ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/7975/21
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, судді: Багай Н. О., Берднік І. С., Дроботова Т. Б., Зуєв В. А., Краснов Є. В., Мачульський Г. М., Могил С. К., Рогач Л. І., Случ О. В., Суховий В. Г., Чумак Ю. Я.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Фонду державного майна України
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 у справі
за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України,
про визнання недійсним договору.
У судовому засіданні взяли участь представники відповідача - Сурник В. М. і третьої особи - Кулибаба В. О.
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У травні 2021 року Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі - ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та/або позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект" (далі - ТОВ "Інтерпроект" та/або відповідач) про визнання недійсним інвестиційного договору від 02.11.2015 № 823, укладеного між ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" і ТОВ "Інтерпроект" (далі - спірний договір).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний договір містить всі ознаки договору про спільну діяльність, у зв`язку з чим згідно з Порядком укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 (далі - Порядок № 296), укладення договорів, зокрема про спільну діяльність, державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, потребує погодження Кабінету Міністрів України у формі відповідного розпорядження. Лише після цього суб`єкт господарювання може здійснювати заходи щодо забезпечення укладення такого договору. Оскільки ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" погодження Кабінету Міністрів України на укладення спірного договору не отримувало, на думку позивача, договір укладено із перевищенням повноважень, без належного обсягу дієздатності, що суперечить положенням частин 1, 2 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Крім того, беручи до уваги положення частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також оскільки за умовами спірного договору передбачено відчуження земельної ділянки державної власності без погодження Фонду державного майна України (далі - ФДМУ та/або третя особа) на укладення такого договору, ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" вважає, що це спричиняє істотні збитки Державі, а також суперечить інтересам держави і суспільства.
1.3. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог, зокрема зазначив, що за умовами спірного договору (пункт 12.5) право на земельну ділянку залишається за позивачем, земельна ділянка не є вкладом позивача у діяльність із реалізації договору, укладення такого правочину не припиняє права позивача на земельну ділянку, яка протягом дії договору залишається за ним. Відповідач також акцентував, що як визначили сторони у пункті 12.6 спірного договору, за своєю правовою природою він є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми.
Крім цього, ТОВ "Інтерпроект" у відзиві на позовну заяву просило застосувати позовну давність до спірних позовних вимог.
1.4. ФДМУ надав письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначив, що спірний договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, для укладення якого необхідне погодження Кабінету Міністрів України. Третя особа також зауважила, що оспорюваний правочин передбачає відчуження об`єкта будівництва на користь відповідача та відчуження земельної ділянки, яка обліковується на балансі ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", що зумовлює визнання договору недійсним.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 у справі № 910/7975/21 (суддя Щербаков С. О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 (Скрипка І. М. - головуючий, судді Михальська Ю. Б., Іоннікова І. А.), у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що за своїм змістом спірний договір містить елементи зобов`язальних правовідносин з приводу інвестування (інвестиційний договір), підряду (договір підряду) та інші, що не дає змоги дійти висновку про можливість комплексного застосування до окремих частин договору інших положень чинного законодавства, ніж ті, що регламентують порядок здійснення інвестиційної діяльності та особливості виникнення, зміни та припинення правовідносин підряду.
Ураховуючи наведене, твердження позивача стосовно того, що спірний договір має характер договору про спільну діяльність і під час його укладення мали застосовуватися положення Порядку № 296 щодо отримання погодження Кабінету Міністрів України на укладення такого правочину, суди визнали необґрунтованими.
Крім цього, проаналізувавши зміст листа Міністерства аграрної політки та продовольства України від 02.11.2015 № 37-27-1-13/17961, суди дійшли висновку, що орган управління позивача (на час укладення спірного договору) надав дозвіл на зміну в установленому законодавством порядку цільового призначення частини земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:066:0098, орієнтовною площею 55,22 га, при цьому зазначений лист не містить заперечень Міністерства аграрної політки та продовольства України щодо укладення та подальшого виконання, зокрема, спірного договору. Суди звернули увагу, що цей лист надав сам позивач разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви. Наведене спростовує твердження позивача стосовно того, що йому невідомо походження такого листа.
Суди попередніх інстанцій також установили, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 № 1101-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна України" та актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" зазначений комплекс було передано зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління ФДМУ.
