ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2023 року
м. Київ
справа №1.380.2019.001115
адміністративне провадження №К/990/7418/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Скочок Т.О. від 22.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Сорочка Є.О., Федотова І.В., Коротких А.Ю. від 30.01.2023,
УСТАНОВИВ:
ВСТУП
У цій справі вимоги позовної заяви спрямовані на усунення наслідків самочинного будівництва шляхом зобов`язання відповідача привести об`єкт до попереднього стану.
Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд констатував, що до повноважень районних у місті Львові державних адміністрацій належить затвердження висновків щодо виявлених фактів, зокрема, самочинного будівництва (реконструкції) об`єктів містобудування, надано право здійснювати заходи з перевірки дотримання громадянами вимог містобудівного законодавства, приймати з цього приводу рішення, в яких відображати свої висновки щодо наявності таких порушень та встановлювати механізм їх усунення.
Рішення вказаних органів про демонтаж самовільно збудованих об`єктів є формою контролю за дотриманням законодавства, що регулює містобудівну діяльність, зокрема і виявлення самочинно збудованих об`єктів, не є обов`язковими до виконання, оскільки знесення здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Для задоволення вимоги про знесення самочинного будівництва необхідно встановити наявність умов, передбачених статтею 376 Цивільного кодексу України, з чим і пов`язується можливість знесення самочинного будівництва.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій стосовно наявності у спірних відносинах фактів самочинного будівництва й передбачених законом підстав для задоволення цього позову.
Крім того, судовим розглядом справи встановлено, що здійснене відповідачем самочинне будівництво суперечить інтересам співмешканців будинку, суспільним і громадським інтересам, зокрема у сфері охорони культурної спадщини та містобудування, а допущені правопорушення є триваючими, у зв`язку з чим в такому випадку інститут процесуальних строків не може бути застосовано як спосіб легалізації цих правопорушень та унеможливлювати захист вищевказаних прав та інтересів, їх поновлення, сприяти уникненню відповідальності.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2019 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради (далі також позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1, відповідач), у якому просила зобов`язати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, власника квартири АДРЕСА_1, за власні кошти привести квартиру АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорту (поверхового плану) та документів, які підтверджують право власності, а саме: демонтувати самовільно влаштований камін в приміщенні під літ. 7-5, демонтувати самовільно добудовані за рахунок площі подвір`я веранду, сходові марші та самовільно влаштовані, шляхом виїмки ґрунту, підвальні приміщення в межах веранди та квартири з влаштованими в них вікнами та дверима зі сторони дворового фасаду будинку АДРЕСА_2 .
2. В обґрунтуванні підстав та вимог позову зазначалось, що встановлення Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради того, що позивач, будучи власником квартири АДРЕСА_3, виконав ремонтні роботи у квартирі та підвальному приміщенні такого будинку за відсутності дозвільних документів. При цьому, за доводами позивача, вказаний будинок є пам`яткою архітектури національного значення, перебуває у власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради та знаходиться на балансі Львівського комунального підприємства "Старий Львів". Також, як стверджував позивач, виконані відповідачем роботи можуть призвести до обвалу вказаного будинку, який є старим.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2023, позов задоволено повністю, а саме:
зобов`язано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ) за власний рахунок привести квартиру АДРЕСА_3, у відповідність до технічного паспорту (поверхового плану) та документів, які підтверджують право власності, з урахуванням вимог розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 27.06.2018 №180 "Про самовільне перепланування квартири АДРЕСА_1, демонтаж каміну, веранди, сходових маршів, самовільно влаштованих, шляхом виїмки ґрунту підвальних приміщень з вікном та дверями зі сторони дворового фасаду будинку АДРЕСА_2".
4. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач без дозвільних документів, з порушеннями будівельних норм і правил, а також всупереч вимог законодавства про охорону культурної спадщини здійснив ремонтні роботи, що відповідачем під час судового розгляду цієї справи не було спростовано, а також не виконав у встановлений строк вимоги розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 27.06.2018 №180.
