П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 905/1907/21
Провадження № 12-1гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Уркевича В. Ю.,
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Усенко Є. А.,
за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.,
учасники справи:
прокурор - Атаєва Д. К., прокурор офісу Генерального прокурора
позивач-1 - не з`явились,
позивач-2 - не з`явились,
відповідач - не з`явились,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури (далі - Скаржник)
на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 (суддя Кротінова О. В.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 (головуючий Зубченко І. В., судді Радіонова О. О., Чернота Л. Ф.) у справі
за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради (далі - Рада) та Комунального закладу "Канівська санаторна школа Черкаської обласної ради" (далі - Школа)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" (далі - ТОВ "АС")
про стягнення 365 870,72 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У жовтні 2021 року Прокурор звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Ради та Школи до ТОВ "АС" про стягнення на користь Школи 365 870,72 грн.
1.2. Позов мотивовано тим, що Школа та ТОВ "АС" порушили вимоги Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 922-VIII) та умови укладеного між ними договору постачання природного газу від 03.01.2018 № 488 (18) Б (далі - Договір), оскільки без належних підстав уклали додаткові угоди, якими внесли зміни до істотних умов Договору, а саме збільшили ціну за одиницю товару та зменшили загальні обсяги поставки газу.
1.3. На обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у цій справі Прокурор зазначив, що вищевказані протизаконні дії порушують права та інтереси держави, оскільки виконання зобов`язань за нікчемними додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання коштів обласного бюджету. При цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за нікчемними угодами такому інтересу не відповідає.
1.4. Підставою представництва інтересів держави в особі Ради та Школи Прокурор указав наявність у них владних повноважень у спірних правовідносинах, оскільки Рада відповідає за реалізацію державної політики у сфері освіти, є засновником Школи та власником закріпленого за нею комунального майна, а Школа є розпорядником коштів обласного бюджету та стороною Договору. На думку Прокурора, оскільки незаконне та безпідставне фінансування за нікчемними додатковими угодами до Договору здійснювалося за рахунок коштів обласного бюджету з рахунку Школи, то ці кошти підлягають поверненню саме на користь цього комунального закладу. Прокурор також посилався на пасивну поведінку Ради і Школи, оскільки вони не вживали заходів для повернення бюджетних коштів, хоча були обізнані про стверджувані порушення. Так, 02.09.2021 Прокурор направляв Раді та Школі листи, в яких повідомляв про необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, а також пропонував їм звернутись із відповідним позовом до суду або вказати причини, які цьому перешкоджають. Однак у відповідях на вказані листи Рада повідомила, що не має наміру звертатись до суду з позовом і що таким правом наділена Школа як сторона Договору, а Школа просила Прокурора самостійно захистити інтереси держави, оскільки не має коштів на сплату судового збору та юриста у штаті. У подальшому 29.09.2021 Прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), надіслав Раді та Школі відповідні повідомлення про пред`явлення позову в цій справі.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.01.2022, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022, клопотання ТОВ "АС" задоволено та залишено без розгляду позов Прокурора.
2.2. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Рада своїм рішенням від 18.12.2018 № 28-20/VІІ "Про обласний бюджет Черкаської області на 2019 рік" визначила головним розпорядником коштів обласного бюджету на загальноосвітні санаторні школи-інтернати Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Управління). Оскільки Рада не є головним розпорядником коштів обласного бюджету на загальноосвітні санаторні школи-інтернати або стороною Договору, то у розумінні статті 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вона не може виступати позивачем у цій справі, а Прокурор помилково звернувся з позовом в інтересах держави в особі цього органу місцевого самоврядування.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Школа не є суб`єктом владних повноважень, а Прокурор не має підстав представляти її інтереси в суді, оскільки за статутом цей комунальний заклад має самостійний баланс, відокремлене майно, розрахунковий рахунок в органах Державної казначейської служби України, веде самостійний бухгалтерський облік, має повну фінансову самостійність та працює за власним штатним розкладом і кошторисом видатків, що затверджуються Управлінням.