Доводи позивача про відсутність погодження ФДМУ суди спростували з огляду на те, що цілісний майновий комплекс ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" було передано зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління ФДМУ в 2019 році, натомість спірний договір укладено між сторонами у 2015 році, відповідно, для його укладення отримання погодження ФДМУ на той час не вимагалося.
Посилання скаржників на положення статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суди відхилили з огляду на те, що ця стаття не врегульовує питання переходу права власності на багатоквартирний житловий будинок (який є об`єктом будівництва згідно з оскаржуваним договором).
Щодо застосування позовної давності місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що оскільки у задоволенні позову суд відмовив по суті, з підстав необґрунтованості позовних вимог, позовна давність як спосіб захисту саме порушеного права при вирішенні цього спору застосуванню не підлягає.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 910/7975/21, ФДМУ та ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких просять рішення і постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю.
3.2. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржники наголошують, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували положення статті 203, частини 3 статті 228 ЦК України, частини 1 статті 207 ГК України (чинної до 17.06.2018) без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/131/17, від 14.06.2018 у справі № 925/1219/17, від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 та від 07.10.2020 у справі № 911/2574/18, від 14.06.2018 у справі № 925/1219/17 та від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 28.02.2019 у справі № 646/3972/16-ц. У контексті наведених правових позицій скаржники звертають увагу на те, що спірний договір суперечить інтересам держави та суспільства.
3.4. ФДМУ та позивач також зазначають, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статті 1130 ЦК України та Порядку № 296 без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/4501/17.
3.5. Крім цього, скаржники зауважують, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статті 120 ЗК України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, згідно з яким усе побудоване на землі, переданій у постійне користування певній особі, належить такій особі.
3.6. ФДМУ та ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" також просять узяти до уваги те, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово викладав правову позицію, відповідно до якої правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст договору, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків (постанови Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, від 03.11.2020 у справі № 920/611/19, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17).
3.7. Крім цього, на думку скаржників, суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 910/12556/20, від 12.05.2021 у справі № 905/2340/19, від 10.02.2021 у справі № 904/5934/17, вдалися до надмірного формалізму та не врахували фактичних обставин справи, а також порушили положення статей 13, 73- 86, 91 ГПК України щодо належності доказів, що призвело до порушення принципу змагальності.
3.8. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, ФДМУ зазначає про таке.
Беручи до уваги положення статті 1130 ЦК України, пунктів 2.1, 3.1 спірного договору, очевидним, на думку ФДМУ є те, що ані самої назви, ані прямого зазначення сторонами у договорі, що цей правочин є інвестиційним договором, недостатньо для визначення його правової природи та правовідносин, що ним урегульовані. Натомість правова природа договору, а відповідно, і норми законодавства, якими регулюються правовідносини, що виникають із нього, визначаються відповідно до змісту такого договору.
Скаржник наголошує, що всупереч вимогам Порядку № 296 спірний договір укладено без погодження з Кабінетом Міністрів України.
Крім того, ФДМУ вважає, що сторони спірного договору обрали саме такий вид договору з метою уникнення необхідності застосування положень абзацу 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", за змістом яких під час укладення договорів про спільну діяльність розмір частки державних підприємств, установ і організацій, а також господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, має становити не менш як 50 відсотків спільного майна учасників спільної діяльності (станом на дату укладення договору).
Тому, на переконання ФДМУ, за результатами касаційного розгляду цієї справи Верховний Суд має сформулювати висновок щодо застосування положень статті 1130 ЦК України з урахуванням вимог абзацу 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", відповідно до якого правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст договору, тому оцінюючи відповідність волі сторін - у тому числі сторін договору про спільну діяльність, під час укладення якого розмір частки державних підприємств, установ і організацій, господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, має становити не менш як 50 відсотків спільного майна учасників спільної діяльності (станом на дату укладення договору) - та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків.
Формування такого правового висновку, на думку ФДМУ, є необхідним задля того, аби у майбутньому уникнути випадків прийняття без попереднього погодження з органом управління майном рішення щодо вилучення чи добровільної відмови від користування земельною ділянкою, укладання договорів про спільну діяльність (спільний обробіток земельних ділянок) та інших видів договорів, що може призвести до вилучення або зміни цільового призначення земельних ділянок (їх частин), закріплених за державним підприємством на праві постійного користування.
