Постанова
Іменем України
16 червня 2023 року
м. Київ
справа № 761/39955/20
провадження № 61-4157св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Адміністрація Державної прикордонної служби України,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 травня 2021 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення зі службової квартири та зняття з реєстрації.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі та був звільнений з неї указом Президента України від 31 серпня 2019 року № 346/2019.
Під час проходження військової служби в Одеському гарнізоні Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 був забезпечений постійною житловою площею за місцем служби за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 53,64 кв. м, житловою площею 28,41 кв. м.
У подальшому ОСОБА_1 був переведений для проходження військової служби до Адміністрації Державної прикордонної служби України та забезпечений службовою житловою площею для тимчасового проживання на період проходження служби у вигляді 3-кімнатної службової квартири АДРЕСА_2 (у подальшому, відповідно до розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації в м. Києві від 03 березня 2018 року № 116, поштову адресу змінено на номер будинку з " АДРЕСА_3 на родину з 4-х осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_4 (дочка).
Після звільнення з військової служби та виключення з усіх видів забезпечення листом Адміністрації Державної прикордонної служби від 02 червня 2020 року ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність здачі службового житла (службової квартири АДРЕСА_4 ), що відповідачами зроблено не було.
Позивач зазначав, що невиконання відповідачами вимог Адміністрації Державної прикордонної служби щодо виселення зі службового житла порушує соціальні права інших військовослужбовців та членів їх сімей, які перебувають на обліку та в списках осіб, що потребують отримання службового житла.
Посилаючись на наведене, Адміністрація Державної прикордонної служби просила суд виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зі службової квартири АДРЕСА_4 та зобов`язати останніх знятись із реєстрації за вищевказаною адресою.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах державної прикордонної служби з 1994 року та є військовим пенсіонером, має військову вислугу 35 років, із яких 25 років прослужив в органах державної прикордонної служби, тому посилання позивача на можливість виселення відповідача з родиною зі службового приміщення, наданого Адміністрацією Державної прикордонної служби, суд не вважав за доцільне, оскільки пунктом 2 частини першої статті 125 ЖК України передбачено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування того, що відповідачу раніше надавалось службове житло, яке не було здане, а саме 2-кімнатна квартира АДРЕСА_5 . Натомість у Державній прикордонній службі України перебувають у черзі особи, які потребують отримання службового житлового приміщення, а саме військовослужбовці, які проходять військову службу в особливий період.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
При новому апеляційному розгляді справи постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим. Апеляційний суд зазначив, що спірне службове житло надано військовослужбовцю ОСОБА_1 та членам його сім`ї на період проходження військової служби, при цьому станом на час розгляду справи він продовжує перебувати на військовій службі, тому відсутні правові підстави для виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх малолітніх дітей зі службової квартири на підставі статті 124 ЖК України. Зазначений спосіб реалізації прав позивача, як власника службового житла, суд вважав таким, що не відповідатиме критерію законності втручання у право на житло військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 березня 2023 року Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 квітня 2019 року в справі № 463/251/16-ц, від 22 січня 2020 року в справі № 761/45386/17, від 17 квітня 2020 року в справі № 463/6203/17, від 07 грудня 2022 року в справі № 761/18533/20, від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
Суди не врахували, що службове житло надається особі тимчасово, допоки з роботодавцем, який надав це житло, її пов`язують трудові правовідносини, а після їх припинення службове житло має бути повернуто роботодавцю для того, щоб у ньому мали можливість проживати інші працівники.
Звільнення відповідача з військової служби, його виключення зі списків особового складу, зняття з усіх видів забезпечення, а також той факт, що він був забезпечений іншим житлом, яке надавалося йому раніше та не було здане, вимоги позивача стосовно виселення відповідачів та зняття їх з реєстрації є законними та обґрунтованими.
З припиненням військової служби вказаної категорії військовослужбовців припиняється право користування службовим житловим приміщенням, наданим на період її проходження, що виключає можливість застосування статті 125 ЖК України під час розгляду спору про виселення без надання іншого житла (яке вже було надано державою).
Ураховуючи наведене, передчасним є висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для виселення після звільнення з військової служби військовослужбовця та членів його сім`ї уже забезпеченого один раз постійним житлом у межах норми відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", із службового житла, наданого йому на час проходження служби, з підстав наявності у нього стажу роботи (військової служби) не менш як десять років (абзац 3 статті 125 ЖК України).
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у виселенні відповідачів, суд апеляційної інстанції не у повній мірі надав оцінку застосуванню до цих правовідносин статті 8 Конвенції щодо пропорційності втручання у право особи на житло.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що проходив військову службу в органах державної прикордонної служби з 1994 року, на цей час є військовим пенсіонером, має військову вислугу 35 років, з них 25 років - прослужив в органах державної прикордонної служби, тобто на підприємстві, яке надало йому службове житло. На теперішній час також продовжує проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в м. Києві, що підтверджується довідкою від 31 січня 2023 року, яку він надав суду.
Він та члени його родини, у тому числі малолітні діти, не володіють іншим житлом й позбавлення їх цього житлового приміщення буде неспіврозмірним втручанням в його особисте життя, не буде відповідати законній меті та суспільній необхідності. Окрім того спірне службове житло він отримав на законних підставах.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 761/39955/20 за позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про виселення із службової квартири та зняття з реєстрації.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі та був звільнений з неї Указом Президента України від 31 серпня 2019 року № 346/2019.
Під час проходження військової служби в Одеському гарнізоні Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України забезпечувався постійною житловою площею за місцем служби за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 53,64 кв. м, житловою - 28, 41 кв. м.
У подальшому ОСОБА_1 переведено для проходження військової служби до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - АДПСУ), де, на підставі ордера № 016075 на право зайняття службового жилого приміщення, він був забезпечений службовою житловою площею для тимчасового проживання на період проходження служби у вигляді 3-кімнатної службової квартири АДРЕСА_6 (в подальшому, відповідно до розпорядження Шевченківської РДА в м. Києві від 03 березня 2018 року № 116 поштову адресу змінено на номер будинку з " АДРЕСА_3, жилою площею 58 кв. м, на родину з 4-х осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_4 (дочка), про що свідчить витяг з розпорядження Дарницької районної у місті Києві Державної Адміністрації від 20 квітня 2018 року № 255.
Право власності на зазначену службову квартиру набуто окремим відділом капітального будівництва Державної прикордонної служби України в 2018 році на підставі договору міни від 03 квітня 2018 року й зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності № 25561111, форма власності - державна, що підтверджується копією акту приймання-передачі та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві Державної адміністрації від 11 квітня 2018 року № 199 зазначену квартиру включено до числа службових жилих приміщень Державної прикордонної служби України.
Після звільнення з військової служби та виключення з усіх видів забезпечення ОСОБА_5 був повідомлений листом АДПСУ від 02 червня 2020 року про необхідність здачі службового житла (службової квартири АДРЕСА_4 ) та запропоновано у добровільному порядку вивільнити його.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 квітня 2019 року в справі № 463/251/16-ц, від 22 січня 2020 року в справі № 761/45386/17, від 17 квітня 2020 року в справі № 463/6203/17, від 07 грудня 2022 року в справі № 761/18533/20, від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.