2.3. В оскарженій постанові суд апеляційної інстанції підтримав мотиви суду першої інстанції щодо відсутності підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Школи, а щодо відсутності у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Ради апеляційний суд доповнив мотиви суду першої інстанції твердженнями про те, що, за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, владні повноваження мають розглядатися в розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов, повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов. При цьому наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинне реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин.
Оскільки Рада не є стороною Договору, а позовна заява містить вимоги про стягнення грошових коштів саме на користь Школи, а не на користь органу місцевого самоврядування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Прокурор визначив порушення прав комунального закладу, а не територіальної громади в особі Ради.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. 26.09.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) надійшла касаційна скарга заступника керівника Черкаської обласної прокуратури, у якій він просив скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі
4.1. Судипопередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про необхідність залишення позову Прокурора без розгляду, оскільки неправильно застосували статті 22, 26 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), статті 6, 19 Конституції України, статтю 23 Закону № 1697-VII, статті 17, 43, частину другу статті 61, частину п`яту статті 64 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР), а також порушили статті 53, 226 ГПК України. При цьому суди безпідставно застосували при вирішенні цього спору висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, та не врахували релевантних висновків КГС ВС, викладених у постанові від 15.06.2022 у справі № 924/674/21.
4.2. Школа і Рада є органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, та належними позивачами у цій справі, оскільки Школа розпорядилась не власними коштами, отриманими як прибуток чи інший дохід, а витратила кошти обласного бюджету, виділені відповідним рішенням Ради. Таким чином, Школа як суб`єкт владних повноважень реалізувала функції держави щодо розпорядження бюджетними коштами, які виділила Рада як головний розпорядник коштів державного бюджету. При цьому позов Прокурора у цій справі не спрямований на безпосередній захист інтересів комунального закладу (Школи) як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства щодо публічних закупівель за бюджетні кошти та їх повернення до бюджету, оскільки в силу статей 22, 26 БК України бюджетні кошти, які зараховуються на рахунок комунального закладу, в подальшому будуть перераховані до обласного бюджету.
4.3. У силу статей 22, 26 БК України та статті 17 Закону № 280/97-ВР відносини, які виникли між Радою та Школою, будуються на засадах підконтрольності та підпорядкованості в частині одержання і витрачання бюджетних коштів та здійснення фінансово-господарської діяльності. Аналогічний висновок про наявність повноважень в органів місцевого самоврядування, обласних та районних державних адміністрацій, їх структурних підрозділів для звернення до суду з позовними заявами у сфері публічних закупівель, де вони не є стороною договору, зробив КГС ВС у справах № 905/1250/18 (постанова від 27.03.2019), № 917/194/18 (постанова від 02.04.2019), № 913/176/18 (постанова від 29.01.2019), № 913/205/18 (постанова від 28.03.2019) та № 905/794/17 (постанова від 24.07.2018).
4.4. Школа як юридична особа, яка створена державою для забезпечення потреб суспільства в особі учнів, здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, а тому наділена обов`язковими ознаками замовника у розумінні пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 922-VIII.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. 12.12.2022 до КГС ВС надійшло клопотання Ради, в якому вона просила повністю задовольнити касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури, а також розглядати цю справу без участі її представника.
5.2. У встановлений Судом строк відзиви на касаційну скаргу від решти учасників справи не надійшли.
6. Розгляд справи Верховним Судом
6.1. Ухвалою від 24.10.2022 колегія суддів КГС ВС відкрила касаційне провадження за вказаною вище скаргою, а ухвалою від 21.12.2022 передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину п`яту статті 302 ГПК України, яка визначає однією з підстав для такого передання наявність виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
6.2. В ухвалі про передання колегія сформулювала низку питань, які, на її думку, постануть перед Великою Палатою Верховного Суду у цій справі, а саме:
1) чи може прокурор звертатись до суду в інтересах органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень та комунального закладу з вимогою про визнання укладеного правочину недійсним та стягнення коштів;
2) чи може суд задовольнити позовну вимогу органу місцевого самоврядування про визнання договору недійсним та відмовити у стягненні коштів на користь комунального закладу; чи є такий спосіб захисту ефективним;
3) чи є у такому випадку вимога про стягнення коштів до державного, місцевого бюджету належним способом захисту інтересів держави та/або територіальної громади у збереженні бюджетних коштів.