5. Проаналізувавши приписи законодавства, якими врегульовані спірні у цій справі правовідносини, суди попередніх інстанцій констатували, що районна адміністрація має повноваження з контролю за технічним станом, використанням і схоронністю об`єктів житлового фонду, станом їх благоустрою, а також за утриманням будинків, що належать громадянам. Для виконання цих повноважень позивач, на переконання судів, наділений правом звернення до суду з позовом до фізичних осіб, які допустили порушення публічних інтересів у сферах благоустрою та містобудування. На думку судів, саме такі інтереси й захищає районна адміністрація у цьому спорі, і саме на їх реалізацію спрямовані його контрольні повноваження.
6. При цьому, в оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що повноваження зі здійснення контролю за використанням, схоронністю і станом благоустрою житлового фонду, а також за утриманням будинків і квартир, що належать громадянам, передбачають не лише виявлення факту правопорушення, притягнення винуватої особи до юридичної відповідальності, але також припинення цього правопорушення й усунення його негативних наслідків, зокрема на виконання владного управлінського припису. Тобто, публічні правовідносини не завершуються фіксацією факту адміністративного правопорушення та притягненням винуватої особи до юридичної відповідальності, а продовжують існувати до моменту припинення правопорушення, усунення його негативних наслідків, виконання владного припису або визнання його незаконним і скасування.
7. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо невиконання відповідачем добровільно вимог розпорядження позивача і не усунення допущених ним порушень, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, діючи у спірних відносинах як суб`єкт владних повноважень на виконання управлінських функцій з контролю за технічним станом, використанням, утриманням і схоронністю об`єктів житлового фонду будь-якої форми власності, правомірно звернулась до суду з позовом про зобов`язання привести спірну квартиру у відповідність наявній документації.
8. Суди на підставі наявних у справі доказів установили, що відповідачем здійснено перепланування квартири, влаштування у ній каміну, веранди, сходових маршів, влаштування шляхом виїмки ґрунту підвальних приміщень з вікном та дверима зі сторони дворового фасаду будинку.
9. Водночас, розглядаючи цю справу та здійснюючи її апеляційний перегляд, суди враховували, що нове будівництво, реконструкція, реставрація, ремонт у спірному випадку може здійснюватися виключно з отриманням необхідної дозвільної документації, а відповідач не вправі на власний розсуд здійснювати ремонт, переобладнання, прибудови тощо, які стосуються пам`ятки архітектури національного значення.
10. Беручи до уваги особливий правовий статус будинку як об`єкта культурної спадщини та вимоги законодавства у цій сфері щодо його охорони та збереження, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення цього позову у той спосіб, який заявляв позивач.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а позовну заяву у цій справі залишити без розгляду.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номери довідок 135972763 від 30.08.2018; 158342319 від 04.03.2019) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником квартири АДРЕСА_3 .
13. Згідно з довідкою Ф-2 з місця проживання про склад сім`ї і прописки №31214 від 01.08.2018, виданої Львівським комунальним підприємством "Старий Львів", квартира АДРЕСА_3 складається з: однієї житлової кімнати, площею 28,10 кв.м.; вбиральні площею 0,90 кв.м.; кладової площею 2,7 кв.м.; коридору площею 2,40 кв.м.; кухні площею 10,10 кв.м., всього загальна площа квартири становить 44,20 кв.м.
14. Вказаний будинок перебуває у власності територіальної громади міста Львів в особі Львівської міської ради, а балансоутримувачем цього будинку є Львівське комунальне підприємство "Старий Львів" (далі - ЛКП "Старий Львів", Комунальне підприємство).
15. Відповідно до чинного Списку пам`яток архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 №970, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, визначений як пам`ятка архітектури національного значення (охоронний номер 326/41).
16. У зв`язку із надходженням 07.11.2017 та 05.12.2017 до ЛКП "Старий Львів" звернень однієї із мешканок будинку АДРЕСА_2 про виконання ОСОБА_1 ремонтних робіт у будинку за відсутності дозвільних документів Комунальним підприємством здійснені обстеження. За результатами таких обстежень були виявлені факти виконання ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_3, а саме: самовільне перепланування квартири, влаштування на подвір`ї будинку веранди з металопластикових вікон і дверей.