3.9. У тексті касаційної скарги ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" також звертає увагу на те, що спірний договір укладено всупереч положенням статті 15 Закону України "Про інвестиційну діяльність". Зокрема, спірний договір передбачав залучення коштів державного підприємства, тому відповідно до цих положень обов`язковим мало бути проведення державної експертизи інвестиційного проєкту, чого зроблено не було.
3.10. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржники, посилаючись на положення пункту 4 частини 3 статті 310 цього Кодексу, зазначають про встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме листів ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" від 18.03.2015 № 281 та Міністерства аграрної політки та продовольства України від 02.11.2015 № 37-27-1-13/17961. При цьому, як наголошує позивач, суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували обставин, що мають значення для справи. Так, у листі від 02.11.2015 № 37-27-1-13/17961 Міністерства аграрної політики та продовольства України не йшлося про прийняття жодних рішень, зокрема про погодження укладення спірного договору.
3.11. Позивач також акцентує на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме на безпідставній відмові у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів, а також про залучення Кабінету Міністрів України як третьої особи та помилковий розгляд цієї справи без його участі.
3.12. У тексті касаційної скарги позивач також просить суд застосувати правовий принцип "jura novit curia" або "суд знає закони", який неодноразово було застосовано Верховним Судом. Так, за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 зазначила: "Якщо учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює їх правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення належні до застосування норми права". На думку скаржника, відповідних правових висновків Верховний Суд дійшов і в інших справах, про що йдеться, зокрема, у постановах від 20.01.2020 у справі № 916/556/19, від 05.02.2020 у справі № 924/196/19, від 30.01.2020 у справі № 904/1093/19, від 20.01.2020 у справі № 902/803/17.
4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
4.1. Від ТОВ "Інтерпроект" надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких відповідач заперечує проти доводів касаторів і просить залишити без змін оскаржувані рішення та постанову.
ТОВ "Інтерпроект" вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо суті позовних вимог та оцінки правової природи спірного договору. Водночас, як наголошує відповідач, у разі якщо Верховний Суд дійде протилежного висновку, це не спростує висновку судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позов у цій справі подано із пропуском позовної давності, що дослідив суд першої інстанції. При цьому, на думку ТОВ "Інтерпроект", позивач не довів жодними належними, достовірними та допустимими доказами наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних із дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк, тому причини пропуску строку звернення із вимогою про визнання недійсним спірного інвестиційного договору не можна вважати поважними.
Таким чином, у разі встановлення судом касаційної інстанції порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та (або) процесуального права суд має право змінити мотивувальну частину оскаржуваних рішень та відмовити позивачеві у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, що повністю узгоджується із принципом процесуальної економії та дасть змогу оперативно розглянути справу.
4.2. У додаткових письмових поясненнях ТОВ "Інтерпроект" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ФДМУ повністю. При цьому відповідач зауважує, що аргументи ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" про відсутність фактичного контролю за господарською діяльністю позивача та реального управління державним підприємством, доказом чого начебто є відкриті кримінальні провадження, за відсутності у таких провадженнях постановлених судом вироків, які набрали законної сили, у жодному разі не підтверджують наведених обставин. ТОВ "Інтерпроект" наголошує, що позивач протягом усього часу не був позбавлений можливості самостійно звернутися до суду за захистом своїх нібито порушених прав.
4.3. ФДМУ у заяві від 09.09.2022 № 10-25-12463 просить суд приєднати до матеріалів справи постанову Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 910/7966/21, касаційні скарги задовольнити повністю, рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
5. Розгляд справи судовою палатою
5.1. 06.10.2022 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду: Волковицька Н. О. - головуючий, судді: Багай Н. О., Берднік І. С., Дроботова Т. Б., Зуєв В. А., Краснов Є. В., Мачульський Г. М., Могил С. К., Случ О. В., Суховий В. Г., Уркевич В. Ю., Чумак Ю. Я. ухвалив, зокрема, прийняти до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/7975/21 за позовом ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" до ТОВ "Інтерпроект", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ФДМУ, про визнання недійсним договору.
