ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2023 року
м. Київ
справа № 340/3361/19
адміністративне провадження № К/9901/14677/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №340/3361/19 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року (головуючий суддя Казанчук Г.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Добродняк І.Ю., суддів - Бишевської Н.А., Семененка Я.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 серпня 2017 року по 12 листопада 2019 року включно;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 серпня 2017 року по 12 листопада 2019 року.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі №340/36/19, залишеного в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 17 серпня 2017 року.
3. Указане рішення суду виконано 12 листопада 2019 року шляхом нарахування 2116 грн 14 коп. на картковий рахунок позивача.
4. Оскільки рішення суду виконано 12 листопада 2019 року ІНФОРМАЦІЯ_1 мав нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 17 серпня 2017 року по 12 листопада 2019 року (день фактичного розрахунку) відповідно до статті 117 КЗпП України. Однак, відповідач виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на вимогу позивача не провів, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України .
7. При цьому, стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
8. Суди установили, що майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з 17 серпня 2017 року наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 №202 та під час звільнення позивача зі служби виплату індексації грошового забезпечення не здійснено.
9. При цьому, позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду з позовом про зобов`язання Кіровоградського ОВК виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 17 серпня 2017 року.
10. На виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі №340/36/19 відповідачем, 12 листопада 2019 року, здійснено виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.
11. З огляду на викладене, суди вирішили, що за наявності спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.
Короткий зміст касаційної скарги
12. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, у червні 2020 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
13. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
14. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 травня 2020 року у справі №320/1263/19, від 31 жовтня 2019 року у справі №825/598/17, від 31 жовтня 2019 року у справі №2340/4192/18, та висновку, який викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №552/2191/17, від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.
15. Указує, що стаття 117 КЗпП України по своїй суті є гарантом дотримання прав працівника при звільненні. І в даному випадку порушення зі сторони роботодавця в частині незабезпечення повного розрахунку в день звільнення, не мають мати негативних наслідків для працівника у вигляді вжиття додаткових заходів (витрачання сил та засобів) для відновлення такого права в судовому порядку. А якщо ж таке порушення роботодавець допустив та для відновлення свого права працівник змушений був звертатись до суду, то це має мати наслідком настання для роботодавця відповідальності, визначеної статтею 117 КЗпП України. При цьому ця відповідальність не залежить від часу, який минув від дня порушення чи розміру невиплаченої суми.
16. Зазначає, що для застосування до роботодавця указаного виду відповідальності визначальними є такі юридично значимі обставини як: 1) невиплата належних працівникові сум при звільненні; 2) вина роботодавця; 3) факт (дата) проведення з ним остаточного розрахунку.
17. Переконує, що законодавець визначив часові межі нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, якими є дата звільнення (початок) та дата остаточного розрахунку (закінчення), а не дата ухвалення рішення суду, яким було відновлено порушене право.
18. Вважає, що з огляду на установлені судами попередніх інстанцій обставини справи є всі підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.
Позиція інших учасників справи
19. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до положень частини четвертої статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
20. 15 червня 2020 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 червня 2020 року для розгляду справи №340/3361/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів -Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
22. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
23. Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі №340/3361/19 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
24. Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №340/3361/19 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
25. Наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3" від 19 травня 2017 року №67 майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту.
26. Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 №202 від 17 серпня 2017 року (а.с. 10) позивача з 17 серпня 2017 року виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27. Оскільки за період проходження служби з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу індексація грошового забезпечення відповідачем не виплачувалась, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
28. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі №340/36/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 17 серпня 2017 року включно.
29. На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі №340/36/19, яке набрало законної сили 18 червня 2019 року, військовим комісаріатом 12 листопада 2019 року здійснено нарахування і виплату позивачу індексації грошового забезпечення у сумі 2116 грн 14 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2869 від 12 листопада 2019 року (а.с.27).
30. 22 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 17 серпня 2017 року по 14 листопада 2019 року (а.с. 22-23).
31. 05 грудня 2019 року відповідач листом №4422 (а.с.24-26) відмовив у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за указаний позивачем період з тих підстав, що норми КЗпП України не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки позивач був військовослужбовцем, а не працював по трудовому договору. Також відповідач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не є прибутковою установою та не має власних доходів, повністю фінансується з Державного бюджету України. Джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів населення є виключно Державний бюджет України.
32. Вважаючи, що така відмова порушує його права, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
33. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 25 серпня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
35. Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
36. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених КАС України, зазначає таке.
37. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
38. Статтею 47 КЗпП України (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
39. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
40. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
41. Положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
42. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
43. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
44. Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог указали, що позивач, вважаючи, що проведений з ним розрахунок при звільненні є неправильним, звертався до суду з позовом щодо нарахування та виплати належних йому сум індексації грошового забезпечення.