживачу, не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати реалізації поставленого товару".

5.13. За доводами позивача, у період з 01.02.2022 о 28.02.2022 (дата останньої поставки) ним було поставлено, а відповідачем (Покупцем) прийнято товар на загальну суму 711 924,27 грн (вказані обставини підтверджуються видатковими накладними та електронним реєстром видаткових накладних). Протягом зазначеного періоду Покупцем здійснювалось часткове повернення товару на загальну суму 585 408,03 грн (вказані обставини підтверджуються накладними на повернення товару та електронним реєстром накладних на повернення товару).

5.14. З урахуванням перехідного сальдо станом на 31.01.2022 в сумі 1 823 295,43 грн, встановленого на користь ТОВ "МО ЛК ОМ" у Акті звірки взаєморозрахунків від 07.02.2022 (за період з 01.01.2020 по 31.01.2022) загальна сума заборгованості відповідача за поставлений товар по Договору, станом на 04.06.2022 складає 1 949 181,67 грн (1 823 295,43 грн - сума заборгованості станом на 31.01.2022 + 711 924, 27 грн - сума поставки у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 - за вирахуванням 585 408,03 грн - суми вартості повернутого товару в період з 01.02.2022 по 28.02.2022).

5.15. Позивач також наголошував, що на виконання умов Договору 07.02.2022 на електронну адресу, визначену Покупцем в додатку №8 до Договору, ним було направлено Акт звірки (загальний за січень 2022 року). Згідно з умовами пункту 8.5 Договору відповідач має обов`язок підписати його та направити Постачальнику або надати письмові вмотивовані зауваження. Однак останній не повернув позивачу примірник направленого Акту звірки та не надав мотивованих зауважень щодо визначеного сальдо, встановленого на користь ТОВ "МО ЛК ОМ", а отже, за твердженням позивача відповідач погодився з визначеною у акті сумою заборгованості. З урахуванням того, що останнім днем поставки Товару є 28.02.2022 позивач вважає, що в силу положень пункту 8.1.1 Договору строк оплати у відповідача за отриманий товар настав з 28.03.2022.

5.16. З огляду на те, що відповідачем вартість отриманого товару на користь позивача у строки визначені Договором не сплачено, ТОВ "АВІОН+" також в силу положень частини другої статті 625 ЦК України має обов`язок сплатити на користь ТОВ "МО ЛК ОМ" інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на суму заборгованості за період з 29.03.2022 по 04.07.2022.

5.17. У подальшому (під час розгляду справи по суті спору) позивачем до суду першої інстанції також подано клопотання про приєднання до матеріалів справи Актів звірки взаємних розрахунків за Договором за періоди з 01.01.2022 по 31.01.2022 та з 01.01.2022 по 25.04.2022, які підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками товариств.

5.18. Суд першої інстанції з посиланням на положення частин другої, восьмої статті 80 ГПК України, ухвалив залишити вказане клопотання без розгляду на підставі статті 207 ГПК України як таке, що подане на стадії розгляду справи по суті та без обґрунтування поважності причин пропуску строку на його подання.

5.19. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на частину третю статті 269 ГПК України відмовив у прийнятті додаткових доказів, наданих позивачем, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції. За висновком суду апеляційної інстанції, у межах відзиву на апеляційну скаргу позивач не наводить пояснень причин неподання таких документів, разом із позовною заявою, а також не клопоче про поновлення пропущеного строку на подання таких доказів, як за текстом відзиву, так і шляхом викладення окремого клопотання.

5.20. Крім того, судом апеляційної інстанції задоволено клопотання відповідача про витребування документів - інформації та доказів, які підтверджують про включення або не включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, складених за результатами господарської операції з постачання товарів ТОВ "МО ЛК ОМ" на користь ТОВ "АВІОН+" на умовах Договору, а також інформацію про використання чи не використання податкового кредиту у разі його включення.

5.21. На виконання вимог ухвали суду до матеріалів справи долучено податкові декларації у відповідача, отримані від Головного управління ДПС у Львівській області, а саме: податкова накладна від 31.01.2022 №100038 на загальну суму 407 728, 38 грн; податкова накладна від 31.01.2022 №800130 на загальну суму 1 461,25 грн; податкова накладна від 31.01.2022 №727378 на загальну суму 213 907,20 грн; податкова накладна від 28.02.2022 №200820 на загальну суму 10 610,94 грн; податкова накладна від 28.02.2022 №8000500 на загальну суму 2 429, 77грн; податкова накладна від 28.02.2022 №7002673 на загальну суму 201 732,06 грн; податкова накладна від 28.02.2022 №3000151 на загальну суму 3 299,29 грн; податкова накладна від 28.02.2022 №1000155 на загальну суму 374 659,73 грн.