Крім того, Суд ухвалив звернутися до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді для підготовки наукового висновку у справі, що переглядається, з метою дотримання єдності судової практики щодо порядку застосування положень Закону України "Про інвестиційну діяльність", статей 875, 876, 1130 ЦК України.
Фахівцям Науково-консультативної ради при Верховному Суді поставлені такі запитання:
1. Які правові наслідки для кваліфікації інвестиційного договору та його дійсності (або розірвання) виникають у разі, якщо при укладенні цього договору обумовлено фінансування та інвестування об`єкта житлового будівництва із використанням недержавних, залучених від фізичних та юридичних осіб коштів, не у спосіб, передбачений статтею 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність"?
2. Що саме необхідно розуміти як "соціальний ефект" (термін вжито у статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність"), яким має бути застосування цього поняття у контексті спірних правовідносин? Які саме ознаки повинен мати соціальний ефект для того, щоб вплинути на кваліфікацію та дійсність (або розірвання) інвестиційного договору (наприклад, у разі якщо умовами договору передбачено отримання стороною договору (замовником будівництва) незначної частини (5 %) у будівлі, збудованій на наданій такій особі у постійне користування земельній ділянці, при цьому така частина відповідно до умов того ж договору може бути замінена грошовою компенсацією та/або нежитловими та/або житловими приміщеннями в інших об`єктах нерухомого майна)?
3. Чи може інвестиційний договір мати ознаки змішаного договору, у цьому випадку з елементами підряду, у разі якщо предметом договору є будівництво об`єкта житлового будівництва на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні замовника будівництва, за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування іншої сторони договору та передбачає розподіл площі збудованого об`єкта, або такий договір має ознаки договору про спільну діяльність? У зв`язку із чим саме, які кваліфікуючі ознаки для визначення правової природи договору (інвестиційний, підрядний, про спільну діяльність) мають істотне (пріоритетне) значення?
4. Чи може договір про спільну діяльність мати змішану форму з елементами інвестиції та підряду, зважаючи на зазначений предмет договору? Крім цього, беручи до уваги правову природу інвестиційного договору, договору будівельного підряду, договору про спільну діяльність або змішаного договору, який містить елементи всіх перелічених чи окремих із них, у контексті предмета спору, з урахуванням предмета договору постає питання, чи відбувається автоматичний перехід прав на земельну ділянку, на якій здійснюватиметься будівництво об`єкта житлової забудови?
5.2. У наукових висновках, що надійшли у справі, надано відповіді на кожне із поставлених запитань. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, ухвалюючи судове рішення у справі, що переглядається та формулюючи відповідну правову позицію, загалом покладається на доктринальний підхід, застосований фахівцями у висновках для вирішення поставлених Судом питань.
6. Фактичні обставини справи, встановлені судами
6.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 02.11.2015 між ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (сторона-1) і ТОВ "Інтерпроект" (сторона-2) укладено спірний договір, предметом якого є зобов`язання та права сторін щодо їх дій по будівництву об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною зі сторін своєї частини у збудованому об`єкті або іншого майна та/або коштів у порядку та на умовах, визначених у договорі.
У порядку та на умовах зазначеного договору сторона-1 як землекористувач земельної ділянки залучає сторону-2 до будівництва об`єкта на земельній ділянці та делегує стороні-2 забезпечити проєктування та спорудження об`єкта, а сторона-2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити в повному обсязі проєктування та спорудження об`єкта відповідно до проєктної документації.
За визначенням термінів, наведених у розділі 1 спірного договору:
Земельна ділянка - частина земної поверхні (територія) орієнтовною площею 55,22 га, що знаходиться в межах земельної ділянки загальною площею 70,0206 га, кадастровий номер 8000000000:91:066:0098, розташована за адресою: проспект Правди (навпроти із проспектом Василя Порика) у Подільському районі міста Києва, надана стороні-1 на праві постійного користування. Межі земельної ділянки зазначені у додатку № 1 до цього договору (пункт 1.1.6 спірного договору).
