Постанова
Іменем України
22 червня 2023 року
м. Київ
справа № 947/27643/19
провадження № 61-9016св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2021 року в складі судді Луняченка В. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року в складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з нею як матір`ю за місцем її проживання, а також стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі, розмір якої має відповідати 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На обґрунтування вимог зазначала, що з 2011 року проживала разом із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_4 .
Під час спільного проживання поведінка відповідача стала агресивною, він почав систематично застосовувати фізичне насильство щодо неї та дітей, а в грудні 2018 року забрав спільних дітей та утримує їх в ізоляції.
Висновком Служби у справах дітей Біляївської державної районної адміністрації від 01 жовтня 2019 року визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з нею, однак відповідач не виконує вказане рішення служби у справах дітей, повністю обмежив її спілкування з дітьми.
З урахуванням того, що дітям необхідно забезпечити належний рівень життя для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів у визначеному нею розмірі.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому просив визначити місце проживання дітей разом з ним, а також стягнути з відповідачки аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_1 покинула дітей 01 грудня 2018 року і з цього моменту діти проживають з ним та не бажають повертатися до матері. По всім заявам ОСОБА_1 до правоохоронних органів була проведена перевірка, під час якої жодні обставини не знайшли свого підтвердження. Проживання дітей з матір`ю не може сприяти їх гармонійному зростанню враховуючи спосіб життя ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю ОСОБА_1 за місцем її проживання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, та до повноліття дитини, у твердій грошовій сумі, яка відповідає 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у розмірі 1 255,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, та до повноліття дитини, у твердій грошовій сумі, яка відповідає 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у розмірі 1 255,00 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у грудні 2018 року під час тимчасового перебування ОСОБА_1 за межами України ОСОБА_2 без згоди матері забрав з місця спільного проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і переїхав з ними до своїх батьків у село Велика Балка Біляївського району Одеської області, де вони проживають по цей час.
ОСОБА_2 не надавав згоду на спілкування представників Служби у справах дітей з неповнолітніми ОСОБА_3, ОСОБА_4 та вважає за можливе дозволити матері спілкуватися з дітьми виключно на підставі судового рішення. Діти протягом останніх трьох років ізольовані батьком від спілкування з матір`ю ОСОБА_1 .
Неповнолітня ОСОБА_3 сприймає своє місце проживання як проживання "у бабусі", з якою спілкується переважну більшість часу. У неї відсутні будь-які погані спогади про матір.
Надавши оцінку установленим обставинам справи крізь призму врахування найкращих інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, взявши до уваги вік дітей, висновок органу опіки та піклування Біляївської районної адміністрації Одеської області, урахувавши особисті якості обох батьків, можливість створення ними належних умов для виховання дітей, суди дійшли висновку про визначення місця проживання дітей із матір`ю.
З урахуванням викладеного, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти на дітей у твердій грошовий сумі, яка відповідає 50 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, та на день ухвалення рішення становить 1 255 грн
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року в справі № 207/3144/16 (провадження № 61-29090св18), від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16- ц (провадження № 14-446цс18), від 03 квітня 2019 року в справі № 521/17605/16-ц (провадження № 61-31429св18), від 24 квітня 2019 року в справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18), від 04 березня 2020 року в справі № 356/417/17 (провадження № 61-16764св18), від 21 липня 2021 року в справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Апеляційний суд не повідомив його про дату та час слухання справи.
Висновок Органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації про доцільність проживання дітей разом з матір`ю недостатньо обґрунтований, тому він не підлягав врахуванню згідно статті 19 СК України.
Діти мають все необхідне для життя, навчання і дозвілля, він прагне та здатний забезпечити їм гідне виховання, освіту та добробут. Зміна місця проживання дітей суперечить їхнім інтересам.
Та обставина, що він хоче врегулювати порядок спілкування дітей з матірʼю в судовому порядку не може бути підставою для визначення місця проживання дітей з нею.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Одеси.
07 березня 2023 року справа № 947/27643/19 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2011 року по 01 грудня 2018 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_4
01 грудня 2018 року під час тимчасової відсутності у зв`язку з виїздом за межі України ОСОБА_1, ОСОБА_2 забрав з місця спільного проживання - квартири АДРЕСА_1, дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і переїхав разом з ними за адресою своєї реєстрації в АДРЕСА_2, де вони разом з батьками ОСОБА_2 проживають по цей час.
Згідно висновку Органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 13 грудня 2019 року умови проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовільні, обоє батьків здатні виконувати обов`язки щодо виховання дітей та догляду за ними. Орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей з матір`ю ОСОБА_1
ОСОБА_1 працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інфокс" філія "Інфоксводоканал", займає посаду інженера з проектно-кошторисної роботи центру з надання послуг, її дохід за 2021 рік склав 160 181,73 грн, за період з 01 січня по 31 березня 2022 року - 27 895, 54 грн.
Відповідно до протоколу бесіди Служби у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації з батьками неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_3 від 23 жовтня 2020 року, батько дітей не надав згоду на спілкування представників служби у справах дітей з дітьми у зв`язку з перебуванням в провадженні суду спору про визначення їх місця проживання та стягнення аліментів. Також ОСОБА_5 вважає за можливе надавати можливість матері спілкуватись з дітьми виключно на підставі відповідного рішення суду, а для спілкування із старшою донькою матері достатньо 5 хвилин перерви між уроками у школі.
Надаючи пояснення в суді першої інстанції, малолітня ОСОБА_3 зазначила, що вона сприймає своє теперішнє місце проживання як проживання "у бабусі" з якої спілкується переважну більшість часу. Вказувала на те, що у неї з`явилася "нова мама", а ОСОБА_1 є "старою мамою", з якою вона спілкується тільки у школі, оскільки батько забороняє спілкування з нею в інший час. Для неї немає різниці, з ким проживати, батьком чи матір`ю, у неї немає поганих спогадів про проживання з матір`ю, однак хоче продовжувати жити з батьком, тому що любить його.