6.3. Також колегія суддів вважає, що для досягнення єдності практики необхідно уточнити наведений у пункті 9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 висновок про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, де передбачено, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі № 1697-VII інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 цього Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
На переконання колегії суддів, таке уточнення має полягати в доповненні наведеної вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду висновками про те, що прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та некомерційного комунального підприємства з вимогами про визнання недійсним правочину, укладеного комунальним підприємством, та про стягнення коштів на користь такого комунального підприємства (як частини двосторонньої реституції) або на користь держави (у разі якщо це передбачено законом).
6.4. Мотивуючи необхідність розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи, колегія суддів вказує, що за усталеною практикою держава та територіальна громада можуть володіти майном та грошовими коштами, здійснення належного розпорядження якими є одним із тих інтересів, що захищаються прокурором шляхом звернення до суду, в тому числі з вимогою про визнання недійсними правочинів, що передбачають оплату за рахунок публічних коштів, та їх стягнення.
6.5. Разом з цим колегія суддів звернула увагу, що об`єднана палата КГС ВС у постанові від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21 відступила від висновків КГС ВС про можливість звернення прокурора з позовом в інтересах комунального некомерційного підприємства, викладених у постанові від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, на неврахування яких судами попередніх інстанцій посилався Скаржник. Здійснюючи цей відступ, об`єднана палата КГС ВС виходила з такого: а) комунальне некомерційне підприємство (театр), в особі якого (поряд з іншими особами) прокурор подав позов в інтересах держави, не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень; б) театр як юридична особа спроможний самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення; в) відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в цій справі в особі театру.
6.6. На противагу цьому колегія суддів наводить висновки, викладені у постанові КГС ВС від 20.07.2022 у справі № 910/4210/20, про те, що органами держави можуть бути визнані не тільки ті організації, які мають відповідний статус у національному праві держави-боржника, а й за певних умов державні компанії.
Роблячи такий висновок у справі № 910/4210/20, КГС ВС посилався на висновки зі справи Maffezini v. Spain, у якій трибунал Центру з розв`язання інвестиційних спорів (ICSID) зазначив, що першим кроком при визначенні того, чи є організація державним органом, є встановлення того, чи вона є власністю держави і чи контролює її держава безпосередньо або опосередковано. Також беруться до уваги цілі та завдання, для яких організація утворена: чи належать вони до функцій, які є за природою державними (притаманними державі і такими, що за загальним правилом не виконуються приватними бізнесами й особами). З огляду на різноманітні форми, які можуть мати державні підприємства, структурного тесту може не вистачати для встановлення того, чи є організація органом держави і чи можуть її дії вважатись державними (тобто було запроваджено функціональний тест щодо визначення ролі, яку виконує організація, - пункти 77, 79 рішення).
Також у наведеній справі КГС ВС врахував висновки зі справи Ceskoslovenska Obchodni Banka, A. S. V. The Slovak Republic (ICSID Case no ARB/97/4, Decision on Objections to Jurisdictions, May 24, 1999), у якій трибунал встановив, що факту володіння державою акціями у корпорації (більше 65 % уряду Чехії і близько 24 % уряду Словаччини) було недостатньо для ухвалення рішення про те, чи мав позивач за Вашингтонською конвенцією статус юридичної особи держави-учасника, коли її діяльність за своєю природою була "не стільки державницькою, скільки комерційною". Приватна корпорація, діяльність якої спрямована на отримання прибутку при виконанні по суті державницьких функцій, делегованих їй державою, за функціональним тестом може вважатись органом держави.