Згідно з пунктом 4.1 спірного договору сторона-1 у встановленому законодавством порядку здійснює функції землекористувача земельної ділянки, виконує в межах своєї компетенції відповідні дії щодо надання дозвільних документів на проєктування та спорудження об`єкта, а також на звільнення земельної ділянки від існуючих об`єктів, а також у встановленому законодавством порядку (в тому числі Положенням про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекцію підприємства, що будується) і технічний нагляд, затвердженим постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988 № 16) здійснює функції замовника будівництва об`єкта в частині, що передбачена цим договором; згідно з договором бере участь у відрахуваннях (переданні) та платежах, передбачених законодавством щодо об`єкта.
За умовами пункту 5.1.3 спірного договору фінансування будівництва об`єкта здійснюється стороною-2 відповідно до укладених стороною-2 правочинів (у т. ч. контрактів, договорів, рахунків) безпосередньо виконавцям (проєктувальникам, підрядникам, постачальникам тощо) по мірі необхідності, згідно з черговістю реалізації договору.
Порядок, строки та джерело фінансування будівництва об`єкта визначаються стороною-2 на власний розсуд відповідно до договору і законодавства. Сторона-2 може використовувати як власні кошти, так і кошти, залучені на будь-яких не заборонених законодавством умовах від фізичних та юридичних осіб у способи, що не суперечать законодавству, самостійно укладаючи відповідні договори (пункт 5.1.4 спірного договору).
За умовами пункту 5.2 спірного договору, враховуючи статус сторони-1 та з метою економії державних коштів, сторони погодили, що розрахунки між сторонами за договором здійснюються шляхом отримання у власність (господарське відання) частин об`єкта (майнових прав на них) або іншого майна та/або коштів у наступному порядку:
5.2.1. За виконання своїх зобов`язань за договором сторона-1 отримує у свою власність (господарське відання) 5 % від площі житла в об`єкті.
5.2.2. Решту 95 % площі житла в об`єкті та 100 % площі нежилого призначення в об`єкті отримує у свою власність сторона-2.
Згідно з пунктом 5.2.3 спірного договору за згодою сторін замість частини об`єкта, вказаної у пункті 5.2.1 договору, стороні-1 можуть бути надані стороною-2 нежитлові та/або жилі приміщення в інших об`єктах нерухомого майна та/або грошові кошти у розмірі не менше ніж 5 % від вартості майнових прав на площі житла в об`єкті за експертною оцінкою, проведеною відповідно до законодавства за ініціативою сторони-1. У такому разі сторона-2 отримує у власність об`єкт у повному обсязі.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань, проте в будь-якому випадку до моменту реєстрації права власності на об`єкт (пункт 11.1 спірного договору).
Крім цього, як установили суди, від позивача - ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" спірний договір підписав генеральний директор Кириченко Віктор Аркадійович, який діяв на підставі статуту.
Відповідно до Статуту ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.11.2013 № 687, це підприємство засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (уповноважений орган управління) і є підзвітним йому.
Згідно з пунктом 11.2.11 Статуту ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" уповноважений орган управління здійснює моніторинг та погоджує питання, пов`язані із вилученням чи добровільною відмовою від користування земельними ділянками або їх частинами, які закріплені за підприємством на праві постійного користування.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач у листі від 18.03.2015 № 281 повідомив Міністерству аграрної політки та продовольства України, що від ТОВ "Інтерпроект" надійшла пропозиція укласти інвестиційний договір на здійснення забудови частини земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:066:0098, орієнтовною площею 55,22 га, така пропозиція ТОВ "Інтерпроект" відповідає затвердженій містобудівній документації, у зв`язку з чим ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" просило Міністерство аграрної політки та продовольства України, зокрема, погодити редакції інвестиційних договорів і надати дозвіл на проведення позивачем роботи щодо зміни в установленому законодавством порядку цільового призначення частини земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:066:0098, орієнтовною площею 55,22 га для здійснення комплексного будівництва житлової та громадської забудови з об`єктами соціально-побутового, торгівельного, комунально-складського призначення, інженерно-транспортною інфраструктурою та створення озеленених територій загального користування.
У свою чергу, Міністерство аграрної політки та продовольства України у листі-відповіді від 02.11.2015 № 37-27-1-13/17961 повідомило позивачеві, що з урахуванням детального плану території багатофункціонального житлового району, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 398/9455, Міністерство аграрної політки та продовольства України не заперечує щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:066:0098, орієнтовною площею 55,22 га в порядку, передбаченому ЗК України, з метою реалізації умов укладених інвестиційних договорів, зокрема з ТОВ "Інтерпроект", відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність".