17. У листопаді 2017 року та травні 2018 року ЛКП "Старий Львів" складені акти-попередження (№176 від 23.11.2017, №54 за травень 2018 року), в текстах яких ОСОБА_1 доведено до відома перелік самовільно вчинених ним ремонтних робіт та було запропоновано терміново привести стан квартири до попереднього стану.
18. Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Львівської міської ради 22.05.2018 прийнято постанову №0070 у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення (а саме: порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, передбаченого статтею 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що полягає у проведенні ремонтних робіт з перепланування на пам?ятці культурної спадщини без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, та у зв`язку з цим вирішено накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу (1700 грн).
19. Комісією ЛКП "Старий Львів" 11.06.2018 проведено обстеження технічного стану квартири АДРЕСА_1 та складено відповідний акт від 11.06.2018, за змістом якого, за адресою: АДРЕСА_5, здійснено перепланування квартири зі встановленням каміну, добудову веранди у подвір`ї будинку, виїмку ґрунту та захоплення підвалу, встановлення дверей і вікон.
20. Головою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_2 27.06.2018 прийнято розпорядження №180 "Про самовільне перепланування квартири АДРЕСА_1, демонтаж каміну, веранди, сходових маршів, самовільно влаштованих, шляхом виїмки ґрунту підвальних приміщень з вікном та дверима зі сторони дворового фасаду будинку АДРЕСА_2", згідно якого затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол №23 від19.06.2018) та запропоновано ОСОБА_1 у добровільному порядку та за власні кошти привести квартиру АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорта (поверхового плану) та документів права власності, демонтувати самовільно влаштований камін в приміщенні під літ. 7-5, демонтувати самовільно добудовані за рахунок площі подвір`я веранду, сходові марші та самовільно влаштовані шляхом виїмки ґрунту підвальні приміщення в межах веранди та квартири з влаштованими в них вікон та дверей зі сторони дворового фасаду будинку АДРЕСА_2, - у термін до 15.07.2018.
21. ЛКП "Старий Львів" 20.07.2018 поштою надіслав на адресу ОСОБА_1 попередження про приведення у термін до 27.07.2018 квартири АДРЕСА_6 за власні кошти до попереднього стану, згідно з розпорядженням від 27.06.23018 №180.
22. Проте, 30.07.2018 та 26.02.2019 за результатами проведених обстежень ЛКП "Старий Львів" встановив, що вимоги Розпорядження власником квартири АДРЕСА_1 ( ОСОБА_1 ) не були виконані, про що складені відповідні акти.
23. У зв`язку з наведеним та на виконання пункту 4 Розпорядження від 27.06.2018 №180, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до Галицького районного суду міста Львова із цивільним позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання останнього за власні кошти привести квартиру АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорта (поверхового плану) та документів права власності. Однак, ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 05.12.2018 №№461/6572/18 провадження у справі за вказаним позовом було закрито з мотиву підсудності даного спору як публічно-правового адміністративному суду.
24. Згодом, у березні 2019 року, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулась з цим позовом до адміністративного суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
25. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої та підпункти "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
26. Вважає, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, а наслідки вирішення справи мають виняткове значення для відповідача як власника і мешканця квартири.
27. Скаржник також стверджує про порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом до відповідача й у контексті цих аргументів посилається на правові висновки Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-895цс15 та від 24.05.2017 у справі №6-176цс16, відповідно до яких подача позову з недодержанням правил підсудності не перериває перебігу позовної давності. Також скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо дати, від якої починається відлік 3-місячного строку звернення до адміністративного суду з позовом.
