Постанова
Іменем України
16 червня 2023 року
м. Київ
справа № 646/8382/17
провадження № 61-4733св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Панасенка Павла Петровича на рішення Червонозаводського районного суду
м. Харкова від 24 березня 2021 року у складі судді Єжова В. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Окрім неї, у квартирі зареєстровані її колишній чоловік - ОСОБА_2, їх спільний син - ОСОБА_4, та її син від першого шлюбу - ОСОБА_5 . З відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу з її згоди відповідач як член сім`ї був зареєстрований
у квартирі. Після розірвання шлюбу відповідач залишився проживати в її квартирі. Виконати вимогу позивачки виїхати з квартири та знятися з реєстрації відповідач відмовляється. Неодноразово він погрожував їй насильством, спричиняв тілесні ушкодження, унаслідок чого вона була вимушена залишити власне житло. Тепер вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином росії та постійно мешкає у м. санкт-петербурзі. Весною 2016 року їй стало відомо, що відповідач уклав новий шлюб та постійно мешкає за місцем мешкання дружини, що є підставою для визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою.
Посилаючись на статтю 405 ЦК України, ОСОБА_1 просила усунути їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження власністю,
а саме, квартирою АДРЕСА_1, та визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняти його з реєстраційного обліку у квартирі.
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 про поновлення права користування житловим приміщенням шляхом вселення.
Позов мотивований тим, що після реєстрації шлюбу із ОСОБА_1 він був вселений у вказану квартиру та зареєстрований в ній. З цього часу це його єдине місце проживання. Влітку 2013 року відповідачка покинула сім`ю та поїхала до нового чоловіка у м. санкт-петербург, росія. Після від`їзду вона час від часу приїздила у м. Харків та виганяла його з квартири. У його відсутність відповідач влітку 2016 року змінила замки та поставила сигналізацію на квартиру, через що він не може потрапити до неї. Зазначив, що право власності на спірну квартиру за позивачем відповідно до частини другої статті 331 ЦК України та статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"не зареєстроване.
ОСОБА_2 просив поновити його право користування житловим приміщенням та вселити у квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 березня
2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічні позовні вимог ОСОБА_2 задоволено.
Поновлено ОСОБА_2 право користування квартирою
АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати
у сумі 704,80 грн.
Відмовляючи у задоволенні вимог позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з підстав недоведеності, що ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі без поважної причини. Водночас задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що ОСОБА_1 у червні 2016 року змінила замки на дверях та встановила сигналізацію у квартирі. Отже, ОСОБА_2 довів, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) неправомірно порушила його право користування житловим приміщенням у спірній квартирі, внаслідок чого він не зміг потрапити до житла та користуватися ним. За таких обставин суди дійшли висновку, що порушене право ОСОБА_2 підлягає поновленню шляхом вселення його у зазначене житлове приміщення.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
31 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Панасенко П. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити,
а позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що інтереси позивачки, як власника житла та користувача цим житлом, перевищують інтереси колишнього члена сім?ї, у якого припинилися правові підстави користування чужим майном та який, за доводами позивачки, забезпечений іншим житловим приміщенням, що ним не спростовано. Заявник вказує, що суд не врахував інтереси ОСОБА_1 .
Аргументи інших учасників справи
05 травня 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Відзив мотивований тим, що оскаржувані судові рішення постановлені
з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд ретельно вивчив та встановлені обставини справи, відповідно до яких виклав висновки
у судових рішеннях. Касаційна скарга є необґрунтованою.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Червонозаводського районного суду м. Харкова.
24 травня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
13 січня 1995 року ОСОБА_6 придбала 45/100 частин
квартири АДРЕСА_1, про що на Харківській товарній біржі укладено договір Н4-18.
16 листопада 1996 року між сторонами зареєстровано шлюб.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 лютого
2014 року (справа № 646/791/14-ц) шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 розірвано.
Згідно з довідкою КП "Жилкомсервіс" з місця проживання про склад сім`ї та прописку від 16 серпня 2016 року за адресою:
АДРЕСА_2 зареєстровано 4 особи: ОСОБА_1 (власник); ОСОБА_4 (син); ОСОБА_5 (син); ОСОБА_2 (чоловік).
ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою з 05 лютого 1997 року.
Листом Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області від 03 серпня 2018 року № 51/119-63/01/12-2018 суд повідомлено, що ОСОБА_2 звертався до Основ`янського ВП ГУНП в Харківській області із заявами, які були зареєстровані в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події від 01 червня 2015 року № 6048 (матеріал списано у справу за відсутністю обставин, які можуть свідчити про вчинення будь-якого кримінального правопорушення); від 01 травня 2016 року № 6193 (матеріал внесений до єдиного реєстру досудових розслідувань
02 травня 2016 року за № 12016220060000997 за ознаками частини першої статті 125 КК України та закінчено 21 липня 2017 року за відсутністю складу злочину); від 26 липня 2018 року № 14950 (матеріал знаходиться на розгляді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Основянського ВП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Коваленка А. В.). У відповіді від 29 липня 2018 року зазначено про припинення перевірки за заявою.
09 липня 2014 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчим І. О., представляти її інтереси у будь-яких установах, організаціях та підприємствах незалежно від їх організаційної форми та підпорядкованості, а також перед фізичними особами з питань, які будуть стосуватися: 1) управління, користування (у межах, визначених довіреністю) належними їй на праві особистої приватної власності 45/100 частками квартири АДРЕСА_1 ; 2) здійснення ремонтних робіт (у тому числі перепланування) у зазначеній квартирі, з наступним отриманням у відповідних органах технічної та будь-якої іншої необхідної документації на зазначений вище об`єкт нерухомості після закінчення ремонту та відповідної реєстрації права власності; 3) укладення договорів щодо експлуатації зазначеної квартири; 4) в разі необхідності - реєстрації самовільних перебудов тощо. Для цього представник вправі: мати вільний доступ до зазначеної нерухомості та користуватися (управляти) нею на власний розсуд та інші права, зазначені в тексті довіреності. Довіреність зберігає чинність до 09 липня 2024 року.
У подальшому ОСОБА_2 здійснював дії, спрямовані на поліпшення житлових умов за вказаною адресою.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Конституція України гарантує як захист права власності, так і захист права на житло.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності
є непорушним.
Згідно з частиною третьою статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частини друга, четверта статті 3 СК України.