Наказом Головного управління Держгеокадастру у місті Києві від 19.07.2016 № 26-1-СГ ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" було надано згоду на поділ земельної ділянки, кадастровий номер: 8000000000:91:066:0098, площею 70,0206 га (земельна ділянка, в межах якої відповідно до умов інвестиційного договору від 02.11.2015 № 823 ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" залучило до будівництва об`єкта ТОВ "Інтерпроект").
Наказом Головного управління Держгеокадастру у місті Києві від 08.11.2018 № 26-1-СГ ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:066:0102, площею 55,2225 га, розташованої за адресою: місто Київ, Подільський район, проспект Правди (навпроти із проспектом Василя Порика), цільове призначення якої змінюється із земель сільськогосподарського призначення державної власності, наданих для ведення сільськогосподарської діяльності, на землі житлової та громадської забудови для здійснення комплексного будівництва житлової та громадської забудови з об`єктами торгівельного, соціально-побутового призначення та об`єктами інженерної, транспортної інфраструктури та дорожнього господарства.
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у місті Києві від 01.03.2019 № 26-1-СГ було затверджено проєкт землеустрою, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд Юг", щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:066:0102, ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" за адресою: місто Київ, Подільський район, проспект Правди (навпроти із проспектом Василя Порика) у Подільському районі міста Києва, цільове призначення якої змінюється із земель сільськогосподарського призначення державної власності, наданих для введення сільськогосподарської діяльності, на землі житлової та громадської забудови з об`єктами торгівельного, соціально-побутового призначення та об`єктами інженерної, транспортної і інфраструктури та дорожнього господарства (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦП 02.10).
Згідно з пунктом 3 зазначеного наказу змінено цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:066:0102, площею 55,2225 га із цільового призначення для іншого сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ 01.13), вид використання - для ведення сільськогосподарської діяльності, на цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код КВЦПЗ 02.10), вид використання - для здійснення комплексного будівництва житлової та громадської забудови з об`єктами торгівельного, соціально-побутового призначення та об`єктами інженерної, транспортної інфраструктури та дорожнього господарства.
Суди попередніх інстанцій також установили, що у зазначених наказах Головного управління Держгеокадастру у місті Києві від 08.11.2018 № 26-1-СГ і від 01.03.2019 № 26-1-СГ також міститься посилання на лист Міністерства аграрної політки та продовольства України від 02.11.2015 № 37-27-1-13/17961.
Ураховуючи формування земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:066:0102, між ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (сторона-1) і ТОВ "Інтерпроект" (сторона-2) 16.07.2019 укладено додаткову угоду № 1 до спірного договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти підпункт 1.1.6 пункту 1 договору у такій редакції: 1.1.6. Земельна ділянка - частина земної поверхні (територія) орієнтовною площею 55,2225 га, кадастровий номер 8000000000:91:066:0102, що розташована за адресою: проспект Правди (навпроти із проспектом Василя Порика) у Подільському районі міста Києва, яка надана стороні-1 на праві постійного користування. Межі земельної ділянки визначені в додатку № 1 до цього договору (пункт 1.6 договору в редакції додаткової угоди від 16.07.2019 № 1).
Суд також установив, що оскільки згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 № 1101-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна" та актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" такий комплекс було передано зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління ФДМУ, отримання погодження ФДМУ станом на дату вчинення оспорюваного договору не вимагалося.
Суди встановили, що у матеріалах справи наявні докази часткового виконання сторонами своїх зобов`язань за спірним договором.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
7.1. Здійснивши розгляд касаційних скарг, дослідивши наведені у них доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
7.2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 ГПК України).
7.3. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у межах доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що доводи скаржників про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права частково отримали підтвердження.
7.4. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду також звертає увагу, що під час ухвалення рішення у цій справі тут і далі Суд застосовує норми права, які були чинними на дату укладення спірного договору.
7.5. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зауважує, що звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства суд не має підстав для задоволення відповідного позову.
7.6. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (таку правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).
7.7. У частині 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.