ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2023 року
м. Київ
справа № 160/8162/19
адміністративне провадження № К/9901/12560/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 (головуючий суддя: Кальник В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 (головуючий суддя: Шальєва В.А., судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі №160/8162/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУПФУ в Дніпропетровській області), в якому просив:
визнати протиправним рішення № 39/03-10/19 від 25.04.2019 про відмову у поновленні виплати пенсії;
зобов`язати взяти на облік, витребувати електронну пенсійну справу, перерахувати та поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 з врахуванням пільгового стажу згідно із записами в трудовій книжці, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним законодавством, починаючи з 07.10.2009.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 25.10.2019, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020, позов задовольнив частково:
визнав протиправним і скасував рішення ГУПФУ в Дніпропетровській області №39/03-10/19 від 25.04.2019 про відмову у поновленні виплати позивачу пенсії;
зобов`язав ГУПФУ в Дніпропетровській області перерахувати і поновити позивачу виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 з врахуванням пільгового стажу згідно записів у трудовій книжці, починаючи з дати звернення - 17.02.2017.
В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову щодо поновлення виплати пенсії з 07.10.2009, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить касаційний суд скасувати оскаржувані судові рішення в цій частині, і ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 18.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 1997 року позивач виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль. З цього часу позивачу припинено виплату пенсії на підставі статті 51 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
17.02.2017 позивач через представника за довіреністю звернувся до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявами про призначення/перерахунок пенсії щодо перерахунку, поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009 в розмірах відповідно до чинного пенсійного законодавства України як шахтарю, непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, а також щодо взяття на облік як пенсіонера та здійснення запиту електронної пенсійної справи (знятий з реєстрації у 1997 році), до заяви про призначення/перерахунок пенсії додано копії закордонного паспорта громадян України для виїзду за кордон (термін дії якого закінчився 27.02.2017), довідки про присвоєння ІН, трудової книжки.
Рішенням комісії по розгляду звернень громадян Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 24.02.2017 №24 позивачу відмовлено в поновленні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
За результатами судового оскарження зазначеного рішення, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019 у справі №208/3339/17 визнано протиправним і скасовано рішення Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 24.02.2017 № 24 про відмову у поновлені виплати пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано ГУПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву представника від 17.02.2017 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
На виконання судового рішення у справі №208/3339/17, відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Дніпропетровській області, яке є правонаступником Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії.
Рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 6 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Дніпропетровській області від 25.04.2019 №39/03-10/19 ОСОБА_1 відмовлено в поновленні виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з тих підстав, що у заяві про поновлення пенсії значиться ОСОБА_1, але до заяви додано копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон без зазначення по батькові, термін дії якого закінчився 27.02.2017, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків без зазначення по батькові, а також не завірену належним чином копію трудової книжки на ім`я позивача.
В рішенні також зазначено, що позивач знятий з реєстрації у 1997 році, на момент виїзду особи органи Пенсійного фонду України не здійснювали функцію призначення пенсії.
Крім того, відповідачем з`ясовано, що позивач не перебував на обліку як одержувач пенсії у відділі з питань призначення та перерахунків пенсій № 6 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Дніпропетровській області; заявником не надано інформацію, в якому органі Пенсійного фонду України призначено пенсію у зв`язку з чим, неможливо витребувати пенсійну справу для визначення періодів зарахованого стажу та заробітної плати.
Також в рішенні зазначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам чинного законодавства. Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання. Водночас за документами, наданими позивачем для поновлення пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України, як це передбачено Законом № 1058-IV та Порядком № 22-1.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що є громадянином України, проте з квітня 1997 року виїхав на постійне місце проживання до країни Ізраїль, де взятий на консульський облік посольства України. Зазначає, що через свого представника звернувся до пенсійного органу за поновленням пенсії, однак у поновленні пенсії протиправно відмовлено. Просить поновити йому виплату пенсії за віком з дня ухвалення Конституційним судом України рішення у справі №1-32/2009, тобто з 07.10.2009.
Відповідач позов не визнав. Зазначає, що позивач на обліку у ГУПФУ в Дніпропетровській області не перебував та не має зареєстрованого місця проживання на території Дніпропетровської області. Документи, передбачені пунктом 2.22 Порядку № 22-1 щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України в м. Кам`янське заявник до управління не надавав, тож, на думку відповідача, позивачем подано заяву не за місцем перебування на обліку та недотримано порядку звернення до органу Пенсійного фонду України, визначеного чинним законодавством.
Також за твердженнями відповідача, оскільки останнє місце перебування на обліку позивача, що зазначено в заяві від 17.02.2017 про поновлення/перерахунок пенсії, є АДРЕСА_1 (знятий з реєстрації у 1997 році), то відповідно згідно із приписами пункту 1.5 Порядку № 22-1, таке звернення має бути здійснено за місцем перебування на обліку такого заявника, в даному випадку - до відповідного структурного підрозділу ГУПФУ в Донецькій області, які здійснюють повноваження з обслуговування на період проведення антитерористичної операції.
Крім того, відповідач зауважив, що відповідно до пункту 2.8 Порядку № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання. Проте, документи, що підтверджують розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку, позивачем не надавались. Особисту заяву на запит пенсійної справи ОСОБА_1 до управління також не надавав.