28. На думку скаржника, його квартира не входить до Ансамблю площі Ринок, яка відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 №970 є об`єктом культурної спадщини, та відповідно не перебуває під охороною держави. При цьому, відповідно до статті 152 Житлового кодексу УРСР виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується. Згідно положень частини другої статті 383 Цивільного кодексу України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
29. Скаржник вказує й на відсутність правового висновку щодо питання застосування положень Закону України від 08.06.2000 №1805-III "Про охорону культурної спадщини" (про поширення дії охоронного свідоцтва №326/41 на елементи будинку АДРЕСА_2, які не є Ансамблем площі Ринок, зокрема квартири відповідача) у системному зв`язку зі статтею 152 Житлового кодексу УРСР та частиною другою статті 383 Цивільного кодексу України.
30. Крім того, скаржник вважає, що суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
31. Галицька районна адміністрація Львівської міської ради подала відзив на касаційну скаргу у якому наголошує, що на підставі приписів статей 30, 31 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 7, 14 Закону України від 16.11.1992 №2780-XII "Про основи містобудування", пунктів 4.50, 4.57 Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому від 01.11.2016 N2977 (зі змінами, у редакції, чинній станом на момент виявлення порушення та подання позовної заяви) має право на звернення до суду з цим позовом, що належить до повноважень цього органу, визначених законом.
32. Позивач наполягає, що цей позов правильно задоволений судами попередніх інстанцій, оскільки проведені відповідачем перепланування квартири, добудова до неї веранди та інші роботи виконані за відсутності проєктної та дозвільної документації, всупереч вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини, з порушенням прав інших мешканців будинку та територіальної громади міста Львова в цілому, а вимоги розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради №2180 від 27.06.2018 щодо приведення квартири у попередній стан відповідачем виконано не було.
33. При цьому позивач зауважує, що виявлені ним та підтверджені під час судового розгляду цієї справи порушення відповідачем вимог законодавства у сфері благоустрою населених пунктів та містобудування, охорони культурної спадщини, спростовано не було.
34. Позивач також вважає, що суд апеляційної інстанції, врахувавши обставини, що передували зверненню до адміністративного суду з цим позовом, правильно визнав строк звернення до суду не пропущеним, у зв`язку з чим вказує на безпідставність доводів касаційної скарги в цій частині та вимог скаржника стосовно залишення позову без розгляду.
35. Посилаючись на вищевикладене, позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
36. Згідно з підпунктом 3 пункту "б" частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яка визначає повноваження у галузі будівництва, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
37. Процедуру вирішення питань, пов`язаних з самочинним будівництвом на території м. Львова, з метою визначення можливості збереження самочинно збудованих (реконструйованих) об`єктів містобудування та архітектури регламентує Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, затверджене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 №835.
38. Пунктом 1.3 цього Положення передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без отриманих у встановленому законодавством порядку містобудівних умов та обмежень, архітектурно-планувальних вимог або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
39. Згідно підпунктом 1.6.5 пункту 1.6 "Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові", затвердженого рішенням виконавчого комітету Міської ради від 09.09.2011 №835, ознаки і класифікація самочинного будівництва, розширення, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, переобладнання, порушення правил експлуатації житлового фонду, охорони і використання пам`яток культурної спадщини, влаштування малих архітектурних форм є зокрема, перепланування (реконструкція, капітальний ремонт, реставрація) та переобладнання житлових будинків, житлових приміщень за рахунок ліквідації або влаштування таких архітектурно-конструктивних елементів як перегородки, вікна, двері; встановлення (будівництво) тамбурів, сіней, балконів, лоджій, веранд та інше без влаштування фундаментів, а також інженерного обладнання, без дозволу виконавчого органу міської ради і належно затвердженої проектної документації або з істотним відхиленням від проекту.
40. Відповідно до пункту 3.1 Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові розгляд питань за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об`єктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.
41. Порядок розгляду заяв з питань самочинного будівництва, визначений у розділі 4 вказаного Положення, згідно з яким при виявленні порушень, що суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, у висновку вказується їх зміст, конкретні пункти, параграфи, розділи державних будівельних норм і стандартів та інших нормативно-технічних документів, за якими виявлено порушення.
Висновок департаменту містобудування скеровується на розгляд міжвідомчої комісії при районній адміністрації відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.
