Ухвала
21 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 633/195/17
Провадження № 13-39 кс 23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) кримінального провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_15 на вирок Печенізького районного суду Харківської області від 28 січня 2022 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року та прокурора ОСОБА_16, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року щодо засудженого ОСОБА_15,
встановила:
Вироком Печенізького районного суду Харківської області від 28 січня 2022 року ОСОБА_15 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_15 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року вирок Печенізького районного суду Харківської області від 28 січня 2022 року щодо ОСОБА_15 залишено без змін.
Указані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржено засудженим ОСОБА_15 та прокурором ОСОБА_16 в касаційному порядку.
Мотиви передачі кримінального провадження на розгляд Великої Палати
Ухвалою від 31 травня 2023 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - колегія суддів, Касаційний кримінальний суд) постановила передати кримінальне провадження щодо ОСОБА_15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважаючи, що дана справа містить виключну правову проблему.
Як зазначає колегія суддів, предметом перевірки суду касаційної інстанції у цьому кримінальному провадженні був вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду за касаційними скаргами обох сторін, у яких порушується питання про законність цих судових рішень.
Проте, основним питанням, яке мав вирішити Верховний Суд, було визначення чи відноситься Державна служба з надзвичайних ситуацій України (далі - ДСНС України) до правоохоронного органу і чи є засуджений ОСОБА_15 працівником такого органу.
Разом з тим, колегія суддів підкреслює, що проблема визначення понять "правоохоронний орган" і "працівник правоохоронного органу" не обмежується лише визначенням чи є ДСНС правоохоронним органом, а є значно ширшою, оскільки за відсутності чіткого законодавчого врегулювання аналогічні питання постають і стосовно інших органів державної влади.
Відсутність однозначного законодавчого визначення "правоохоронні органи" позбавляє особу можливості передбачити правові наслідки власних вчинків.
Також, колегія суддів зазначає, що визначення поняття "правоохоронні органи", наведене у ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" та ст. 1 Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами", через вказівку на здійснення ними правозастосовних або правоохоронних функцій, не є коректним, адже правозастосовні функції включають у себе правоохоронні, проте не вичерпуються ними.
Таким чином, під час касаційного розгляду колегія суддів дійшла висновку про наявність у даному провадженні виключної правової проблеми, яка полягає у відсутності на законодавчому рівні та у судовій практиці чітких критеріїв визначення понять "правоохоронний орган" та "працівник правоохоронного органу", що породжує неоднакове застосування норм матеріального та процесуального права, а також вкрай негативно впливає на реалізацію принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Тому, з огляду на необхідність формулювання фундаментальних підходів та чітких критеріїв для визначення понять "правоохоронний орган" та "працівник правоохоронного органу", з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що доцільним є висловлення позиції з цього питання саме Великою Палатою Верховного Суду.