ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2023 року
м. Київ
справа № 380/783/21
адміністративне провадження № К/9901/39551/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №380/783/21
за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 (суддя Грень Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021(головуючий суддя Кузьмич С.М., судді: Запотічний І.І., Шавель Р.М.),
В С Т А Н О В И В :
У січні 2021 року Головне управління ДПС у Львівській області (далі також позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідачка), в якому просило стягнути з відповідачки податковий борг у розмірі 686260,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у відповідачки узгодженого та не сплаченого у встановлений законодавством строк податкового боргу у розмірі 686260, 83 грн, у зв`язку із чим позивачем вчинено заходи щодо стягнення такої суми у судовому порядку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021, позов задоволено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 згідно з довідкою Головного управління ДПС у Львівській області № 4153610/13-01-13-07-07 від 22.10.2020 має заборгованість в розмірі 686260, 83 грн, в т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі - 638326,78 грн, військового збору у сумі - 47934,05 грн.
Так, судами констатовано, що на підставі акту перевірки від 28.02.2018 №522/13-01-13-07/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 позивачем винесено податкові повідомлення-рішення від 02.04.2018 № 0132691307, №0132711307, №0132741307, якими збільшено позивачці грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військового збору, а також застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 170,00 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачці рекомендованим листом з повідомленням про вручення відправленням, проте останні повернулися на адресу контролюючого органу з відміткою поштового органу "за закінченням встановленого терміну зберігання".
Ні в адміністративному, ні в судовому порядку зазначені рішення контролюючого органу відповідачкою не оскаржувалися.
Також, як встановили суди, на виконання ст. 59 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) позивач направляв на адресу відповідачки податкову вимогу № 62244-17 від 25.05.2018, відповідно до якої станом на 24.05.2018 загальна сума податкового боргу ОСОБА_1 становить 686260,83грн.
ОСОБА_1 оскаржувала вказану податкову вимогу у судовому порядку, однак ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, за участю третьої особи Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК", про визнання протиправною та скасування вимоги залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.240 КАС України у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин.
Оскільки податковий борг відповідачкою не сплачено, контролюючий орган звернувся до суду із позовом про стягнення такого боргу.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, висновки якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що викладені в позовній заяві доводи про наявність підстав для стягнення з відповідачки податкового боргу є обґрунтованими, оскільки суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені.
З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилася відповідачка та подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В касаційній скарзі відповідачка вказує на необґрунтованість висновків контролюючого органу про наявність підстав для нарахування їй зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з посиланням на отримання нею у 2015 року додаткового блага у вигляді прощення (анулювання) боргу за кредитним договором, оскільки жодного прощення не відбулося, а повідомлення про таке прощення (анулювання) відповідачкою не отримувалося. Посилається на повне погашення нею боргу за кредитним договором.
Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 у цій справі.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити останню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 15.1. ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.3. п. 16.1. ст. 16 ПК України визначено, що платники податків і зборів зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Підпункт 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначає, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 Кодексу).
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.