42. Відповідно до пункту 5.1.3 Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва одне з рішень, зокрема, про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти: у разі неможливості виділення земельної ділянки для цього будівництва; у разі заперечення виконавчим органом міської ради визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності і не підлягає передачі у власність; у разі порушення прав інших осіб.
43. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.11.2016 №977 затверджено Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, пунктом 1.1 розділу 1 якого встановлено, що Галицька районна адміністрація Львівської міської ради (надалі - районна адміністрація) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 №505 "Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів", утвореним відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
44. Відповідно до пункту 3.5. Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради до повноважень голови районної адміністрації належить, зокрема, видання у межах компетенції районної адміністрації розпоряджень.
45. Районна адміністрація здійснює контроль за утриманням будинків (квартир), які належать громадянам (пункт 4.34), здійснює інші повноваження, передбачені законодавством України, ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями Львівського міського голови та цим Положенням (пункт 3.5.9), а також має право здійснювати контроль, проводити перевірки, інспекції з питань, які належать до його компетенції (пункт 5.2).
46. Окрім цього, згідно з пунктами 4.50 та 4.57 Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради до компетенції районної адміністрації належать такі повноваження, зокрема:
Розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо);
Звернення до судових органів з позовними заявами, скаргами щодо справ про виселення громадян з жилих приміщень, у яких вони незаконно проживають; визнання осіб такими, які втратили право на користування жилими приміщеннями; щодо фактів самочинного будівництва; з інших справ, які виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень.
47. Нормами статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
48. Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
49. Відповідно до частини четвертої статті 357 Цивільного кодексу України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав.
50. За змістом положень пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та частини другої статті 382 Цивільного кодексу України спільним майном багатоквартирного будинку визнаються, у тому числі несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку.
51. У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 20.12.2010 №22-22/3622/0/6-10 роз`яснено, що терміни "несучі конструкції", "огороджувальні конструкції" застосовуються у багатьох нормативних документах (ДБН 13.2.6-31:2006 "Теплова ізоляція будівель", ДБН В.2.6-33:2008 "Конструкції зовнішніх стін із фасадною теплоізоляцією. Вимоги до проектування, улаштування та експлуатації" тощо).
Несучі конструкції - це будівельні конструкції, що становлять несучий остов (каркас) будинку або споруди, забезпечуючи їх надійність і довговічність. Несучі конструкції сприймають основні навантаження (власну масу, масу устаткування, людей, снігу, напір вітру, тиск ґрунту на підземні частини будинку або споруди тощо) і передають їх на основу.
Огороджувальні конструкції - будівельні конструкції, що обмежують об`єм будівлі або споруди, розділяють його на окремі приміщення та призначені для захисту приміщень від температурних дій, вітру, вологи, шуму, радіації тощо.
52. Рішення щодо реконструкції вищевказаного спільного майна багатоквартирного будинку може бути прийнято лише його співвласниками і належить до повноважень зборів співвласників, а не окремому власнику квартири чи нежитлового приміщення, що вбачається з положень статті стаття 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
53. Згідно ж з приписами частини другої статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
54. Статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
55. Окрім того, відповідно до статті 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.
Консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
56. Положеннями "Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №927/11207, передбачено, що реконструкція жилого будинку це комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог.
57. Розділом 3 Державних будівельних норм України А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" визначено, що реконструкція це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників, поліпшення умов експлуатації відноситься до реконструкції.
58. Згідно з положеннями статті 10 Житлового кодексу України громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.
59. За змістом статей 100, 152 цього ж Кодексу виконання власниками/наймачами/ робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду/будинках державного і громадського фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
60. За змістом підпунктів 1.4.1, 1.4.3, 1.4.4 пункту 1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №927/11207; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих, у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкції будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.
61. Пунктами 4, 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що власники приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.
Власник квартири зобов`язаний: використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян; не захаращувати сходові клітки, позаквартирні коридори, колясочні, ліфтові шахти, горища, підвали та інші допоміжні приміщення будинку, підтримувати чистоту і порядок в ньому.
62. Частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
63. Відповідно до частин четвертої та сьомої цієї ж статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
64. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
65. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази
66. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
67. Верховний Суд у постанові від 13.04.2020 у справі №461/10738/15-а, проаналізувавши зміст, зокрема, приписів норм Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові та ухвали Міської ради від 08.07.2010 №3704 "Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради", констатував, що до повноважень районних у місті Львові державних адміністрацій (у тій справі також Галицької районної адміністрації Львівської міської ради) належить, окрім іншого, затвердження висновків (з рекомендаціями) міжвідомчої комісії при відповідній районній адміністрації щодо виявлених фактів здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об`єктів містобудування, самочинного влаштування (встановлення, будівництва) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності.
68. Окрім цього, колегія суддів відзначає, що виконавчим органам міських рад, до яких належить й позивач у цій справі, надано право здійснювати заходи з перевірки дотримання громадянами вимог містобудівного законодавства, приймати з цього приводу рішення, в яких відображати свої висновки щодо наявності таких порушень та встановлювати механізм усунення цих порушень.
69. Однак рішення вказаних органів про демонтаж самовільно збудованих об`єктів є лише формою контролю за дотриманням законодавства, що регулює містобудівну діяльність, зокрема і виявлення самочинно збудованих об`єктів, тоді як їх знесення здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
70. Отже, той факт, що питання знесення самочинного будівництва врегульоване законодавством, зокрема, Цивільним кодексом України, яким такими повноваженнями наділений виключно суд, не виключає можливості прийняття відповідачем рішення, не виконання якого має наслідком звернення до суду з відповідним позовом.
71. У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі звернень однієї із мешканок будинку АДРЕСА_2 комунальним підприємством ЛКП "Старий Львів" було проведено обстеження цього будинку, за результатом якого виявлено факти виконання ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1 та підвалі будинку, а саме: самовільне перепланування квартири, влаштування на подвір`ї будинку веранди з металопластикових вікон і дверей.
72. Такі обставини зафіксовані у акті Комісії ЛКП "Старий Львів" від 11.06.2018, за змістом якого, за адресою: АДРЕСА_5, здійснено перепланування квартири зі встановленням каміну, добудову веранди у подвір`ї будинку, виїмку ґрунту та захоплення підвалу, встановлення дверей і вікон.
73. Судами попередніх інстанцій також установлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, визначений як пам`ятка архітектури національного значення (охоронний номер 326/41) відповідно до Списку пам`яток архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 №970.
74. У зв`язку з цим постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Львівської міської ради від 22.05.2018 у справі про адміністративне правопорушення №0070 ОСОБА_1, який є власником вищевказаної квартири, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення з нього штрафу в розмірі 1700 гривень за порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, передбаченого статтею 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що полягає у проведенні ремонтних робіт з перепланування на пам`ятці культурної спадщини без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
75. Відповідно до розпорядження голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 27.06.2018 №180 ОСОБА_1 було запропоновано у термін до 15.07.2018 в добровільному порядку та за власні кошти привести квартиру АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорта (поверхового плану) та документів права власності, демонтувати самовільно влаштований камін в приміщенні під літ. 7-5, демонтувати самовільно добудовані за рахунок площі подвір`я веранду, сходові марші та самовільно влаштовані шляхом виїмки ґрунту підвальні приміщення в межах веранди та квартири з влаштованими в них вікон та дверей зі сторони дворового фасаду будинку АДРЕСА_2 .
76. Разом з тим, судовим розглядом цієї справи підтверджено, що вимоги вищевказаного розпорядження ОСОБА_1 не виконав, а під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій та у касаційному суді самочинність будівництва (ремонту, реконструкції) заперечував і наполягав на відсутності з його сторони порушень, про які зазначено вище.
77. Колегія суддів враховує, що розпорядження позивача від 27.06.2018 №180 у судовому порядку не скасоване і станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин було чинним. Цим розпорядженням відповідачу було запропоновано добровільно здійснити демонтаж у визначений строк, та роз`яснено ОСОБА_1, що невиконання розпорядження може слугувати підставою для звернення до суду з відповідним позовом.