Ураховуючи викладене, у пункті 111 постанови від 20.07.2022 у справі № 910/4210/20 КГС ВС дійшов висновку про те, що якщо юридична особа фактично виконує функції державного органу, тобто є alter ego ("другим я") такої держави, на майно, формально належне такій юридичній особі, може бути звернене стягнення за боргами держави (суд нехтує формальною відокремленістю майна цієї юридичної особи від майна держави). Зокрема, слід враховувати такі критерії: чи утворена компанія для виконання комерційних цілей; чи виконує компанія функції, притаманні державним органам (тобто здійснює публічну функцію, не характерну для приватних осіб); чи здійснює така компанія інші види діяльності та чи є вони основними / самостійними або носять допоміжний характер до виконання нею публічної функції; яким є ступінь контролю з боку держави; чи відокремлене майно компанії від майна держави.
6.7. Також колегія суддів зауважує, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 522/22473/15-ц, у якій має бути вирішено, зокрема, питання про те, чи має право учасник правочину, який фактично контролює товариство, звертатись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, укладеного товариством. На думку колегії суддів, від вирішення спору у справі № 522/22473/15-ц залежить і правова позиція, яка буде сформована у цій справі, оскільки єдиним засновником (учасником) Школи є Рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст Черкаської області, а Прокурор, захищаючи інтереси територіальної громади, звернувся із цим позовом в особі Ради.
6.8. Окрім цього, колегія суддів з посиланням на пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що суб`єкт владних повноважень - це уповноважений носій публічної влади, а перелік таких суб`єктів не є вичерпним (абсолютним), оскільки в адміністративно-правові відносини можуть вступати й інші суб`єкти владних повноважень, не зазначені у цій статті. При цьому поняття "суб`єкт владних повноважень" варто оцінювати не в інституційному, а у функціональному аспекті. Інакше кажучи, визначальним для віднесення того чи іншого органу (особи) до суб`єктів владних повноважень є не лише його місце в системі публічної влади, а й функції, які він виконує, і такі функції мають бути пов`язані зі здійсненням публічного адміністрування.
6.9. Беручи до уваги те, що держава може делегувати свої публічні повноваження самоврядним (саморегулівним) структурам та уповноваженим суб`єктам, які частково виконуватимуть ці функції за вказівкою держави, колегія суддів виснувала, що такими суб`єктами можуть бути, зокрема й комунальні підприємства та заклади.
6.10. Колегія суддів звертає увагу на особливості формування та використання бюджету комунального закладу, які визначені БК України та Законом № 280/97-ВР і полягають у тому, що органи місцевого самоврядування, основною функцією яких є публічне управління, як правило, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації певних повноважень у відповідних сферах, а делегують владні повноваження з розпорядження / користування бюджетними коштами комунальним підприємствам, установам, закладам, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів. На думку колегії суддів, зазначені суб`єкти нарівні з органами місцевого самоврядування є учасниками бюджетного процесу, а саме розпорядниками бюджетних коштів за відповідними бюджетними призначеннями та асигнуваннями, що свідчить про виконання комунальними підприємствами публічно-владних управлінських функцій, у тому числі на виконання делегованих повноважень як суб`єкта владних повноважень.
6.11. Здійснивши аналіз положень Закону № 922-VIII, статуту Школи та умов Договору, колегія суддів дійшла висновку про те, що, укладаючи та виконуючи Договір, Школа реалізувала делеговані їй владні повноваження з розпорядження коштами відповідного державного / комунального бюджету, а нераціональне використання нею таких коштів має наслідком порушення публічних інтересів (інтересів держави, територіальної громади), оскільки Школа є учасником бюджетного процесу та реалізує у ньому публічну функцію розпорядника коштів.
6.12. У зв`язку із цим колегія суддів вважає, що у випадку наявності порушень вимог Закону № 922-VIII прокурор може звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, який допустив таке порушення, в тому числі в особі некомерційного комунального підприємства, яке володіє майном на праві оперативного управління, створене не для отримання прибутку, а для виконання важливих соціальних або публічних функцій, безпосередньо здійснює розпорядження бюджетними коштами та є замовником закупівлі в розумінні Закону № 922-VIII.
6.13. При цьому колегія суддів указує, що суд не повинен обмежуватись установленням лише організаційно-правової форми такого суб`єкта та відносин власності (структурний тест), а має також здійснити аналіз його діяльності, покладених на нього функцій та встановити, чи такий суб`єкт є суб`єктом владних повноважень.