Також зосередив увагу на відсутності у позивача постійного місця проживання на території України та закінченні терміну дії закордонного паспорта.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходи з того, що кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Відповідно позивач як громадянин України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і правом на пенсійне забезпечення. Одночасно в контексті правовідносин, що склалися між сторонами, суд першої інстанції зауважив, що позивач може звертатися до будь-якого органу Пенсійного фонду України з питання поновлення виплати пенсії, подавши заяву через уповноваженого представника.
Суд першої інстанції зазначив, що закінчення строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії позивачу, як і доводи відповідача стосовно неможливості витребувати пенсійну справу позивача для визначення періодів зарахованого стажу та заробітної плати, оскільки відповідач як правонаступник відповідного територіального органу соціального захисту населення має витребувати архівну пенсійну справу, в тому числі протокол про призначення пенсії, строк зберігання якого - 75 років, а в разі знищення чи втрати - відновити пенсійну справу, тобто витребування електронної пенсійної справи є дискреційним повноваженням відповідача, а відповідачем не надано доказів на підтвердження безрезультатності своїх спроб з`ясувати обставини призначення пенсії, отримати чи сформувати електронну пенсійну справу.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів обґрунтованості підстав для відмови позивачу в поновленні раніше призначеної пенсії.
Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про неможливість визначення періодів зарахованого стажу та заробітної плати, оскільки саме на відповідача Законом покладено обов`язок щодо визначення розміру страхового стажу, а позивачем подано до відповідача копію трудової книжки. Аналогічно, твердження відповідача щодо розбіжності в документах суд першої інстанції повважав безпідставними, оскільки прізвище, ім`я та рік народження, зазначені в паспорті та довідці про присвоєння ідентифікаційного номеру позивачу, є ідентичними прізвищу, імені та року народження, які зазначені у заяві про поновлення пенсії та трудовій книжці.
Одночасно за висновками суду першої інстанції, права позивача підлягають захисту з дати звернення його представника із заявою про поновлення виплати пенсії, тобто з 17.02.2017. Вирішуючи зазначене питання, суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.10.2019 у справі №804/3646/18.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що питання щодо проведення індексації пенсії та компенсації втрати частини пенсії може бути вирішено судом лише з разі їх непроведення органом Пенсійного фонду України після поновлення виплати пенсії та нарахування заборгованості по ній, чого поки не відбулося. При цьому, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від нарахування компенсації втрати частини доходів, підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством, при перерахунку розміру пенсії та при поновленні виплати пенсії позивачу.
Зважаючи на те, що відповідачем не оскаржувалося рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд переглянув рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою позивача лише в частині позовних вимог, у задоволенні яких місцевим судом було відмовлено.
Апеляційний суд зазначив, що в контексті спірних правовідносин позивач мав бути обізнаним про наявність в нього права з 07.10.2009 на поновлення виплати пенсії, проте до лютого 2017 року право на поновлення пенсійних виплат не реалізував. Своєю чергу, за висновками апеляційного суду, поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних із поновленням виплати, серед яких: подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати. Отже, враховуючи, що позивач своїм правом про поновлення виплати скористався тільки у лютому 2017 року, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог про поновлення виплати пенсії з дати звернення.
Одночасно апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи позивача про те, що поновлення виплати пенсії за минулий час відбувається без обмеження будь-яким строком, оскільки необмеження строком виплати пенсії може застосовуватися тільки у випадку доведеності вини органу Пенсійного фонду. Своєю чергою у спірному випадку, пенсійний орган не мав підстав для автоматичного поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 через відсутність звернення позивача з відповідною заявою, а також через те, що в ГУ ПФУ відсутня пенсійна справа позивача, оскільки пенсія за вислугу років призначалась та виплачувалась до 2000 року (дата припинення виплати пенсії) не органом Пенсійного фонду, а іншим органом.
Також апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про нарахування та виплату індексації пенсії та компенсації втрати частини пенсії зважаючи на передчасність таких вимог.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник стверджує, що до спірних відносин строк звернення до суду з відповідним позовом не застосовується. Законом № 1058-IV передбачено, що за наявності вини пенсійного органу поновлення виплати пенсії за минулий період відбувається без обмеження будь-яким строком. За таких обставин, скаржник вважає, що відновлення виплати пенсії за наявності відповідних підстав має проводитися з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України від 7 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Відповідач скористався процесуальним правом і подав відзив на касаційну скаргу. В обґрунтування своєї позиції відповідач стверджує, що заява про поновлення пенсії подається пенсіонером за місцем перебування на обліку як отримувача пенсії. Своєю чергою, позивач не перебуває і ніколи не перебував на обліку у відповідача. Доказів зареєстрованого місця проживання на території підвідомчій ГУПФУ в Дніпропетровській області заявник також не надав. Крім того, відповідач звернув увагу на відсутність в нього пенсійної справи позивача. За таких обставин відповідач вважає відмову у поновленні позивачу пенсії законною. Одночасно відповідач не заперечує право позивача на пенсійне забезпечення, проте вважає, що при зверненні до органів, які призначають і виплачують пенсію, позивач наряду з іншими пенсіонерами повинен дотримуватися приписів чинного законодавства, зокрема щодо порядку звернення за поновленням пенсійних виплат.