5.22. Відповідач, у свою чергу зазначає, що ТОВ "МО ЛК ОМ" на підтвердження наявності спірної заборгованості до позовної заяви долучено копії видаткових накладних, які підписані не уповноваженим представником відповідача та невідомими для відповідача особами (на копіях видаткових накладних відсутнє посилання на посаду особи, яка нібито прийняла товар зі сторони Покупця та не вказано прізвище, ім`я та по-батькові цих осіб). Крім того позивачем не додано будь-яких документів (довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, договору тощо), які б підтверджували повноваження осіб, що підписали видаткові накладні, відсутній також запис про реквізити документів на підставі чого невідомі особи приймали товар (довіреність, наказ, тощо).

5.23. Крім того, відповідач зазначає, що у зв`язку із вторгненням окупаційних військ російської федерації на територію України, ТОВ "АВІОН+" повністю втратило контроль над офісними та складськими приміщеннями, які знаходяться у м. Херсон, та, відповідно втрачено доступ до документів первинного та бухгалтерського обліку та доступу до серверів товариства. З огляду на наведене, підтвердити факт отримання товару від позивача на вказану у позовній заяві суму не видається за можливе. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують настання форс-мажорних обставин щодо можливості підтвердження суми заборгованості та можливості оплатити придбаний товар.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ "АВІОН+" на користь ТОВ "МО ЛК ОМ" заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням, за доводами ТОВ "МО ЛК ОМ", Покупцем за Договором свого зобов`язання в частині оплати поставленого товару.

7.2. У статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

7.3. Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

7.4. Відповідно до статті 712 цього Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

7.5. У статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

7.6. За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

7.7. Відповідно до статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

7.8. Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, зазначив, що позивачем не підтверджено первинними документами виникнення заборгованості у відповідача щодо поставок, які мали місце до лютого 2022 року, а саме з 01.01.2022 по 31.01.2022 у сумі 1 823 295,43 грн.

7.9. За висновком суду, в матеріалах справи відсутній будь-який акт звірки взаєморозрахунків, який би підтверджував (вказував) на існування заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 1 823 295,43 грн за період з 01.01.2022 по 31.01.2022, оскільки наявні у матеріалах справи акти звірки, підписані лише представником позивача.

7.10. З посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2020 у справі №916/499/20, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

7.11. Окрім того, за висновком суду, сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Водночас позивачем не підтверджено первинними документами виникнення заборгованості у відповідача щодо поставок, які мали місце до лютого 2022 року, а саме з 01.01.2022 по 31.01.2022 у сумі 1 823 295,43 грн, оскільки у матеріалах справи наявні видаткові накладні за січень 2022 року лише на загальну суму поставки у сумі 17 645,26 грн.

7.12. Суд апеляційної інстанції зазначив про те, що матеріали справи за своєю сукупністю, в силу того, що їх дані різняться і не дають змоги перевірити (підтвердити) заявлений позивачем розмір боргу, а також не співпадають з достовірними доказами (видатковими накладними, які підписані обома сторонами), а тому не доводять викладених в позові обставин. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відомості з податкових декларацій самі по собі, за відсутності первинних документів (видаткових накладних) щодо поставки відповідачу товару у січні 2022 року на загальну суму 1 805 650,17 грн також не можуть обґрунтовувати підставність позовних вимог.

7.13. Також за висновком суду, умовами пункту 8.1.1 Договору сторонами чітко не визначено строк оплати отриманого товару, а у суду відсутня можливість ідентифікувати товар на предмет відповідності торгової марки/постачальника з можливістю визначення кінцевого терміну оплати по кожній видатковій накладній, позивачем не доведено можливості поширення положень Додаткових угод на спірні видаткові накладні та, відповідно, зазначив про неможливість перевірити та встановити строки порушення відповідачем грошового зобов`язання.

7.14. Стосовно наведеного у касаційній скарзі Верховний Суд зазначає таке.

7.15. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.


................
Перейти до повного тексту