6.14. На переконання колегії суддів, у цій справі Прокурор був позбавлений можливості звернутися до суду в інтересах держави з позовом про порушення вимог Закону № 922-VIII як в особі замовника закупівлі (комунального підприємства), так і в особі органу, якому цей замовник підпорядковується (обласна рада), що дозволило б захистити публічні інтереси щодо розпорядження бюджетними коштами у випадку їх нераціонального використання та запобігти відповідним зловживанням щодо змін ціни, які некомерційне комунальне підприємство могло допустити під час проведення публічної закупівлі.
6.15. Ухвалою від 01.02.2023 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 905/1907/21 за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 і призначила її до розгляду в судовому засіданні на 05.04.2023.
6.16. Ухвалою від 05.04.2023 Велика Палата Верховного Суду повідомила учасників справи про те, що наступне судове засідання відбудеться 21.06.2023.
7. Встановлені судами обставини
7.1. Господарські суди розглядали справу № 925/717/19 за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ради та Управління до Школи та ТОВ "АС" про визнання недійсними додаткових угод до договору постачання природного газу та стягнення 365 870,72 грн.
7.2. У постанові Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 у справі № 925/717/19 встановлено, що за статутом Школа підпорядкована Раді (засновнику), а органом управління цим закладом відповідно до делегованих повноважень є Управління. Рада є засновником Школи, управляє закріпленим за нею майном, затверджує обласний бюджет, з якого фінансується цей комунальний заклад, і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету.
За рішенням Ради від 20.04.2018 № 22-14/VІІ "Про перелік суб`єктів та об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області" управління Школою здійснює Управління.
Рішенням Ради від 18.12.2018 № 28-20/VІІ "Про обласний бюджет Черкаської області на 2019 рік" Управління визначено головним розпорядником коштів обласного бюджету на загальноосвітні санаторні школи-інтернати.
Положенням про Управління, затвердженим розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 08.12.2015, передбачено, що відповідно до покладених на нього власних повноважень Управління організовує та контролює роботу державних і комунальних навчальних закладів відповідно до делегованих Міністерством освіти і науки України повноважень.
7.3. За статутом, затвердженим розпорядженням голови Ради від 21.12.2016 № 345-р, Школа є юридичною особою, неприбутковим закладом, має самостійний баланс, відокремлене майно, розрахунковий рахунок в органах Державної казначейської служби України, веде самостійний бухгалтерський облік. Безпосереднє управління Школою здійснює директор, який користується в установленому порядку майном і розпоряджається коштами цього закладу, планує і організовує господарську діяльність та здійснює контроль за її виконанням, укладає угоди з юридичними та фізичними особами. Школа має повну фінансову самостійність і працює за власним штатним розкладом і кошторисом видатків, затверджених Управлінням.
8. Позиція Великої Палати Верховного Суду
8.1. Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
8.2. Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
8.3. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
8.4. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
8.5. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).
8.6. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).
8.7. У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
8.8. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
8.9. Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
8.10. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
8.11. Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.
8.12. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду підтверджує свої висновки, викладені у пункті 9 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. Разом з цим слід враховувати, що у контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі № 1697-VII інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
8.13. Підстав для відступу чи уточнення цих висновків Велика Палата Верховного Суду не вбачає.
8.14. Позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі Ради та Школи з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні реалізації принципів регулювання бюджетних відносин під час здійснення публічних закупівель.
8.15. Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Школи, Прокурор у позовній заяві стверджував, що у спірних правовідносинах вона наділена владними повноваженнями, оскільки є розпорядником коштів обласного бюджету та стороною Договору.
8.16. Суди встановили, що за статутом Школа є юридичною особою, неприбутковим закладом, має самостійний баланс, відокремлене майно, розрахунковий рахунок та веде самостійний бухгалтерський облік. Безпосереднє управління Школою здійснює директор, який в установленому порядку користується майном і розпоряджається коштами цього закладу, планує і організовує господарську діяльність та здійснює контроль за її виконанням, укладає угоди з юридичними та фізичними особами. Школа має повну фінансову самостійність і працює за власним штатним розкладом і кошторисом видатків, затверджених Управлінням.