ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2023 року
м. Київ
справа № 260/1308/19
адміністративне провадження № К/9901/5517/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 (головуючий суддя: Микуляк П.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 (головуючий суддя: Курилець А.Р., судді: Кушнерик М.П., Мікула О.І.) у справі № 260/1308/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області (далі - відповідач-1), Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - відповідач-2), в якому просив:
визнати протиправними дії Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області, щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;
зобов`язати Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності у розмірі 60-місячного грошового забезпечення.
Закарпатській окружний адміністративний суд рішенням від 11.11.2019, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020, відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із наказом №12-ОС від 19.04.2013 позивача було звільнено зі служби за пп.3 п. 92 (за станом здоров`я) у запас Збройних Сил України із Держспецзв`язку, з виключенням із списків особового складу.
05.04.2013 військово-лікарська комісія УМВС України в Закарпатській області за розпорядженням Держспецзв`язку здійснила медичний огляд позивача, на підставі якого встановила діагноз. Відповідно до інформації, зазначеній у ВЛК про зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: гіпертонічна хвороби ІІ (другої) стадії, ІХС, стабільна стенокардія напруги ФК І-ІІ (один-два), кардіосклероз атеросклеротичний, ХСН - 0 (нуль), хронічний некалькульозний холецистит, фаза ремісії, СКД без нападів ниркових кольок в анамнезі, ХНН - 0 (нуль), остеохондроз нижньогрудного та поперекового відділів хребта без порушення функції хребта, викривлення носової перегородки вправо, без порушення функції носового дихання, "ТАК", пов`язане з проходженням військової служби.
Відповідно до інформації, зазначеній у довідці МСЕК серії АВ № 0741934 від 20.12.2017, позивачу з 20.12.2017 встановлено І групу інвалідності; причина інвалідності - захворювання "ТАК", пов`язане з проходженням військової служби.
07.06.2019 позивач звернувся до Управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Закарпатській області із заявою, у якій просив повторно розглянути питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 04.06.2008 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України" (далі - Порядок № 605).
12.06.2019 відповідач листом № 33/01/01-637 відмовив позивачу у задоволенні його заяви з посиланням на те, що причина його захворювання (інвалідності) не пов`язана із виконанням службових обов`язків. Додатково зазначив, що на порушене питання вже надавалася відповідь листом №33/01/02-500 від 17.05.2018. Крім того, в судовому порядку (справа № 260/1099/18) встановлена правомірність дій відповідача-1 з відмови у призначенні і виплаті позивачу ОГД з аналогічних підстав.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що 07.06.2019 він звернувся до начальника управління Держспецзв`язку із заявою про призначення та виплату йому одноразової допомоги, мотивуючи це тим, що він є інвалідом першої групи, однак, листом від 12.06.2019 отримав відмову з посиланням на те, що причина його захворювання (інвалідності) не пов`язана із виконанням службових обов`язків. За твердженнями позивача, зазначена відмова є неправомірною та суперечить висновкам МСЕК і військово-лікарської комісії УМВС України у Закарпатській області.
Відповідачі позов не визнали. Стверджують, що питання призначення і виплати позивачу ОГД розглядалося Управлінням ще у 2018. За наслідками такого розгляду було постановлено рішення про відмову у призначенні та виплаті ОГД з тих підстав, що причина захворювання (інвалідності) не пов`язана із виконанням службових обов`язків. За наслідками судового оскарження зазначеної відмови, апеляційний суд у справі № 260/1099/18 констатував, що ОСОБА_1 не має права на отримання грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби. Інших документів, аніж ті, що подавалися на розгляд питання вперше, позивач додатково не надав.
Окремо відповідач-1 наголосив, що належним відповідачем у справі Адміністрація Держспецзв`язку.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з посиланням на преюдиційні обставини у справі №260/1099/18, виходив з того, що інвалідність настала не в період проходження служби та пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби. Суди констатували, що у справі відсутні будь-які документи, що свідчать про те що інвалідність позивача настала внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням службових обов`язків, зокрема у пункті 9 довідки до акта огляду МСЕК серія АВ №0741934 від 20.12.2017 причиною інвалідності є: захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, а не виконанням службових обов`язків. Крім того, у довідці МСЕК серія АВ №0741934 від 20.12.2017 та свідоцтві про хворобу №99 від 05.04.2013 відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила про те, що інвалідність позивача пов`язана з одним із випадків, зазначених у пункті 11 Положення № 1828), тобто з виконанням службових обов`язків у Держспецзв`язку.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає, що інвалідність пов`язана із виконанням ним службових обов`язків, про що зазначено у свідоцтві про хворобу № 99 та довідці до акта огляду МСЕК серії АВ № 0741934. Також скаржник наполягає, що судами обох інстанцій застосовані норми права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 276/322/17, від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17 та постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі № 21-466-а14.
Відповідачі скористалися процесуальним правом та подали відзиви на касаційну скаргу, у яких із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Стверджують, що у позивача не виникло права на отримання ОГД.
Також відповідачі вважають необґрунтованими посилання позивача на судову практику Верховного Суду, викладену у постановах від 20.03.2018 у справі №276/322/17 та від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і у справах на які посилається скаржник, виникли за різного правового регулювання та фактичних обставин у справі. Крім того, щодо посилань на постанову Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі № 21-466-а14, то така відсутня у доступі в ЄДРСР.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
У відповідності до статті 21 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" Уряд постановою від 04.06.2008 № 605 затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності особи рядового чи начальницького складу та інвалідності особи, звільненої із служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - Порядок № 605; у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктами 6 - 9 Порядку № 605 визначено, що особа, якій виплачується грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, подає до уповноваженого органу:
заяву, написану власноручно, про виплату грошової допомоги у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;
копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язано з вчиненням такою особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;